"12" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1453/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши справу № 916/1453/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: фізичної особи - підприємця Гусак Олени Вікторівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /
до відповідача: державного підприємства "Одеський авіаційний завод" /ЄДРПОУ 07756801, адреса - 65121, м. Одеса, пр-.т. Небесної сотні, 32-а, e-mail: mto@avirs.ua, kancell@avirs.ua/
про стягнення 113 317,81 грн
05.07.2022 року фізична особа - підприємець Гусак О.В. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1509/22/ до державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення заборгованості за договором № 329/МТЗ-21 від 01.11.2021 року у розмірі 148 315,81 грн, з яких: 124 998,00 грн - основний борг, 1490,53 грн - 3 % річних, 6303,98 грн - пеня, 15523,30 грн - інфляційні втрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача зобов'язань за договором № 329/МТЗ-21 від 01.11.2021 року.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 11, 509, 525-526, 530, 549, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 230, 231 ГК України.
Ухвалою суду від 11.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1453/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач по справі отримав 18.07.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке одержано судом 22.07.2022 року за вх. № 11205/22.
01.08.2022 року на адресу суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн /вх. № 15042/22/.
04.08.2022 року на адресу суду надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій /вх. № 15311/22/, в якому відповідач просить відмовити у стягненні 3 % річних, інфляційних втрат та пені або суттєво зменшити розмір стягнення.
08.08.2022 року на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 15558/22/, в якій відповідач просить зменшити розмір витрат з 5 000,00 грн до 2 000,00 грн.
10.08.2022 року на адресу суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про відмову у стягненні/зменшення штрафних санкцій /вх. № 15839/22/, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
26.08.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у частині вимог /вх. № 17453/22/ у справі № 916/1453/22, а саме в частині стягнення основного боргу у розмірі 34 998,00 грн, у зв'язку із відсутністю предмета спору. Відповідач вказує, що 23.08.2022 року ним було здійснено два платежі на загальну суму 34 998,00 грн.
Ухвалою суду від 09.09.2022 року закрито провадження у справі №916/1453/22 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 34 998,00 грн, у зв'язку із відсутністю предмету спору; в іншій частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 113 317,81 грн, постановлено продовжити розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 01.11.2021 року між ДП "Одеський авіаційний завод" /покупець/ та ФОП Гусак Оленою Вікторівною /продавець/ укладено договір № 329/МТЗ-21, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 "Вальниці ".
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені на підставі конкурсу № 14009655 від 01.10.2021 року, що проводився через електронну систему закупівель "Prozzoro", та вказані в Специфікації і включають всі податки збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати продавця пов'язані з виконанням цього договору.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно рахунку-фактури. Оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії товару, на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 30 робочих днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця, перерахує продавця суму повної вартості товару.
Пунктом 7.1. договору передбачені обов'язки Покупця, зокрема Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений Товар, Продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений Товар (п.7.4 договору).
Відповідно до пункту 8.4 за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до Специфікації № 1 до договору, товар у кількості 6 шт., загальною вартістю 124 998,00 грн.
Згідно із пунктом 2 Специфікації № 1 умови оплати: розрахунок проводиться впродовдж 30 календарних днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця, перерахує продавцю суму повної вартості товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору від 01.11.2021 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 124 998,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000042 від 26.11.2021 року та видатковою накладною № 0000066 від 05.12.2021 року.
26.11.2021 року позивачем виставлено рахунок-фактуру № 0002949 для сплати відповідачем 124 998,00 грн.
Матеріали справи також містять експерс накладну від 27.11.2021 року та від 07.12.2021 року про направлення позивачем відповідачу посилки.
Судом досліджено надані відповідачем платіжні доручення:
- № 2540 від 23.08.2022 року на суму 14 999,00 грн з призначенням платежу: «рах. № 0002949 від 26.11.2021 року дог. № 329/МТЗ-21 від 01.11.2021 року»;
- № 2551 від 23.08.2022 року на суму 19 999,00 грн з призначенням платежу: «рах. № 0002949 від 26.11.2021 року дог. № 329/МТЗ-21 від 01.11.2021 року».
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем товару у строк, встановлений у договорі, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором № 329/МТЗ-21 від 01.11.2021 року у розмірі 113 317,81 грн, з яких: 90 000,00 грн - основний борг, 1490,53 грн - 3 % річних, 6303,98 грн - пеня, 15523,30 грн - інфляційні втрати.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 90 000,00 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги фізичної особи - підприємця Гусак Олени Вікторівни в частині стягнення основного боргу цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 8.4 Договору за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором за періоди з 27.01.2022 року по 28.06.2022 року /по видатковій накладній № 0000042/ та за період з 05.02.2022 року по 28.06.2022 року /по видатковій накладній № 0000066/, визначені позивачем, складає суму в розмірі 6 303,98 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного позивачем.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 % річних за прострочення оплати за договором за період з 27.01.2022 року по 28.06.2022 року /по видатковій накладній № 0000042/ та за період з 05.02.2022 року по 28.06.2022 року /по видатковій накладній № 0000066/, визначені позивачем, складають суму в розмірі 1 490,53 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором за період з 27.01.2022 року по 28.06.2022 року /по видатковій накладній № 0000042/ та за період з 05.02.2022 року по 28.06.2022 року /по видатковій накладній № 0000066/, визначені Позивачем, складають суму в розмірі 15 523,30 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного позивачем.
Стосовно клопотання відповідача про відмову у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат або зменшення штрафних санкцій, господарський зазначає наступне.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/ відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та статус відповідача як державного підприємства, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені та процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 75 %.
Отже, розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 1576,00 грн, а 3 проценти річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України становить 372,63 грн.
Щодо зменшення інфляційних витрат господарський суд виходить з наступного.
По-перше, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 1576,00 грн, 3% річних в розмірі 372,63 грн. та інфляційних витрат в розмірі 15 523,30 грн.
Стосовно розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.
Як свідчить наявне у справі платіжне доручення № 49 від 30.06.2022 року позивачем при поданні позову до суду сплачений судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір-доручення про надання правової допомоги від 01.06.2022 року, додаткову угоду № 1 від 01.06.2022 року, ордер, акт № ОУ-0000047 приймання-передач наданої правової допомоги від 01.08.2022 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, рахунок-фактуру № СФ-0000047 від 01.08.2022 року, платіжне доручення № 63 від 01.08.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864.
Враховуючи подані позивачем докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про фіксований розмір адвокатських послуг за кожну надану послугу, який не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд враховує заперечення відповідача в частині того, що дана справа про стягнення заборгованості не є складною справою, відноситься до категорії справ, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи, а складання позовної заяви не потребувало великої кількості затраченого часу, зокрема, й з урахуванням того, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувають аналогічні справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на загальні принципи справедливості та верховенства права, враховуючи категорію та складність справи, незначну суму позову, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, а також з урахуванням клопотання відповідача, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Гусак Олени Вікторівни - задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Одеський авіаційний завод" /ЄДРПОУ 07756801, адреса - 65121, м. Одеса, пр-.т. Небесної сотні, 32-а, e-mail: mto@avirs.ua, kancell@avirs.ua/ на користь фізичної особи - підприємця Гусак Олени Вікторівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / заборгованість за договором № 329/МТЗ-21 від 01.11.2021 року у розмірі 107 471,93 грн /сто сім тисяч чотириста сімдесят одна гривня 93 копійки/, з яких: 90 000,00 грн - основний борг, 372,63 грн - 3 % річних, 1576,00 грн - пеня, 15523,30 грн - інфляційні втрати.\
3. Стягнути з державного підприємства "Одеський авіаційний завод" /ЄДРПОУ 07756801, адреса - 65121, м. Одеса, пр-.т. Небесної сотні, 32-а, e-mail: mto@avirs.ua, kancell@avirs.ua/ на користь фізичної особи - підприємця Гусак Олени Вікторівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / судові витрати у розмірі 4 481,00 грн /чотири тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок/, з яких: 2 481,00 грн - судовий збір, 2 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 вересня 2022 р.
Суддя Н.Д. Петренко