05 вересня 2022 року Справа № 160/9088/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Днєстр» про стягнення капіталізованих платежів,-
30 червня 2022 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд:
- стягнути з ТОВ «Днєстр» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області суму платежів, що підлягає капіталізації в розмірі 418 321,18 грн.
Для перерахування коштів використовувати р/р UА068999980000355429000104026 Казначейство України (ЕАП) УДКСУ у Центрально-міському районі м. Кривий Ріг, одержувач - Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41418493.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на веб-порталі адміністративних послуг Міністерства юстиції України 07.10.2021 оприлюднено відомості стосовно припинення в результаті ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Днєстр» з зазначенням інформації про призначення ліквідатором з припинення вказаної юридичної особи ОСОБА_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю «Днєстр» (далі - ТОВ «Днєстр», Страхувальник, Відповідач), як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань' України зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривий Ріг, кінцевим правонаступником якого відповідно до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 27.07.2017 №70-ос є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у строки, визначені чинним законодавством України, 30.11.2021 за адресою відповідача направлено заяву про визнання кредиторських вимог на загальну суму 418321.18грн. Вказані вимоги складаються з платежів, що випливають з обов'язків ТОВ «Днєстр» перед застрахованою особою ОСОБА_2 , внаслідок заподіяння останній шкоди життю та здоров'ю у зв'язку з отриманими нещасним випадком на виробництві на підприємстві відповідача. Будь-яка відповідь ліквідатора про визнання кредиторських вимог позивача чи включення їх до реєстру вимог кредиторів відповідача на адресу Криворізького відділення Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протягом строку, визначеного законодавством України - не надходила.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідачем у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/9088/22 у спрощеному провадженні.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на веб-порталі адміністративних послуг Міністерства юстиції України 07.10.2021 року оприлюднено відомості стосовно припинення в результаті ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю «Днєстр» з зазначенням інформації про призначення ліквідатором з припинення вказаної юридичної особи ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Днєстр», як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривий Ріг, кінцевим правонаступником якого відповідно до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 27.07.2017 року №70-ос є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.
У зв'язку з набранням 01.04.2011 чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ змінено статус платника страхових внесків ТОВ «Днєстр» на платника єдиного внеску згідно до абзацу третього пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464, із змінами, внесеними згідно із Законами №3205-VI, від 07.04.2011 року №5410-VI від 02.10.2012 року.
Так, з матеріалів справи убачається, що ТОВ «Днєстр» 10.07.2009 року складено акт №2 про нещасний випадок на виробництві відносно потерпілої ОСОБА_3 у зв'язку із виробничою травмою.
В результаті ушкодження здоров'я відповідно до виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 10 ААА №003831, ОСОБА_3 з 01.07.2015 року у зв'язку із виробничою травмою встановлено безстроково 20% втрати працездатності від трудового каліцтва.
Постановою Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області від 29.03.2021 року №12011/355080/16103/21 на підставі ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» призначено потерпілій ОСОБА_2 номер справи 355080, номер випадку 16103, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 839,80 грн. Виплату запроваджено провадити з 01 березня 2021 р. безстроково. Щомісячна страхова виплата повинна виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена та нарахована, але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови. Вважено такою, що втратила чинність, постанову від 17 квітня 2020 р. № 0405/16103/16103/20.
З тексту даної постанови убачається, що потерпіла ОСОБА_4 перебуває на обліку з 09 червня 2009 р., має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 22 лютого 2009 р. За висновком МСЕК від 01 липня 2010 р., серія 10 ААА № 003831 потерпілій встановлено стійку втрату професійної працездатності 20% та, безстроково.
Судом встановлено, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на момент проведення капіталізації, потерпіла особа досягнула віку 36 років.
Згідно офіційно опублікованих даних Таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя за 2020 рік, середня очікувана тривалість життя жінки при досягненні нею віку 36 років становить 41,51 років.
Виходячи з встановленої на підставі ст. 42 Закону №1105 суми щомісячної страхової виплати у розмірі 839,80 грн, капіталізації підлягають платежі з щомісячних страхових виплат за 498,12 місяця, що дорівнює 13,24 рокам та становить 418 321,18 грн. (839,80 грн. х 498,12 міс. = 418 321,18 грн.).
Тож, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у строки, визначені чинним законодавством України, 30.11.2021 за адресою відповідача направлено заяву про визнання кредиторських вимог на загальну суму 418 321,18 грн.
Вказані вимоги складаються з платежів, що випливають з обов'язків ТОВ «Днєстр» перед застрахованою особою ОСОБА_2 внаслідок заподіяння останній шкоди життю та здоров'ю у зв'язку з отриманими нещасним випадком на виробництві на підприємстві відповідача.
Будь-яка відповідь ліквідатора про визнання кредиторських вимог Позивача чи включення їх до реєстру вимог кредиторів Відповідача на адресу Криворізького відділення Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протягом строку, визначеного законодавством України - не надходила.
За даними довідки Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на обліку якого перебуває відповідач в якості страхувальника, кредиторські вимоги у розмірі 388296,70 грн на розрахунковий рахунок робочого органу Фонду - не перераховувались.
Враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку суму капіталізації коштів не сплатив, позивач завернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 1105-XIV).
Основними принципами страхування від нещасного випадку є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян суб'єктів підприємницької діяльності.
Приписами ст.1 Закону №1105-XIV визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Відповідно до положень ч. 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Згідно із п.5 ч.1 ст.11 Закону України №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч. 2 ст.15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Відповідно до положень ст.35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Згідно положень ст.36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до приписів ч.7 ст.42 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 у цьому Порядку термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до п.3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Приписами п.4 Порядку №986 визначено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином, зокрема, щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності.
Положеннями п.п.6-8 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів для забезпечення витрат на одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого проводиться у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого. Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов'язаних із його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров'ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності. У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов'язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що вони можуть бути застосовані до підприємств, які ліквідовано без правонаступника.
Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявленім кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Статтею 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Згідно з вимогами статті 1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.
У цьому разі вимоги про відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.
Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 березня 2021 року по справі № 420/4823/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що на момент розгляду справи капіталізовані платежі в сумі 418 321,18 грн.
відповідачем не сплачені, доказів зворотного суду надано не було.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 418 321,18 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Днєстр» про стягнення капіталізованих платежів - задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВ «Днєстр» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (р/р UА068999980000355429000104026 Казначейство України (ЕАП) УДКСУ у Центрально-міському районі м. Кривий Ріг, одержувач - Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41418493) суму платежів, що підлягає капіталізації в розмірі 418 321,18 грн.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник