30 серпня 2022 року Справа № 160/6380/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової доплати до грошового забезпечення (в повному обсязі) за періоди з 12.03.2020 року по 07.02.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та протягом 30 днів з дня його відміни»;
- зобов'язати Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди з 12.03.2020 року по 07.02.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» за винятком фактично сплачених мені, ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 49 803,11 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот три гривні, 11 коп.);
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (доплати за службу у нічний час за період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року;
- зобов'язати Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , доплату за службу у нічний час, за період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року (із розрахунку 08 годин фактичного часу служби в нічний час за одну зміну);
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (за рахунок бюджетних асигнувань до ГУНП в Дніпропетровській області) судові витрати, а саме, судовий збір який було сплачено за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу що складають 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
Позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 12.03.2020 року по 07.02.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Також позивач зазначає, що при звільнені зі служби з ним не були проведені розрахунки щодо роботи в нічний час з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року, хоча залучався до несення служби в нарядах у нічний час у цей період, проте відповідачемн е було здійснено доплату за відпрацьовані години у нічний час у розмірах і у строки, встановлені чинним законодавством.
Ухвалою суду від 09.05.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду - документа про сплату судового збору або копії належним чином завіреного документу, який підтверджує підставу звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою від 07.06.2022 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6380/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
28.06.2022 року через канцелярію суду представником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зважаючи на таке.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання здійснити доплату до грошового забезпечення за період з 12.03.2022 року по 07.02.2022 року на підставі Постанови КМУ №375 за винятком фактично сплачених грошових коштів у розмірі 49803,11грн, відповідач зазначає, що така доплата не має обов'язкового характеру виплати, так як відповідно до п.5 Постанови КМУ №375 доплати, передбачені пп. 2 та 3 здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетів коштів; проводяться не за основною бюджетною програмою, а за окремими бюджетними програмами, визначеними КМУ. Також відповідач зазначає, що у період з 12.03.2020 року по 30.06.2020 року виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірах 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах, передбачених ПКМУ №375; у липні 2020 року -5,26% грошового забезпечення (469,37грн); серпень 2020 року - 7,5%; вересень 2020 року - 6,82%; жовтень 2020 року - 11,76%; з 01 по 10 грудня 2020 року - 18,75%; з 11 по 31 грудня жодному поліцейському не виплачено, у зв'язку з ненадходженням бюджетних асигнувань на виплату додаткової доплати на вказаний період. Здійснення доплат у 2021 році можливе виключно у межах бюджетних асигнувань, виділених ГУНП в Дніпропетровській області за бюджетною програмою - КПКВ 1007070. Так, за січень 2021 року позивачу виплачено 970,60грн., з 01 по 16 лютого 2021 року - 2583,21 грн. У серпні 2021 року на підставі наказу проведено перерахунок встановленої доплати з 01 по 17 лютого 101 року у розмірі 1614,50грн. З 18.02.2022 року по дату подачі відзиву відсутні бюджетні асигнування на виплату додаткової доплати до грошового забезпечення, визначеної ПКМУ №375.
Виділені ДПП бюджетні асигнування за програмою 1007070 Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 були витрачені у повному обсязі на встановлення та виплату поліцейським ДПП відповідної додаткової доплати за період з березня 2020 року по лютий 2021 року.
Відповідно до пункту 20 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених пим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, на думку відповідача, встановлення поліцейським додаткової доплати до грошового забезпечення, якщо бюджетні асигнування на виплату такої доплати не виділялись, тягне за собою порушення норм бюджетного законодавства України, а саме статті 51 Бюджетного кодексу України.
Відповідач заперечує також і проти задоволення позовних вимог щодо доплати за роботу в нічний час, оскільки графік нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів, та довідки обліку несення ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року по червень 2021 року служби в нічний час до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області не надходили. Зважаючи на що відсутні підстави для нарахування позивачу доплати в нічний час. За період з липня 2021 року по лютий 2022 року на підставі довідко несення служби в нічний час поліцейськими відділення поліції №10 Криворізького РУП ГУНП позивачу нарахована та виплачена доплата за службу в нічний час у сумі 1142,68грн.
Представником відповідача також заперечується задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача, у зв'язку з неспівмірністю розміру виплат на правову допомогу та складністю справи і обсягом виконаних робіт.
Ухвалою від 08.08.2022 року витребувано у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області додаткові докази.
26.08.2022 року представником відповідача подано клопотання на виконання вимог ухвали від 08.08.2022 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача, ОСОБА_1 , яка наявна у матеріалах справи, 07.11.2015 року прийнятий на службу в Національну поліцію; 08.02.2022 року звільнений зі служби в поліції.
На підставі рапорту ОСОБА_1 від 25.05.2021 року його переведено Наказом №212 о/с від 31.05.2021 року на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №10 Криворізького районного управління поліції, звільнивши з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №4 до того ж управління поліції з 31.05.2021 року.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №142 о/с від 07.02.2022 року звільнено на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) старшого лейтенанта ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №10 Криворізького районного управління.
15.02.2022 року представником позивача, ОСОБА_2 , подано адвокатський запит, яким просив надати інформацію стосовно часу, протягом якого буде здійснена сплата грошових коштів у вигляді додаткових доплат до заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 12.03.2020 року по 07.02.2022 року ОСОБА_1 ; довідку про виплату заробітної плати, які були сплачені поліцейському за період з 01.12.2020 року по 01.07.2021 року та з 01.09.2021 року по лютий 2022 року; відомість загально відпрацьованого часу за період з грудня 2016 року по лютий 2022 року та виписку грошового забезпечення за вищевказаний період разом із табелем обліку часу; копію посадових інструкцій за період роботи оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №4 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області.
Відповідач листом №45.4/2-М-ва/з від 23.02.2022 року надано відповідь на адвокатський запит представника позивача від 15.02.2022 року, яким проінформовано, що надати вказані у запити документи немає можливості, так як у зв'язку з введенням воєнного стану Указом Президента №64/2022, а згодом - продовженням строку дії воєнного стану Указом №133/2022, у ВП №4 Криворізького РУП відповідальними особами за зберігання документів в архіві здійснено необхідні заходи щодо вилучення та певних документів до їх переміщення у закриті приміщення.
Архівними відомостями №1, що наявні у матеріалах справи, позивачу здійснювалась доплата на період дії карантину у липні 2021 року (3553,81грн), серпні 2021 (1614,50грн) року та лютому 2022 року (5265,38грн).
До матеріалів справи належним чином долучено також довідки про доходи №1544, №1545, №1546, якими визначено загальну суму доходів з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 08.02.2022 року відповідно.
Представником відповідача до матеріалів справи долучено довідку №2010 від 27.06.2022 року, яка містить наступну інформацію: з 12.03.2020 року по 31.03.2020 року позивачу виплачено 50% грошового забезпечення; у квітні 2020 року - 50%; у травні 2020 року 50%; у червні 2020 року - 11,54%; у липні 2020 року -5,26%; серпень 2020 року - 7,5%; вересень 2020 року - 6,82%; жовтень 2020 року - 11,76%; з 01 по 10 грудня 2020 року - 18,75%; з 11 по 31 грудня жодному поліцейському не виплачено, у зв'язку з ненадходженням бюджетних асигнувань на виплату додаткової доплати на вказаний період. Здійснення доплат у 2021 році можливе виключно у межах бюджетних асигнувань, виділених ГУНП в Дніпропетровській області за бюджетною програмою - КПКВ 1007070. Так, за січень 2021 року позивачу виплачено 970,60грн., з 01 по 16 лютого 2021 року - 2583,21 грн. У серпні 2021 року на підставі наказу проведено перерахунок встановленої доплати з 01 по 17 лютого 101 року у розмірі 1614,50грн. З 18.02.2022 року по дату подачі відзиву відсутні бюджетні асигнування на виплату додаткової доплати до грошового забезпечення, визначеної ПКМУ №375.
ОСОБА_1 значиться у Наказах ГУНП №1145 від 13.07.2020 року (доплата за червень 2020 року у розмірі 11,54%), №1440 від 17.08.2020 року (доплата за липень 2020 року у розмірі 5,26%), №1242 від 28.07.2020 року (доплата з 12.03.2020 року по 31.03.2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року у розмірі 50%), №2278 від 28.12.2020 року (доплата за серпень 2020 року - 7,5%, вересень 2020 року - 6,82%, жовтень 2020 року - 11,76%), №2279 від 28.12.2020 року (грудень 2020 року - 18,76%, лютий 2021 року - 50%), якими визначено персональний перелік поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області, яким встановлена додаткова доплата відповідно до ПКМУ №375; №313 о/с від 28.07.2021 року (доплата за січень 2021 року - 50%).
Наказом №345 о/с від 03.08.2021 року внесено зміни до Наказу №313 о/с від 28.07.2021 року, та викладено п.3 у такій редакції: «УФЗБО ГУНП ( ОСОБА_3 ) відповідно до п. 4,5 Постанови №375 - 2020 за наданими за лютий 2021 року списками розрахувати розмір додаткової доплати пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 01 по 17 лютого 2021 року»; п.4 у такій - «встановити додаткову доплату до грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах за період з 01 по 17 лютого 2021 року поліцейським зазначеним у додатках 118-228 у розмірі розрахованому згідно п.3»; п. 6 у такій - «УФЗБО ГУНП ( ОСОБА_3 ) відповідно до п. 5 Постанови №375 - 2020 здійснити нарахування та виплату доплати за службу в особливих умовах поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах за період з 01 по 17 лютого 2021 року у розмірах, розрахованих згідно до п.3 цього наказу».
У матеріалах справи міститься належним чином завірена копія повідомлення про здійснення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 .
Довідка №2009 від 24.06.2022 року містить інформацію про виплату доплати за нічний час, а саме: липень 2021 року - 30 годин - 143,18грн; серпень 2021 року - 18 годин - 90,54грн; вересень 2021 року - 60 годин - 286,36грн; жовтень 2021 року - 42 години - 221,89грн; листопад 2021 року - 42 години - 200,45грн; січень 2022 року - 24 години -133,51 грн; лютий 2022 року - 12 годин - 66,75грн.
Згідно з архівними відомостями №1, долученими до справи, за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року доплата за роботу в нічний час з лютого 2021 року по вересень 2021 року (включно) та за січень 2022 року не здійснювалась, з жовтня 2021 року по грудень 2021 року (включно) та за лютий - нараховано.
Довідки №45/7Д-717 від 19.08.2022 року та №45/7Д-716 від 19.08.2022 року містить інформацію про кількість фактично відпрацьованих днів позивачем на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції з грудня 2016 року по грудень 2020 року включно; на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №4 Криворізького районного управління поліції з січня 2021 року по травень 2021 року включно; на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №10 Криворізького районного управління поліції з червня 2021 року по лютий 2022 року.
Відповідно до Довідки №2085 від 22.08.2022 року за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року нараховано та виплачено доплату за службу в нічний час; з березня 2018 року по червень 2021 року доплата не здійснювалась через ненадходження графіків нарядів та чергувань, довідок обліку несення служби в нічний час; з липня 2021 року по лютий 2022 року - виплачено. Зазначена інформація співпадає з довідкою про доходи ОСОБА_1 №2084 від 22.08.2022 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342«Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п.п.2-5 Постанови №375 передбачено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Як встановлено судом, позивач, проходив службу в органах поліції на посадах оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділення поліції №4 Криворізького районного управління поліції та інспектором сектору реагування патрульної поліції №10 Криворізького районного управління поліції.
Згідно з Посадовою інструкцією інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що долучена до матеріалів справи позивачем, до посадових обов'язків інспектора сектору реагування входять, зокрема: забезпечує надання невідкладної, до медичної та медичної допомоги особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; забезпечує охорону місця вчинення кримінального правопорушення до прибуття слідчо-оперативної групи з метою збереження речових доказів ; персонально відповідає під час оформлення та відпрацювань викликів та звернень; вживає заходи по запобіганню та припиненню насильства в сім'ї; забезпечує здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, регулювання дорожнього руху; перевіряє за місцезнаходженням громадян - власників мисливської вогнепальної зброї, спеціальних засобів з метою забезпечення дотримання ними встановлених правил її зберігання та використання.
Довідкою від 19.08.2022 року, що надана представником відповідача, проінформовано про неможливість надання посадових інструкцій старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , так як відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 року №3194/5 були знищені, про що складено акт 45/2-259 від 10.05.2022 року.
Окрім цього, як вбачається із наявних в справі документів, відповідач не заперечує факт виконання позивачем у оскаржуваний період обов'язків, які дають право на отримання додаткової доплати у відповідності до ПКМУ №375.
При цьому як вбачається із долучених до справи доказів, зокрема, розрахункових листів, наказів про виплату доплати, такі кошти позивачу нараховувалась та виплачувалась за березень-жовтень 2020 року, за грудень 2020 року та за січень-лютий 2021 року.
Щодо розрахунку даної доплати, то суд зауважує, що така доплата позивачу була нарахована та виплачена, виходячи до вищевказаних нормативних актів та пропорційно відпрацьованих днів, виходячи із фактичного грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 отримував в тому чи іншому місяці.
Такі обрахунки здійснювались на підставі списків, що підтверджували залучення працівника до вказаних робіт у зазначені в наказах періодах та відповідних розрахунків потреб в коштах для встановлення відповідних доплат по кожному місяцю окремо, у яких вказувалась кількість коли працівник мав право на таку виплату.
Суд зауважує, що таке нарахування доплат по Постанові №375 проводиться з врахуванням фактичного грошового забезпечення отриманого особою у місяці її виплати, що і було зроблено відповідачем.
Виходячи із зазначених відомостей про кількість днів відповідачем у відповідності до вищевказаних нормативних актів нараховувалась дана доплата позивачу.
Так, суд звертає увагу, що 50 % це визначений законодавством граничний розмір такої надбавки, її максимальний відсоток, в межах якого керівник має дискреційні повноваження на встановлення відсоткового розміру доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину.
Таким чином саме керівники органів поліції мають право встановлювати відсотковий розмір доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Із змісту розрахункових листів про виплату грошового забезпечення та даної доплати у місяцях її виплати та інших відомостей, які необхідні для її нарахування та виплати, суд приходить до висновку, що відповідачем виплати за березень-жовтень 2020 року, за грудень 2020 року та за січень-лютий 2021 року визначені Постановою №375 були нараховані та виплачені у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім того, позивачем не доведено, що він залучався до вказаних робіт більше днів ніж вказано у наявних в матеріалах справи документах за вказані періоди. Позивачем не доведено, що відповідачем нараховано та виплачено додаткову доплату на період дії карантину за березень-жовтень 2020 року, за грудень 2020 року та за січень-лютий 2021 року не пропорційно відпрацьованому часу позивача в умовах наведених у п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 за №375.
Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_1 у листопаді 2020 року та з 18.02.2022 року по 07.02.2022 року був включений персонального переліку поліцейських для встановлення доплати поліцейським, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину до суду не надано.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що настали обставини, які передують нарахуванню позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року за листопад 2020 року та з 18.02.2022 року по 07.02.2022 року.
У зв'язку з чим, вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Стосовно виплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час за період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року, виходячи з розрахунку 08 годин фактичного часу служби в нічний час за одну зміну, бо перерва для відпочинку під час несення служби у нічний час (до двох годин) є правом, а не обов'язком поліцейського на таку перерву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260.
Відповідно до п. 3 Наказу № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що поліцейські, які несуть службу в нічний час з 22.00 до 06.00 години, мають право на доплату в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. При цьому час, відведений для відпочинку і харчування не включається в службовий час з 22.00 до 06.00 години.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що за несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Тобто, відповідна виплата проводиться, саме за кожну годину служби поліцейським у нічний час. При цьому, облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260.
Крім того, посилання представника відповідача на можливість двохгодинної перерви для відпочинку поліцейським, які несуть службу в нічний час, яка не включається в службовий час, не підтверджена доказами надання такого часу відпочинку. До того ж, п. 11 Розділу ІІ "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", передбачає право, а не обов'язок поліцейського на перерву для відпочинку під час служби в нічний час до двох годин. Водночас тривалість такої перерви може становити до двох годин (а не дві години рівно), що додатково свідчить про недоведеність доводів відповідача в цій частині.
Аналогічні висновки зазначені у Постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 року по справі № 160/6025/21, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 року по справі №120/4124/21, Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022 року по справі № 520/19333/21.
До матеріалів справи долучено довідку про доходи ОСОБА_1 №2084 від 22.08.2022 року, згідно якої у період з березня 2018 року по травень 2021 року не нараховувалась та не виплачувалась доплата за службу в нічний час, проте у матеріалах справи одночасно наявна довідка №45/7Д-716 від 19.08.2022 року про кількість фактично відпрацьованого часу, включно із зазначенням служби у нічний час за період з березня 2018 року до травня 2021 року включно.
При цьому, твердження відповідача про те, що в період з березня 2018 року по травень 2021 року довідки несення поліцейським служби у нічний час не складались та до фінансового підрозділу не надходили, є безпідставними, оскільки обов'язок зі складення таких довідок покладається саме на відповідача.
Відтак, суд вказує, що не виплативши позивачу у повному обсязі доплату за службу в нічний час у період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним бездіяльності щодо невиплат у повному обсязі доплати за службу у нічний час та зобов'язання здійснити доплату за несення служби у нічний час у період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року з урахуванням проведених платежів, виходячи із 8-годинного фактичного часу служби в нічний час за одну зміну.
Одночасно з подачею позову, позивачем заявлено вимог про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 20000грн., з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов'язані із прибуттям до суду.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., останнім надано:
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1017448;
- договір про надання юридичних послуг від 11.02.2022 року укладений між адвокатом, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , згідно з яким замовник сплачує виконавцю винагороду, визначену додатком №1 до Договору;
- додаткова угода №1 від 21.12.2021, відповідно до п. 1.3 якого передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2., 1.3. Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 10 000 гривень. Замовник сплачує суму 10 000 гривень у якості авансовою платежу на картку № НОМЕР_2 (А Банк, отримувач: ОСОБА_2 ) або наручно, після підписання договору.
- акт наданих послуг від 26.04.2022 року відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні послуги загальною вартістю 20 000,00 грн:
- Консультація (2 години) - 2000 грн.;
- Досудове врегулювання спору (розробка та надсилання адвокатських запитів та ін.) (4 години) - 3000 грн.;
- Розробка позовної заяви (6 години) - 7 000 грн.;
- Представництво інтересів при розгляді справи у суді - 4000 грн.;
- Обробка документів для подачі позовної заяви (2 години) - 1000 грн;
- Транспортні витрати - 2000 грн;
- Витрати на канцелярію - 1000грн.
У матеріалах справи наявна квитанція, відповідно до якої ОСОБА_1 26.04.2022 року сплатив суму у розмірі 10000,00грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з Постановою Верховного Суду від 08.02.2022 року по справі №160/6762/21 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, що включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
З аналізу норм КАС України та вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що досудове врегулювання спору (розробка та надсилання адвокатських запитів та ін.), транспортні витрати, витрати на канцелярію не входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому не підлягає задоволенню судом стягнення витрат в цій частині.
Крім того суд зазначає, що «обробка документів для подачі позовної заяви» в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною складення позовної заяви та її подачі до суду, тому суд не вбачає підстав для виділення їх в окремий вид послуг. Водночас, представництво інтересів позивача адвокатом Морозовим В.Ю. при розгляді справи у суді не підтверджується матеріалами справи.
Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).
Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони та публічний інтерес до справи, суд приходить до висновку, що сума у загальному розмірі 5000,00 грн є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі доплати за службу у нічний час за період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час, за період з 01.12.2016 року по 07.02.2022 року (із розрахунку 08 годин фактичного часу служби в нічний час за одну зміну), з урахуваннях проведених платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко