Житомирський апеляційний суд
Справа №295/7725/22 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О.В.,
Категорія 65 Доповідач Павицька Т. М.
13 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/7725/22 за заявою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про видачу судового наказу щодо стягнення вартості наданих послуг за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» - Данілейко Віти Вадимівни на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року, постановлену під головуванням судді Стрілецької О.В. в м. Житомирі,
10 серпня 2022 року акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» звернулось до суду із заявою у якій просило видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за надані послуги розподілу природнього газу у розмірі 1547,40 грн за період з січня 2020 року по червень 2022 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року відмовлено у видачі судового наказу.
В апеляційній скарзі акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що заява подана та підписана особою, яка має право її підписувати. Зазначає, що вимогами закону встановлено, що у малозначних спорах, представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну дієздатність, за довіреністю. У зв'язку з чим, позивач вважає, що відсутні були підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі вимог ст. 163 ЦПК України.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про видачу судового наказу, підписаної представником позивача не долучено доказів, які підтверджують, що юрисконсульт Данілейко В.В. здійснює самопредставництво юридичної особи на підставі відповідних документів, що визначають її правовий статус (закон, положення про орган, структурний підрозділ, трудовий договір (контракт), посадова інструкція, тощо), як і не долучено докази, що вона є адвокатом.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Форма і зміст заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 163 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 163 ЦПК України закріплено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 ч.1 ст. 62 ЦПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, в тому числі, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, що відповідає приписам ч. 3 ст. 62 ЦПК України.
Підпунктом 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з 01 січня 2017 року у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється - з 1 січня 2019 року.
Водночас, пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
Так, частиною 3 ст. 58 ЦПК України, яка регулює участь у справі представника, передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим, змінами, внесеними до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року №390-IX, який набрав законної сили 29 грудня 2019 року, розширено випадки самопредставництва юридичної особи, і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 43 ЦПК України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, містяться відомості про те, що уповноваженими особами акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» (ЄДРПОУ:03344071) є Ющенко Валентин Іванович та ОСОБА_2 .
Натомість, заяву про видачу судового наказу підписано представником акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» - Данілейко Вітою Вадимівною, на підтвердження повноважень якої, до заяви додана копія довіреності № 007-29-0622 від 03.06.2022, виданої за підписом голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» - Ющенка Валентина.
Частиною 1ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника ч.3 ст. 58 вказаної статті).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії, як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної без додаткового уповноваження.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що згідно з частинами 1, 2 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 62 ЦПК України визначено, що довіреність від юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно вимог ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що предметом заяви є стягнення заборгованості у розмірі 1547 грн 40 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248100 грн), тому дана справа відноситься до малозначних.
Заява про видачу судового наказу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», підписана представником заявника Данілейко В.В. на підставі довіреності від 03.06.2022, яка є дійсною.
Таким чином, всупереч вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд не з'ясував, що у даному випадку повноваження особи, яка підписала заяву про видачу судового наказу, що належить до малозначних справ, належним чином підтверджені довіреністю, що відповідає наведеним нормам цивільного процесуального права.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу заявнику на підставі ст. 163 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до правових висновків, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 15.01.2020 у аналогічній за обставинами справі № 761/35015/17 особа, яка за належною довіреністю керівника установи підписала заяву про видачу судового наказу має відповідну цивільну дієздатність.
Наведене свідчить, що оскаржена ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до постановлення помилкової ухвали, тому згідно ч.1ст.379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями ст.367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» - Данілейко Віти Вадимівни задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді