ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2022Справа № 910/1193/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Одинцові О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 7 214 396,82 грн., за участю представників позивача - Козирєва А.В., відповідача - Остапенка С.Л.
У січні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 3 840 272,57 грн. пені, 2 877 932,66 грн. штрафу, 314 985,98 грн. 3% річних, 181 205,61 грн. інфляційних втрат за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва альтернативної енергії з альтернативних джерел № 0099-09021 від 01.07.2019 року на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.03.2022 року.
25.04.2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, вказав про відсутність вини відповідача у простроченні зобов'язання, посилаючись на особливий порядок розрахунків за електричну енергію за "зеленим тарифом", передбачений Законом України "Про ринок електричної енергії". Також зазначив, що відповідач власними коштами оплачував позивачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у зв'язку зі збільшенням вартості електричної енергії, в той час, як тарифи на послуги із передачі електричної енергії (у тому числі на послуги відповідача) були залишені без змін. Крім того, вказав, що відповідач у повному обсязі сплатив кошти позивачу на виконання своїх обов'язків оператора системи передачі, що свідчить про його добросовісність при виконанні господарських зобов'язань у спірних відносинах, про неправильний розрахунок позивача щодо пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних та про те, що позивачем не доведено факт затвердження регулятором розміру вартості послуги у липні, жовтні 2019 року та серпні 2020 року, тому строк для виконання своїх зобов'язань з оплати цих послуг у відповідача не настав. Розмір вартості послуг затверджена не для ПрАТ "Харківенергозбут", а для ТОВ "Харківенергозбут".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 року сторін викликано в судове засідання на 15.06.2022 року.
15.06.2022 року в судовому засіданні оголошено перерву на 17.08.2022 року.
13.07.2022 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
02.08.2022 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких також міститься клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Проте, відповідачем не доведено, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг щодо однієї із сторін, а тому в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи судом відмовлено.
16.08.2022 року відповідач подав до суду клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних на 95%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2022 року.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.07.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0099-09021 (далі - договір), за умовами якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 року (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
Пунктами 3.2, 3.3 договору погоджено, що постачальник послуг має право отримувати своєчасну та в повному обсязі оплату вартості послуги, а замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.
Цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2020 (п. 7.1 договору).
Відповідно до ст. 275 ГК України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Виходячи з положень вказаного закону, а також постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, регулятор), постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу є - позивач. У свою чергу, відповідач є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.
Отже, згідно з положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 затверджено Порядок купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом (Порядок № 641 від 26.04.2019), який поширюється, зокрема, на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП, постачальник), оператора системи передачі (далі - ОСП, оператор) (пункт 1.2 глави 1 Порядку).
Відповідно до п. 12.4 глави 12 вказаного Порядку протягом 3 робочих днів після затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої постачальником у розрахунковому місяці, оператор здійснює 100 % оплату постачальнику вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі.
Розділом 13 Порядку передбачено порядок здійснення розрахунку вартості та оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається постачальником універсальних послуг. Так, згідно з п. 13.2 Порядку протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, постачальник направляє оператору акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальником. Оператор, протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання- передачі постачальника, підписаний зі своєї сторони.
Відповідно до п. 13.3 Порядку протягом двох робочих днів після отримання від оператора підписаного акта приймання-передачі постачальник надає регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
Згідно з п. 13.4 Порядку оператор здійснює 100 % оплату постачальнику вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальником у розрахунковому місяці.
Відповідно до п. 13.5 Порядку у разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання оператором акта корегування постачальник надає регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Поясненнями позивача, частково відповідача, актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 07/19 від 31.07.2019 року на суму 3 993 871,60 грн. (акт коригування до акту 07/19 від 31.07.2019 року на суму 3 999 770,22 грн.), № 08/19 від 31.08.2019 року на суму 3 831 695,11 грн. (акт коригування до акту 08/19 від 31.08.2019 року на суму 3 832 408,14 грн.; акт коригування до акту 08/19 від 31.08.2019 року на суму 3 843 458 грн.), № 09/19 від 30.09.2019 року на суму 3 122 293,54 грн. (акт коригування до акту 09/19 від 30.09.2019 року на суму 3 130 825,13 грн.), № 10/19 від 31.10.2019 року на суму 1 720 316,45 грн., № 11/19 від 30.11.2019 року на суму 723 370,78 грн., № 03/20 від 31.03.2020 року 4 878 938,23 грн., № 04/20 від 30.04.2020 року на суму 7 807 435,98 грн. (акт коригування до акту 04/20 від 30.04.2020 року на суму 7 810 538,32 грн.), № 05/20 від 31.05.2020 року на суму 7 205 274,20 грн., № 06/20 від 30.06.2020 року на суму 10 172 249,64 грн., № 07/20 від 31.07.2020 року на суму 11 224 633,13 грн., № 08/20 від 31.08.2020 на суму 10 565 792,18 грн. (акт коригування до акту 08/209 від 31.08.2020 року на суму 10 565 886,14 грн.), № 09/20 від 30.09.2020 року на суму 8 204 005,60 грн., № 10/20 від 31.10.2020 року на суму 5 457 251,74 грн., № 11/20 від 30.11.2020 року на суму 1 219 783,85 грн., № 12/20 від 31.12.2020 року на суму 1 130 350,28 грн., № 01/21 від 31.01.2021 року на суму 596 950,02 грн., № 02/21 від 28.02.2021 року на суму 2 606 739,62 грн., № 05/21 від 31.05.2021 року на суму 12 802 745,11 грн., № 06/21 від 30.06.2021 року на суму 12 675 694,03 грн., № 07/21 від 31.07.2021 року на суму 16 322 347,70 грн., № 08/21 від 31.08.2021 року на суму 11 322 580,31 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін, підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за періоди з липня 2019 року по листопад 2019 року, з березня 2020 року по лютий 2021 року та з травня 2021 року по серпень 2021 року на загальну суму 137 613 708,50 грн.
Надані позивачем послуги відповідач оплатив, що підтверджується платіжними дорученням: № 1043 від 06.02.2020 року на суму 5 908 105,10 грн., № 1165 від 18.08.2020 року на суму 4 878 938,23 грн., № 1183 від 07.09.2020 року на суму 7 205 274,20 грн., № 1166 від 18.08.2020 року на суму 7 810 538,32 грн., № 1184 від 07.09.2020 на суму 10 172 249,64 грн., № 1489 від 01.10.2020 року на суму 11 224 633,13 грн., № 1201 від 15.10.2020 року на суму 10 565 886,14 грн., № 1123 від 03.11.2020 року на суму 8 204 005,6 грн., № 1106 від 28.01.2021 року на суму 5 457 251,74 грн., № 1107 від 28.01.2021 року на суму 1 219 783,85 грн., № 1093 від 18.02.2021 року на суму 1 130 350,28 грн., № 711 від 16.03.2021 року на суму 596 950,02 грн., № 1134 від 09.04.2021 року на суму 2 606 739,62 грн., № 1024 від 05.07.2021 року на суму 12 802 745,11 грн., № 122 від 18.08.2021 року на суму 12 675 694,03 грн., № 1311 від 01.10.2021 року на суму 11 322 580,31 грн., № 328 від 16 322 347,70 грн., № 1162 від 18.08.2020 року на суму 5 898,62 грн., № 1164 від 18.08.2020 року на суму 8 531,59 грн., № 1163 від 18.08.2020 року на суму 11 049,86 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, судом встановлено, що відповідач вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за актами приймання-передачі та актами корегування наданих послуг сплатив із порушенням строку, визначеного законом та договором, про що свідчать вищевказані платіжні доручення, та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг за періоди з липня 2019 року по листопад 2019 року, з березня 2020 року по лютий 2021 року та з травня 2021 року по серпень 2021 року, а тому позивач нарахував відповідачу 3 840 272,57 грн. пені, 2 877 932,66 грн. штрафу, 314 985,98 грн. 3% річних, 181 205,61 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 4.3 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково стягується штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, зважаючи на наведені положення чинного законодавства та умови договору, нарахування пені та штрафу за порушення зобов'язання було здійснено позивачем правомірно.
Здійснивши власний перерахунок заявлених штрафних санкцій, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню пеня у сумі 3 840 272,57 грн. та штраф у сумі 2 877 932,66 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у порушенні грошового зобов'язання з огляду на особливий порядок розрахунків між сторонами, суд зазначає, що дійсно такий порядок визначений Законом України "Про ринок електричної енергії" та постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 і він врахований судом під час розгляду даної справи, проте, виконання сторонами договірних зобов'язань ніяким чином не обумовлене дотриманням такого порядку розрахунків та не є підставою для звільнення учасника спірних відносин від господарської (цивільної) відповідальності.
Доводи відповідача про те, що вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії із альтернативних джерел енергії у липні, жовтні 2019 року та серпні 2020 року не затверджувався та доводи про те, що розмір вартості послуг затверджена не для ПрАТ "Харківенергозбут", а для ТОВ "Харківенергозбут" є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач здійснив оплату цих послуг позивачу в повному обсязі та стягнення заборгованості не є предметом спору у даній справі.
Крім того, представник відповідача подав заяву про зменшення штрафних санкцій на 95 % від заявленої в позові суми, посилаючись на завищений розмір неустойки, наявність обставин, що обтяжують фінансове становище ПрАТ "НЕК "Укренерго", особливий порядок розрахунків відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", невеликим періодом прострочення зобов'язання, вжиття усіх можливих заходів для повної оплати послуг позивача.
Розглянувши вказану заяву, проти якої заперечив позивач, суд врахував наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
У даному випадку суд прийняв до уваги, що між сторонами склались специфічні відносини у сфері провадження діяльності з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, які регулюються спеціальними нормами чинного законодавства - Законом України "Про ринок електричної енергії" та постанови НКРЕКП № 429 від 14.06.2018. У спірних відносинах відповідач, як оператор системи передачі, виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інші спеціальні обов'язки.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови виконання спеціальних обов'язків оператора мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов'язків.
У той же час, господарська діяльність відповідача, визначена ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", не встановлює інших джерел доходів для розрахунків за електричну енергію за "зеленим" тарифом, ніж ті, що визначаються спеціальним законодавством та іншими регуляторними актами. Відповідно до процедури, визначеної вказаним Законом та Порядком купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, відповідач не є користувачем коштів, що сплачуються учасниками балансуючого ринку за надані ним послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, та у разі збільшення НКРЕКП щорічного тарифу, відповідач оплачує такі спеціальні послуги із власних доходів.
Також суд враховує, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі (хоча і з простроченням строку), що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому, прострочення зобов'язання з боку оператора системи передачі тривало незначний період, а поведінка відповідача свідчила про його намагання належним чином виконати свій обов'язок за договором.
Крім того, суд вважає, що заявлені до стягнення розміри пені та штрафу є надмірно великими, враховуючи відсутність основної заборгованості, незначні періоди прострочення та відсутність збитків, завданих іншим учасникам господарських відносин, зокрема позивачу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку може спотворити її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка може перетворитись на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що основне зобов'язання відповідачем було виконане у повному обсязі, заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, вина відповідача у порушенні зобов'язання була обумовлена особливим порядком відносин та розрахунків між сторонами, визначеними договором та законом; а наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять), суд вважає за можливе скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на зменшення неустойки, нарахованої позивачем, та встановити пеню та штраф в розмірі 50 % від заявленої суми, внаслідок чого штрафні санкції, що підлягають стягненню з відповідача, складуть: пеня - 1 920 136,29 грн. (3 840 272,57 грн./2) та штраф - 1 438 966,33 грн. (2 877 932,66 грн./2), які підлягають стягненню з відповідача.
Стосовно стягнення з відповідача 314 985,98 грн. 3% річних, 181 205,61 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перерахунок суми заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню 314 985,98 грн. 3% річних та 181 205,61 грн. інфляційних втрат, тобто у сумах, заявлених позивачем.
Розмір указаних матеріальних втрат відповідач також просив зменшити на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, про що зазначав у своєму клопотанні, наведеному вище.
Проте, суд враховує, що за змістом ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України передбачено зменшення розміру лише штрафних санкцій, тобто неустойки, яка є мірою відповідальності і забезпечення належного виконання зобов'язання.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, тому за висновком суду правових підстав для їх зменшення немає.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи зменшення судом розміру пені та штрафу.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити часткова.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, 126; код 42206328) 1 920 136 (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 29 коп. пені, 1 438 966 (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 33 коп. штрафу, 314 985 (триста чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 98 коп. 3% річних, 181 205 грн. (сто вісімдесят одну тисячу двісті п'ять) 61 коп. інфляційних втрат та 108 215 (сто вісім тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 95 коп. судового збору.
В іншій частині в позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 13.09.2022р.
Суддя С.О. Чебикіна