Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/558/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 263 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
13.09.2022 року. м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурору на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 30.08.2022 року стосовно ОСОБА_3
12.09.2022 року до Кропивницького апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження №12022121030000188 стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України разом з апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2022 року, якою зупинено розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України до звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Не погоджуючись з даною ухвалою, її оскаржено прокурор, якийподачу своєї апеляційної скарги на вказану ухвалу суду обґрунтовує тим, що дана ухвала є незаконною і не обґрунтованою.
Дослідивши апеляційну скаргу стосовно її прийнятності апеляційний суд прийшов до висновку, що вона не може бути оскаржена.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини).
Згідно з ч.1 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Отже, КПК України містить вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до апеляційного суду.
Згідно вимог ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Велика Палата Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 11-398сап20, сформувала правову позицію про те, що зупинення провадження по справі - це врегульована законом та оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які створюють об'єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду.
Як убачається з апеляційної скарги, прокурором оскаржується ухвала суду, якою зупинено розгляд кримінального провадження до звільнення особи з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період. Вказаною ухвалою не вирішено провадження по суті, і виходячи з положень кримінального процесуального закону, така ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, апеляційна скарга подана захисником на рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, а тому у відкритті провадження за його скаргою належить відмовити.
Керуючись ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України, апеляційний суд
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2022 року, якою зупинено розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України до звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою невідкладно надіслати захиснику прокурору.
Суддя: