Ухвала від 12.09.2022 по справі 911/1588/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" вересня 2022 р. Справа № 911/1588/22

Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви

Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", 01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50

про зобов'язати вчинити дії

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулось до господарського суду з позовом № 01.3.2-01-116 від 01.09.2022 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якому просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачу орендної плати за користування державним майном згідно договору оренди № 1708 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності від 24.06.2015 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МАУ є підприємством повітряного транспорту, здійснює свою господарську діяльність в галузі повітряних перевезень пасажирів і є суб'єктом авіаційної діяльності відповідно до отриманих дозвільних документів, а отже на період дії карантину має право на зменшення орендної плати на 50% в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину". Тоді як, відповідач в свою чергу безпідставно нараховує та обліковує за МАУ 100% суму заборгованості згідно договору оренди № 1708 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності від 24.06.2015, що за твердженнями позивача є неправильним нарахуванням орендних платежів.

Перевіривши матеріали позовної заяви на відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про її повернення, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

В даному випадку, позовну заяву № 01.3.2-01-116 від 01.09.2022 від імені Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" підписано його представником М.М. Ярмак, на підтвердження повноважень якого додано копії: довіреності від 22.12.2021 № 01.1.1-05/71-2021, наказу № 418/п від 12.06.2017 щодо персоналу, посадової інструкції провідного юрисконсульта з судового захисту № 01.8.3-19-139 від 17.07.2018, затвердженої Корпоративним секретар-головним радником з юридичних питань, додатку № 1 до посадової інструкції провідного юрисконсульта з судового захисту № 01.8.3-19-139 від 17.07.2018.

Із долученої копії довіреності від 22.12.2021 № 01.1.1-05/71-2021 вбачається, що ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" в особі президента Дихне Євгенія Григоровича, який діє на підставі Статуту уповноважує провідного юрисконсульта Ярмака Максима Миколайовича здійснювати представництво МАУ, зокрема, в усіх судових органах на території України з усіма правами наданими законом заявнику, позивачу, скаржнику, стягувачу, кредитору, відповідачу, боржнику, третій особі.

Однак, суд зазначає таке:

Відповідно до підпункту 20 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)") представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Конституцією України врегульовано правила представництва в суді іншої особи, при цьому не заборонено особі представляти себе саму. Можливість реалізації права на самопредставництво передбачена відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності). Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. Представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВП ВС від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.

Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Відповідно до частини третьої статті 60 Господарського процесуального кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Втім, виключно довіреність, за відсутності інших передбачених частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва.

При цьому, посадова інструкція - це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці. Посадова інструкція - це кадровий документ і не є доказом в розумінні частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією про суб'єктів господарювання створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Як визначено частиною третьою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

З огляду на зазначену законодавчу норму Верховний Суд (ухвали КГС ВС від 05.05.2020 у справі № 916/3097/19, від 23.01.2020 у справі № 926/1336/19, від 07.03.2018 у справі № 921/502/17-Г/8, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19) дотримується такої позиції: якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім'я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

Після перевірки відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, судом встановлено, що в графі "Керівник юридичної особи, а також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомості щодо М.М. Ярмака відсутні.

Також, доказів на підтвердження повноважень вказаної особи як адвоката, в матеріалах позовної заяви не міститься. При цьому, в Єдиному реєстрі адвокатів України відомості стосовно того, що М.М. Ярмак є адвокатом, теж відсутні.

Що стосується положень частини другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (абз. 1 частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто процесуальним законом встановлено, що малозначними є справи, по-перше, визначені такими законом (пункт 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України), і по-друге, визнані малозначними судом (пункт 2 частини п'ятої статті 12 ГПК України). Така правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 25.06.2018 у справі № 927/5/18.

Так, у цій позовній заяві поданий позов має немайновий характер, оскільки позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачу орендної плати за користування державним майном згідно договору оренди № 1708 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності від 24.06.2015 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

Отже, спір у справі № 911/1588/22 не є малозначним спором.

Відповідно представництво інтересів учасників у справах загального позовного провадження може здійснюватися у порядку самопредставництва або через представника (адвоката).

До матеріалів позовної заяви не надано доказів відповідно до закону, статуту, положення або витягу щодо юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України на підтвердження повноважень М.М. Ярмака діяти від імені позивача у порядку самопредставництва або через представника (адвоката).

Отже, судом було встановлено, що позовну заяву було підписано неуповноваженою на те особою.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на зазначене, позов підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини шостої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше пяти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Також суд звертає увагу заявника на необхідність дотримання вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України при повторному зверненні, які передбачають, що позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

Позовну заяву № 01.3.2-01-116 від 01.09.2022 вважати неподаною і повернути Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" разом з доданими до неї документами.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 12.09.2022

Попередній документ
106201537
Наступний документ
106201539
Інформація про рішення:
№ рішення: 106201538
№ справи: 911/1588/22
Дата рішення: 12.09.2022
Дата публікації: 14.09.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (05.09.2022)
Дата надходження: 05.09.2022
Предмет позову: Зобов'язати здійснити нарахування орендної плати за користування державним майном