Житомирський апеляційний суд
Справа №293/2654/21 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.
Категорія 35 Доповідач Павицька Т. М.
13 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №293/2654/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання забрати неякісний товар, стягнення коштів за неякісний товар, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. в смт. Черняхів,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просила зобов'язати ОСОБА_2 вивезти браковану гранітну плитку розмірами 80x60x3 см з будинковолодіння в АДРЕСА_1 в кількості 44 шт.; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 37 440 грн за браковані гранітні плитки розміром 80x60x3 см в кількості 44 шт. та 5500 грн за послуги доставки плитки автоперевізником; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у сумі 1816 грн., 2000 грн оплати послуг адвоката, 100 грн за отримання витягу з ЄДРПОУ.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач з 06 лютого 2017 року був фізичною особою-підприємцем та займався різанням, обробленням та оздобленням декоративного та будівельного каменю. Зазначає, що 12 грудня 2018 року вона придбала у відповідача гранітну плитку «покостівський» розміром 80x60x3 см в кількості 80 кв.м. по ціні 780 грн/кв.м. на суму 62 400 грн. Вказує, що дана плитка була їй доставлена за адресою її проживання по АДРЕСА_1 . Зазначає, що вся плитка була без дефектів, добре та дбайливо упакована. Стверджує, що пізніше 06 лютого 2019 року вона придбала ще 103 кв.м. такої плитки на суму 82 400 грн. Вказує, що друга партія плитки була також добре запакована, тому вона її не перевіряла. Зазначає, що вона придбала вказаний товар взимку, а в травні 2019 року майстри почали встановлювати плитку та виявили, що частина плитки розколота та має інші недоліки. Вказує, що з 103 кв.м. плитки 83 штуки були тріснуті та 80% відсотків мали відхилення від норми. Зазначає, що вона домовилася з відповідачем про обмін бракованої плитки. Вказує, що в кінці серпня 2019 року вона найняла перевізника ОСОБА_3 , який на вантажному автомобілі перевіз відповідачу браковану плитку (83 шт.) та привіз їй на заміну іншу плитку. Зазначає, що 24 серпня 2019 року їй привезли плитку, якою замінили браковану з партії від 06 лютого 2019 року, але її було не 83 шт., а 79 шт., крім того, частина плитки була розбита. Вказує, що в листопаді 2019 року вона надіслала відповідачу офіційну претензію, яку відповідач проігнорував. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити її позов в повному обсязі.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що нею не було отримано відзиву на позовну заяву. Звертає увагу на те, що відзив на позовну заяву був поданий у порушення строків встановлених чинним законодавством України. Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги норми процесуального закону, а саме ч.8 ст. 178 ЦПК України. Зазначає, що замінивши частину бракованих плит, відповідач визнав, що товар був неналежної якості. Вказує, що плитка у всіх випадках була завантажена на піддони та обгорнута плівкою, а тому візуально перевірити кожну плитку на момент купівлі у неї не було можливості. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 з 06.02.2017 до 12.02.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець за видом діяльності 23.70 «Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю». Наведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24968621 від 05.12.2019.
Відповідно до копії накладної №42 від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_2 гранітну плитку в кількості 80 штук, вартістю 62400 грн.
Згідно копії накладної №11 від 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 також придбала у ФОП ОСОБА_2 гранітну плитку в кількості 103 штуки, вартістю 82400 грн.
07 листопада 2019 року ОСОБА_1 , з посиланням на придбання товару неналежною якості звернулась до особи на ім'я ОСОБА_4 (інші відомості про адресата відсутні) з вимогами про відшкодування витрат на зарізання некаліброваних плит, а також 8000 грн за завдані збитки, пов'язані з незручностями через те, що не вдалося встановити плити (за відсутності якісних плит). Крім того, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала суду сім фотознімків із зображенням плитки з дефектами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо явки відповідача або уповноваженого представника для складання акту приймання товару за якістю, доказів надання згоди відповідача на одностороннє приймання товару позивачем також не надано. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів того, що недоліки товару виникли до передання його перевізникові, позивач суду не надала. Також, позивачем не зазначено об'єктивних причин неможливості виявлення та повідомлення продавця про недоліки в момент отримання товару від перевізника, оскільки остання мала законні права в повній мірі перевірити товар засвідчити його якість, а вже потім отримувати його, не бажання позивача здійснити перевірку не є доказом вини відповідача, позивач мала право відмовитись від договору купівлі-продажу, до моменту отримання товару, у випадку порушення відповідачем його прав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем надано товар неналежної якості, а тому кошти сплачені за цей товар підлягають поверненню. Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження придбання позивачем неякісного товару.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай використовується.
Згідно зі ст. 678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Згідно з частиною першою статті 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Таким чином, відповідно до наведених норм матеріального права, підставою для відмови покупця від договору та повернення сплаченої суми за товар, є істотний недолік цього товару, або ж фальсифікація товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи.
Відповідно до пунктів 12, 15 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Необхідно розмежовувати права споживача, які відносяться до категорії товарів, що мають недоліки (право на безоплатне усунення недоліків товару) та до категорії товарів, що мають істотні недоліки (право на обмін товару чи розірвання договору).
Тільки сукупність чотирьох обов'язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року, справа №661/67/16-ц, провадження № 61-2464св18.
Право позивача на повернення сплаченої за товар грошової суми виникає при встановленні істотного недоліку проданого товару, який при цьому має одну із визначених вище ознак.
Позивач вимагала від відповідача повернення їй сплаченої грошової суми за придбаний товар, при цьому позивач не надала належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-80 ЦЛК України щодо продажу їй відповідачем бракованої гранітної плитки з істотними недоліками, визначеними ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, судом першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність ухваленого районним судом рішення і не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому колегія суддів їх відхиляє.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді