13 вересня 2022 року Справа № 160/6602/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить: визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5198-23 У від 03 лютого 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованість зі сплати єдиного внеску відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суму 38982,77 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.03.2022 позивачу стало відомо, що в Саксаганському відділі державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 24.02.2022 відкрито виконавче провадження ВП №61364627 за заявою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5198-23 У від 03.02.2021. Позивач зазначає, що відповідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.07.2021 №2557400070, останній припинив свою діяльність як фізичної особи-підприємця про що повідомив ГУ ДПС в Дніпропетровській області. З моменту реєстрації у Відділі державної реєстрації юридичних осіб фізичною-особою підприємцем до цього часу, позивач не займався підприємницькою діяльністю, не мав доходів, про що з 2019 року по липень місяць 2021 рік інформував Криворізьку південну об?єднану податкову інспекцію у формі звітів. Позивач зазначив, що у вказаний період не працював та не отримував доходів з підприємницької діяльності. Позивач зазначає, що уповноважена особа контролюючого органу зобов?язана провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 03.02.2018 по 03.02.2021, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.02.2018 по 03.02.2021, за результатами якої повинен бути складений акт, відповідно вимог Податкового кодексу України. ОСОБА_1 зазначає, що у разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітнім) періодом є період з дня, що настає за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду, до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8, статей 8,22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинним и законами прав і свобод.
Ухвалою суду від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; залучено у якості третьої особи на стороні, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Позивач був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак має сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць. Станом на 31.12.2021 в ІКП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 38 982, 77 грн. та складається з наступних нарахувань: 22.07.2013 за 1 кв. 2013 року у розмірі 1194, 03 грн.; 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448 грн.; 19.04.2018 за 1 кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 19.07.2018 за 2 кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 19.10.2019 за 3 кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 21.01.2019 за 4кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 19.04.2019 за 1 кв.2019 року у сумі 2457,18 грн.; 21.10.2019 за 3 кв.2019 року у сумі 2754,18 грн.; 20.01.2020 за 4 кв.2019 року у сумі 2754,18 грн.; 21.04.2020 за січень, лютий 2020 року у сумі 2078,12 грн.; 20.07.2020 за червень 2020 року у сумі 1039,06 грн.; 19.10.2020 за 3 кв. 2020 року у сумі 3178,12 грн.; 19.01.2021 за 4 кв. 2020 року у сумі 2200 грн. Платником до Криворізької північної Державної податкової інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області звіти не надавалися.
Третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору пояснень до суду надано не було.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізька північна ДПІ (Саксаганський район м. Кривий Ріг) з24.06.2010 року по 06.07.2021 року та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ був платником єдиного внеску.
У зв'язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску за 2013, 2018-2021 роки в розмірі 38 982,77 грн., 03.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5198-23 У.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5198-23 У від 03.02.2021 року протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Так, з 01 січня 2017 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано одхід (прибуток).
У разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов?язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464.
Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складає 3200 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 704 грн. (3200*22 відсотки).
Відповідно до абзацу третьої частини восьмої статті 9 Закону №2464, у редакції, що діяла до 01.01.2018 року, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов?язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.
Сума мінімального страхового внеску за кожен місяць у 2018 році складає 819,06 грн. так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік?, розмір мінімальної заробітної плати складає 3723 грн. (3723 *22 відсотки).
На 2019 рік в Законі України від 23 листопада 2018 року №2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2019 року складає 4173 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4173*22 відсотка).
На 2020 рік в Законі України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2020 року складає 4723 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1039,06 грн. (4723*22 відсотка). З 1 вересня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 25.08.2020 року №822-ІХ, яким було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 вересня 2020 року - 5000 грн. відповідно страховий внесок з 01.09.2020 складає 1100 грн. (5000*22 відсотка).
Відповідно до пункту 910 Розділу VІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI «Тимчасово звільняються від нарахування обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4,5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону у частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються».
Також, з 01 січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464-VI внесені Законом України від 03 жовтня 2018 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», зокрема в частині термінів сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов?язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, щ настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Досліджені судом докази засвідчили, що в період з 24.06.2010 року по 06.07.2021 року позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем.
Станом на 31.12.2021 в ІКП ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 38 982, 77 грн., яка складається з таких нарахувань: 22.07.2013 за 1 кв. 2013 року у розмірі 1194, 03 грн.; 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448 грн.; 19.04.2018 за 1 кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 19.07.2018 за 2 кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 19.10.2019 за 3 кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 21.01.2019 за 4кв.2018 року у сумі 2457,18 грн.; 19.04.2019 за 1 кв.2019 року у сумі 2457,18 грн.; 21.10.2019 за 3 кв.2019 року у сумі 2754,18 грн.; 20.01.2020 за 4 кв.2019 року у сумі 2754,18 грн.; 21.04.2020 за січень, лютий 2020 року у сумі 2078,12 грн.; 20.07.2020 за червень 2020 року у сумі 1039,06 грн.; 19.10.2020 за 3 кв. 2020 року у сумі 3178,12 грн.; 19.01.2021 за 4 кв. 2020 року у сумі 2200 грн.
У силу положень частин 2-4 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449), податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
На підставі пункту 4 розділу VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи ту обставину, що позивач мав на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску, ГУ ДПС в Дніпропетровській області на підставі облікових даних з ІТС в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 №Ф-5198-23 на суму 38 982,77 грн.
Оскаржувана вимога направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованою адресою місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1 . Лист повернувся до відповідача у зв?язку із закінченням терміну зберігання (трекінг Укрпошти за №5002703587608).
Жодних доказів на підтвердження того, що позивач, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності, сплатив за спірний період суму єдиного внеску, або за позивача роботодавцем було сплачено єдиний внесок за спірний період, до матеріалів справи не надано.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що останній не займався підприємницькою діяльністю у періоди, за які здійснено нарахування єдиного внеску, оскільки сплата єдиного внеску не залежить від результатів його господарської діяльності.
Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем суми заборгованості зі сплати єдиного внеску позивачу за вказаний період є правомірним; спірна вимога №Ф-5198-23 У винесена за наявності правових підстав та у встановленому порядку.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Враховуючи вище викладені обставини справи та, здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (адреса: вул. Віталія Мвтусевича, 41, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34545897), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар