65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1439/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691)
до відповідача: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746)
про стягнення 14364,62 грн., -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення 14364,62 грн. заборгованості.
Позовні вимоги АТ “Укртелеком” в особі Одеської філії АТ “Укртелеком” обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи на 01.08.2022 о 12:15; запропоновано сторонам по справі повідомити про можливість участі у засіданнях суду очно або в режимі відеоконференції за наявності умов або скористатись своїм правом та подати до суду заяву про розгляд справи за відсутності представників з обґрунтуванням обставини, що ця відсутність не буде перешкоджати реалізації процесуальних прав та вирішенню спору.
25.07.2022 за вх.№14323/22 до суду від позивача надійшла заява стосовно оригіналів доданих до позовної заяви документів.
28.07.2022 за вх.№14660/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовною заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить розглядати справу без участі його представника та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач вказує, що позивач неодноразово звертався до Фонтанської сільської ради з питання звіряння інформації та отримання інформації, яка міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право па пільги, проте, сільською радою неодноразово надавалися роз'яснення про неможливість провести перевірку даних та надати відповідну інформацію, оскільки згідно з п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (далі - положення №117), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати. Також рекомендовано з даного питання звернутися до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області.
- відповідач звертає увагу, що Одеська районна державна адміністрація Одеської області у листі від 30.12.2021 №03-11/2939 рекомендувала позивачу звернутися до територіальних громад, надавши прогнозні розрахунки на відшкодування пільг зв'язку, для передбачення відповідних видатків в бюджеті громад, проте, з такою пропозицією до Фонтанської сільської ради позивач не звертався, через що такі кошти не були передбачені у бюджеті Фонтанської сільської ради на 2022 рік;
- відповідач зазначає, що через відсутність можливості проводити відповідні звірки з позивачем, а також через ненадання позивачем пропозицій щодо прогнозованих розрахунків на відшкодування пільг зв'язку, для передбачення відповідних видатків в бюджеті громади, Фонтанською сільською радою такі кошти не були передбачені у бюджеті, що в даний час унеможливлює відшкодування коштів позивачу.
01.08.2022 за вх.№14890/22 до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка судом у протокольній формі задоволена.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкладено розгляд справи на 15.08.2022 об 11:15.
01.08.2022 за вх.№15054/22 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:
- позивач вказує, що у даній справі у нього виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення, а у відповідача, що є органом, через який діє держава у цивільних відносинах, виник цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України), по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України);
- позивач вказує, що відповідач як уповноважений державний орган на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, зобов'язаний здійснити розрахунки з АТ “Укртелеком” щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги;
- позивач звертає увагу, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, відповідно до законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів;
- позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що у Фонтанської сільської ради відсутня відповідна бюджетна програма, що передбачає відшкодування вартості витрат за надані в 2021 році послуги зв'язку є виключно халатністю відповідача, адже відповідач знав про те, що в результаті адміністративно-територіальної реформи і змін бюджетного законодавства, територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом та відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України, розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (п.7 ч.1 ст. 7 БК України);
- на думку позивача посилання відповідача на те, що Фонтанська сільська рада не проводить звіряння даних з Єдиним державним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги, також не є підставою для ненадання АТ “Укртелеком” відповідних документів до Фонтанської сільської ради, адже відповідач має в своїй структурі такий підрозділ виконавчого комітету, як відділ соціального захисту населення, який має наступні завдання: визначає потреби громади в соціальних послугах та здійснює організацію їх надання; забезпечує в межах своїх повноважень виконання державних, місцевих програм, спрямованих на соціальний захист населення; здійснює формування електронної бази даних громадян, які відносяться до вразливих верств населення, визначає їх індивідуальні потреби у наданні соціальних послуг; здійснює ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (в межах компетенції);
- позивач вказує, що Фонтанська сільська рада могла здійснювати перевірку та коригування списків пільговиків, щонайменше спираючись на наявність у відділі державної реєстрації актів цивільного стану актових записів про смерть пільговиків або звіряння інформації з Управлінням соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, що зробило би технічно можливим підготовку відповідачем програми по відшкодуванню коштів підприємствам-надавачам послуг.
У судовому засіданні 15.08.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 31.08.2022 о 14:45.
У судове засіданні 31.08.2022 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Справа №916/1439/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
В судовому засіданні 31.08.2022 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 31.08.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог ЦК України, ГК України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 та інших законодавчих актів.
Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (відповідач) - представницький орган місцевого самоврядування Фонтанської об'єднаної територіальної громади Одеської області, відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України “Про телекомунікації”, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України “Про охорону дитинства”, якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.
Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, встановлено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Постановою Кабінету Міністрів від 29.01.2003 №117 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Відповідно до змісту вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг громадянам - жителям Фонтанської об'єднаної територіальної громади Одеської області, які мають право на пільги, є обов'язком позивача.
На підтвердження заявлених позовних вимог та виконання позивачем обов'язку з надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян Фонтанської об'єднаної територіальної громади Одеської області у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивачем надано за кожний місяць розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, на загальну суму 14364,62 грн. та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між АТ “Укртелеком” в особі Одеської філії АТ “Укртелеком” та управлінням соціальної політики Фонтанської ОТГ.
Вказані розрахунки видатків та акти звіряння розрахунків, з метою забезпечення розрахунків по відшкодуванню пільг позивачем за кожний місяць, направлялись відповідачу супровідними листами із проханням про надання інформації, яка міститься в реєстрі та направлення розбіжностей, які виявлені за результатами звіряння розрахунку видатків з інформацією, яка міститься в реєстрі. Супровідні листи з додатками направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення та описи вкладення з відміткою Укрпошти, а також засобами електронного зв'язку, про що свідчить скріншот повідомлень про направлення відповідачу електронних розрахунків в форматі ПДФ.
В матеріалах справи наявні листи відповідача стосовно відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. В наданих листах відповідач із посиланням на норми законодавства рекомендував позивачу з метою забезпечення виконання соціальних програм та отримання інформації, яка міститься в Реєстрі, звернутися до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області.
Також в матеріалах справи наявні листи позивача разом з розрахунками видатків, актами звіряння розрахунків та зведених розрахунків видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат із доказами їх надсилання до Одеської районної державної адміністрації, а саме листи: від 04.11.2021 за вих.№71і200-05-450/10/1, від 04.11.2021 за вих.№71і200-05-450/10/2, від 04.12.2021 за вих.№71і200-05-450/10/3, від 04.01.2022 за вих.№71і200-05-450/10/4.
В матеріалах справи наявний лист Одеської районної державної адміністрації від 30.12.2021 за вих.№03-4/2939 стосовно компенсацій наданих пільг на телекомунікаційні послуги. В наданому листі ОРДА зазначила, що Одеська районна державна адміністрація співпрацює з Біляївською та Фонтанською територіальними громадами Одеського району з метою забезпечення співпраці з АТ “Укртелеком” в частині надання інформації, звіряння даних та компенсації з місцевих бюджетів обсягів наданих пільг на телекомунікаційні послуги; Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування наданих пільг окремим категоріям громадян на послуги зв'язку відповідно діючого законодавства України, не передбачені; відповідно до наданих повноважень Управлінням соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області було опрацьовано списки, надані в додатку до листа, щодо перебування пільгових категорій осіб в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків та перевіривши вищевказаний список повідомляємо, що з реєстру пільговиків виключено одну особу в зв'язку зі смертю, а саме, ОСОБА_1 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Одеська районна державна адміністрація постійно наголошує територіальним громадам про необхідність передбачити кошти на відшкодування пільг в повному обсязі та відповідно до положень підпункт 204 ст. 91 Бюджетного кодексу України видатки на пільги з послуг зв'язку належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, тому запропоновано звернутися до кожної громади на території Одеського району, надавши прогнозні розрахунки на відшкодування пільг зв'язку, для передбачення відповідних видатків в бюджеті громад.
На підтвердження заявлених до стягнення сум позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача з січня 2021 року по грудень 2021 року за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, на загальну суму 14364,62 грн.
В матеріалах справи відсутні докази відшкодування витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.
Невідшкодування відповідачем витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
У відповідності до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
За умовами п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (далі - Правила №295), установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено, зокрема: Законом України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; Законом України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; Законом України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; Законом України від 23.03.2000 №1584-III “Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України від 26.04.2001 №2402-III “Про охорону дитинства”; Законом України від 24.03.1998 №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обгрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій. Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров'я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.
Згідно з ст. 22 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України. Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.
Згідно з ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до ч.2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Частиною 4 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
За умовами ч.5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань. Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Статтею 49 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
За умовами ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Статтею 83 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Згідно з п.20-4 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
За ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Складання і схвалення прогнозів районних і обласних бюджетів, складання і виконання відповідних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 64 Закону України “Про місцеве самоврядування” видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.
Відповідно до п.3 Положення “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (далі - Положення №117), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма “1 - пільга” затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 4 Положення №117 передбачено, що уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України “Про інформацію” і “Про захист персональних даних” мають право, зокрема, отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що з системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що держава на виконання функцій з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв'язку. Такі державні соціальні гарантії є обов'язковими, зокрема, для операторів та провайдерів телекомунікацій, які зобов'язанні надавати послуги з урахуванням установлених законами пільг відповідним споживачам за їх місцем проживання, в той же час, у надавача таких послуг виникає право на отримання компенсації понесених втрат доходу.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарським судом встановлено, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставину щодо надання позивачем у спірному періоді пільговій категорії осіб телекомунікаційних послуг, витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах у спірному періоді становлять 14364,62 грн., що підтверджується наявними матеріали справи, відповідачем не спростовано та відповідно вказані витрати мають бути компенсовані позивачу за рахунок видатків бюджету, а отже є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення з відповідача 14364,62 грн. заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Суд приймає до уваги, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007). Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Господарським судом не приймаються доводи відповідача про те, що через відсутність можливості проводити відповідні звірки з позивачем, а також через ненадання позивачем пропозицій щодо прогнозних розрахунків на відшкодування пільг зв'язку, для передбачення відповідних видатків в бюджеті громади, Фонтанською сільською радою такі кошти не були передбачені у бюджеті, що унеможливлює відшкодування коштів позивачу, оскільки матеріалами справи встановлено надання позивачем відповідних послуг та направлення ним актів звіряння розрахунків, підстав для невідшкодування заявлених сум господарський суд не вбачає, у відповідача виник обов'язок здійснити з позивачем розрахунки за надані послуги.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746) на користь Акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691) 14364 /чотирнадцять тисяч триста шістдесят чотири/ грн. 62 коп. основного боргу та 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2022 р.
Суддя Ю.С. Бездоля