13 вересня 2022 року Справа № 160/10074/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.07.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України вДніпропетровській області, щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни 2 групи від 19.06.2022 за № 914250228168 - протиправним і скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати ОСОБА_1 з 01.07.2022 пенсію, як інваліду війни 2 групи за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021 календарний рік;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області щодо обмеження виплати ОСОБА_1 пенсії, як інваліду війни 2 групи за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», щодо звуження розміру 10 мінімальними пенсіями;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2022 року пенсію, як інваліду війни 2 групи за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, без обмеження 10 кратним розміром мінімальної пенсії.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем обмежено право на отримання найсприятливішого розміру пенсії за матеріалами пенсійної справи у відповідності до діючого законодавства. Позивач вказує на неправомірності проведеного розрахунку пенсії, враховуючи показник заробітної плати за 2016,2017 роки та коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати. Позивач не погоджується з протиправними діями відповідача щодо обмеженням пенсії десятьма прожитковими мінімумами, що і стало підставою для звернення до суду.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/10074/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 15.07.2022 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 вручена представнику відповідача в приміщенні суду 19.07.2022, що підтверджується розпискою про отримання копії ухвали та позовної заяви з додатками.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
04.09.2022 позивачем подано до суду клопотання про отримання відзиву в письмовій формі та про розгляд справи в порядку загального провадження за присутності позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 клопотання позивача залишено без задоволення.
У зв'язку з перебуванням судді Віхрової В.С. у щорічній відпустці, розгляд справи здійснено в перший робочий день судді 13.09.2022.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , має посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_2 з 06.12.2004.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи від 14.04.2022 №1207-5001075697.
Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Позивач перебував на обліку як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV.
02.04.2018 позивач звернувся до Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою (вх. № 1902), щодо переходу на інший вид пенсії як інвалід війни 2 групи.
Протоколом по управлінню від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 з 02 квітня 2018 року переведено на пенсію по інвалідності, як інваліда 2 групи, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших питань” № 2262-ХІІ. Розмір пенсії обчислено відповідно до п. “а” ст. 21 в розмірі 80% від заробітку, як інваліду 2 групи, який обчислено відповідно до ст. 43 Закону України № 2262.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії враховано за 60 місяців (порічно) за період з 01 серпня 1990 року по 31 липня 1995 року, який визначено в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і складає 13240,90 грн. (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,51740), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн., тобто попереднього виду пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо відшкодування коштів та сплати моральної шкоди на загальну суму 2145353,00 грн. відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо відшкодування коштів та сплати моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії як інваліду війни 2 групи за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з урахуванням показника середньої заробітної плати в України за 2016, 2017 роки. Зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 з 02 квітня 2018 року пенсію як інваліду війни 2 групи за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 календарні роки.
Загальний розмір пенсії після перерахунку на 02.04.2018 склав з урахуванням обмеження максимального загального розміру пенсії 13 730,00 грн., в тому числі: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 15132,98 грн. (18916,23 грн. х 80%), підвищення інваліду війни 2 групи - 580,80 грн., збільшення - 3783,25 (15132,98х25%), щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни - 50 грн., загальний розмір пенсії - 19547,03 грн.
Розпорядженням по управлінню від 23.04.2019 виконано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019. Після перерахунку розмір пенсійних виплат, з урахуванням обмеження максимального загального розміру пенсії, склав з 02.04.2018 - 13730 грн., з 01.07.2018 - 14350 грн., з 01.12.2018 - 14970 грн., з 01.07.2019 - 15640 грн.
19.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, з урахуванням уточненої позовної заяви, про визнання бездіяльності протиправною в частині своєчасного призначення та перерахунку пенсій, зобов'язання обчислити пенсію з 01.03.2019 відповідно до вимог Закону України №2262 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески за 2016р., 2017р., 2018р., зобов'язання перерахувати та виплатити різницю в пенсії з 02.04.2018р., зобов'язання перерахувати та виплатити різницю в розмірах раніше призначених пенсій у відповідності п.3 ст.51 та п.2 ст.63 Закону України №2262 з часу появи права по 01.04.2018 з урахуванням різниці у розмірах пенсії станом на 01.04.2018 по Закону України №1058 та Закону України №2262.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №160/7749/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною в частині своєчасного призначення та перерахунку пенсій, зобов'язання обчислити пенсію з 01.03.2019 відповідно до вимог Закону України №2262 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески за 2016р., 2017р., 2018р., зобов'язання перерахувати та виплатити різницю в пенсії з 02.04.2018, зобов'язання перерахувати та виплатити різницю в розмірах раніше призначених пенсій у відповідності п.3 ст.51 та п.2 ст.63 Закону України №2262 з часу появи права по 01.04.2018р. з урахуванням різниці у розмірах пенсії станом на 01.04.2018р. по Закону України №1058 та Закону України №2262 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неповної виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, як інваліду війни 2 групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 з 02.04.2018.
Зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та виплатити різницю в пенсії по інвалідності, як інваліду війни 2 групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії на підставі п.3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.04.2018р. щомісячно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №160/7749/19-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №200/7749/19-а - залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 200/7749/19-а - залишено без змін.
Після 14.04.2022 позивач став на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа.
23.05.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії з 02.04.2018, як інваліду війни 2 групи, який обчислено у відповідності до п. «а» ст. 21, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» без обмеження розміром (підстава: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 №200/7749/19-а).
В заяві позивач вказав, що пенсія не підвищувалась з 2018 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2022 за №18343-12502/М-01/8-0400/22 повідомлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності другої групи внаслідок поранення/каліцтва, отриманого при виконанні обов'язків військової служби відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №200/7749/19-а зобов'язано Костянтинівсько-Дріжківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області обчислити пенсію з 01.03.2019 відповідно до вимог Закону України № 2262 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески за 2016 р., 2017 р., 2018 р. та зобов'язано перерахувати та виплатити різницю в пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09.04.1992 без обмеження максимального розміру пенсії на підставі п. 3 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.04.2018 щомісячно.
На виконання рішення суду від 17.10.2019 у справі 200/7749/19-а пенсію з 02.04.2018 встановлено без обмеження її максимального розміру виходячи із заробітної плати за період з 01.08.1990 по 31.07.1995, який визначено відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 3,51740.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 роки складає 18916,23 грн (5377,90 грн х 3,51740).
Загальний розмір пенсійної виплати станом на 02.04.2018 складав 19547,03 грн, у тому числі:
15132,98 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (18916,23 грн х 80 %);
3783,25 грн - збільшення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи
(15132,98 грн х 25%);
580,80 грн - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи
(1452,00 грн х 40 %);
50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни.
В листі зазначено, що статтею 43 Закону № 2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 1934,00 грн, з 1 липня - 2027,00 грн.
З огляду на зазначене розмір пенсії позивача, обчислений на виконання рішення суду, перевищував максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262, та до 01.07.2022 виплачувався у розмірі 19547,03 грн.
З 01.07.2022 загальний розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги) складає 20270,00 грн (2027,00 грн х 10).
Водночас зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі № 200/3751/21 щодо визнання дій Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області по нарахуванню розміру пенсії за віком за кожний рік понад нормованого стажу із розрахунку 1 % за мінімальним розміром пенсії протиправним;
зобов'язання Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунки розмірів пенсії за віком, з отриманням довідки по стажу учасника бойових дій за період з 2000 року по 2018 року за цінами на час винесення рішення;
зобов'язання Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунки розмірів пенсії за віком за повним загальним стажем з урахуванням розміру за кожний рік понаднормового стажу у відповідності умов статті 19 Закону України № 1788 як 1 % від зарплати і заплатити різницю за період з 2004 року по березень 2018 року за цінами на час винесення рішення, звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційної невизначеності статтею 27 Закону України № 1058 в частині умов щодо нарахування розміру пенсії за кожен рік понаднормового стажу роботи, що віднесено що юрисдикції Конституційного суду України, відмовлено повністю.
Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Судом встановлено, що 19.06.2022 Кам'янським об'єднаним управлінням ПФУ згідно рішення №914250228168 проведено перерахунок пенсії позивача та встановлено з 01.07.2022 розмір пенсії від середнього заробітку - 17407,81 грн., підвищення інвалідам війни 2 групи (1кат.) (40% від 2027 грн.) - 810,80 грн., збільшення ст. 21 ЗВС Постанова №1381 п.1 - 4351,95 грн., цільова допомога інвалідам війни ІІ групи - 50 грн. Розмір пенсії з надбавками встановлено у розмірі 22620,56 грн., максимальний розмір пенсії - 20270 грн.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів правомірності обрахунку пенсії позивача у відповідних розмірах.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не виконано покладений на нього обов'язок та не надано доказів правомірності здійсненого перерахунку пенсії.
Однак, суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві приведені власні міркування стосовно належного розрахунку пенсії. Ані позивача, ані суд не є належним органом, на який покладені обов'язки стосовно проведення перерахунку пенсії та розрахунку складових пенсії.
Відповідні повноваження законодавцем покладені на відповідний орган Пенсійного фонду України.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2022, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Стосовно позовної вимоги стосовно обмеження розміру пенсії позивача з 01.07.2022 максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Преамбулою цього закону встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
Згідно зі ст. 2 Закону №3668, що набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах, зокрема, від 21.11.2019 року у справі №161/14321/16-а та від 10.12.2020 року у справі №580/492/19.
Аналогічна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду у справі №580/5238/20 від 10.09.2021 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо.
Суд зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни 2 групи від 19.06.2022 за № 914250228168 в частині проведеного розрахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2022, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова