номер провадження справи 24/153/21
17.08.2022 Справа № 908/2774/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” про стягнення судових витрат у справі № 908/2774/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” (вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084, поштова адреса: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код 39380838)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964),
про стягнення 3313996,65 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача не прибув
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” задоволені. Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Елтранс Україна” суму основного боргу - 3100560,00 грн, суму інфляційних збитків - 131678 ,03 грн, суму 3 % річних - 55003,73 грн, суму судового збору - 49308,63 грн.
24.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” подано до Господарського суду Запорізької області клопотання 20.01.2022, в якому останній просить суд стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2022 вказану заяву було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області 26.01.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” про стягнення судових витрат у справі № 908/2774/21 прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви на 07.02.2021.
28.01.2022 на адресу суду від ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надійшло клопотання № 28-23/1885 від 26.01.2022 в порядку ст. ст. 42, 126 Господарського процесуального кодексу України, у якому останній зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання ТОВ “Елтранс Україна” про стягнення з витрат на правничу допомогу в сумі 19000,00 грн та просить суд зменшити розмір витрат ТОВ на правничу допомогу у справі № 908/2774/21.
Ухвалою суду від 07.02.2022 відкладено розгляд клопотання ТОВ “Елтранс Україна” про стягнення судових витрат у справі на 02.03.2022.
Ухвалою суду від 02.03.2022 справа № 908/2774/21, у зв'язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, відкладено розгляд клопотання ТОВ “Елтранс Україна”, дата та час судового засідання не визначена.
Ухвалою суду від 12.07.2022 призначено судове засідання з розгляду клопотання ТОВ “Елтранс Україна” про стягнення судових витрат на 17.08.2022.
11.08.2022 відповідачем подана суду заява від 10.08.2022 № 28-2311395 про відкладення розгляду справи, в якій зокрема зазначив, що враховуючи ситуацію, пов'язану з військовою агресією Російської Федерації проти України, що склалась в Запорізькій області (в тому числі, з виїздом/в'їздом з/на тимчасово окупованої території лише через лінію зіткнення, що створює пряму загрозу життю та здоров'ю людей) відповідач позбавлений можливості прийняти участь в судому засіданні в приміщенні Господарського суду Запорізької області. Можливість участі відповідача в судовому засіданні з розгляду справи № 908/2774/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів також відсутня, що підтверджується довідкою ВП ЗАЕС № 28-24/9178 від 29.06.2022 про відсутність технічної можливості участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка додана до цієї заяви. Просить суд відкласти розгляд справа на іншу дату після припинення воєнного стану в Україні.
За наслідками розгляду заяви відповідача про відкладення розгляду справи суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Необхідно зазначити, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
В Указі Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" зазначається: "У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:
1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.".
Воєнний стан неодноразово продовжувався та наразі триває.
В той же час, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється судами.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Господарський суд Запорізької області не зупинив здійснювати судочинство.
Від відповідача, належно повідомленого про місце та час проведення судового засідання отримано клопотання, в якому він не погоджується із заявленими ТОВ «Елтранс Україна» розміром витрат на правничу допомогу у справі № 908/2774/21.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Зважаючи на приведене, неявку представника відповідача в засідання суд не знайшов перешкодою для вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, враховуючи також те, що матеріали клопотання позивача є для того вичерпно достатніми, явка відповідача не визнавалася обов'язковою.
Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу за відсутності учасників провадження у справі.
16.08.2022 на адресу Господарського суду Запорізької області від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви без участі уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна”.
Подана заява судом задоволена.
Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу за відсутності учасників провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 17.08.2022 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали заяви суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України"” від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: - позивачем здійснено звернення до суду із заявою про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; - докази понесення витрат пов'язаних із розглядом справи позивачем подані в межах строку, тобто, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати із розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, тощо; 3) поведінку сторін під час розгляду справи, що призвели до затягування розгляду справи: 4) дій сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 19000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №22 від 09.09.2021, Ордер на надання правової допомоги Серія АР №1062376 від 22.09.2021. Також подано платіжне доручення №255 від 21.09.2021 на суму 15000,00 грн (часткова оплата).
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Детальному описі робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 22.12.2021.
В Акті приймання - передачі наданих послуг від 18.01.2021 визначено, що вартість послуг адвокатського об'єднання становить 19000, 00 грн.
При визначенні виду робіт та їх вартості в Детальному описі робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі зазначено:
- підготовка претензії - 2000 грн.;
- підготовка Позовної заяви з додатками - 5000 грн.;
- відповідь на Відзив - 2000 грн.;
- пояснення від 16.11.2021- 2000 грн.;
- заперечення на заяву про залучення до участі у справі на стороні відповідача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 2000 грн.;
- участь у підготовчому засіданні - 3000 грн.;
- участь у судовому засіданні - 3000 грн.
В пункті 4.1 договору про надання правової допомоги № 22 від 09.09.2021 визначено орієнтована вартість та ціна послуг вказується у Попередньому (орієнтовному) описі робіт.
Остаточна вартість та ціна послуг визначається у Детальному описі робіт (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката.
Перевіривши надані позивачем докази та умови укладеного договору про надання правничої (правової) допомоги суд зауважує, що у спірному Договорі передбачений фіксований розмір ціни послуг, який визначається у фіксованому розмірі вартості робіт без врахування часу роботи адвоката.
При цьому остаточний обсяг робіт, їх вартість та ціна послуг визначаються в Детальному описі робіт (п. 4.2 Договору).
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, з огляду на визначені нормами ГПК та практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена позивачем сума на правничу допомогу є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги у суді, критерію реальності таких витрат.
Доводи відповідача приведені ними в обґрунтування заперечень проти заяви, до уваги судом не приймаються, оскільки в межах цієї справи розмір ціни послуг визначений у Детальному описі робіт, яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.
Стосовно не надання доказів сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн. суд зауважує таке.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду №922/445/19 від 03.10.2019.
Щодо тверджень відповідача стосовно того, що складання позовної заяви не потребувало додаткового вивчення судової практики, оскільки представник позивача звертався до господарського суду Запорізької області в аналогічних справах, суд зауважує, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд зазначає, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 19000, 00грн., яку суд вважає співрозмірною зі складністю справи та їх розумною необхідністю.
Керуючись ст. ст. 123, 126 129, 232, 233, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” про стягнення витрат на правничу допомогу № 908/2774/21 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна”, (юридична адреса: 69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7; поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802, код ЄДРПОУ 39380838) - 19000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Дата складання повного тексту додаткового рішення 13.09.2022.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.А. Азізбекян