Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2210/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 16 Доповідач Трояновська Г. С.
08 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/2210/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,5300 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 то ОСОБА_2 згідно належних їм ідеальних часток земельної ділянки та з урахуванням їх власності на житловий будинок, господарські будівлі - гаражу та погребу, згідно додатку № 1 (варіант № 1) висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 485/21 від 12.04.2021 року, а саме у таких частках: за ОСОБА_1 - 0,2650 га (1/2 ід. частка); за ОСОБА_2 - 0,2650 га (1/2 ід. частка), в тому числі, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,2500 га, з яких ОСОБА_1 - 0,1250 га (1/2 ід. частка), ОСОБА_2 - 0,1250 га (1/2 ід. частка), для ведення особистого селянського господарства - 0,2800 га, з яких ОСОБА_1 - 0,1400 га (1/2 ід частка), ОСОБА_2 - 0,1400 га (1/2 ід. частка), що графічно зображено у додатку № 1 (варіант № 1) висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 485/21 від 12.04.2021 року.
В обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рівних частках, жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,53 га.
В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оформили право приватної власності на вищевказану земельну ділянку, яку отримали у спадок після смерті їх батька - ОСОБА_5 по 0,265 га за кожною для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 із позначенням земельних ділянок, що знаходяться у власності осіб та частини земельної ділянки під будинком та господарськими будівлями, що залишаються у спільному користуванні.
14.09.2006 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір про поділ часток житлового будинку у натурі, за яким визначили кімнати та господарські будівлі, які виділяються сторонам договору.
Позивач вказав, що за договором купівлі-продажу від 22.09.2006, укладеного з ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № 4320, він набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Разом із житловим приміщенням за вищевказаним договором купівлі-продажу позивачу перейшла у власність земельна ділянка загальною площею 2650 м кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому ним отримано державні акти серії ЯГ № 799023 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822084100:03:003:0050 та державний акт серії ЯГ № 799024 на право власності на земельну ділянку площею 0,0149 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за вище вказаною адресою, кадастровий номер 1822084100:03:003:0051, які рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.02.2015 року по справі № 278/2696/13-ц було визнано недійсними та скасовано їх державну реєстрацію.
Іншим співвласником зазначеного вище будинку є відповідач ОСОБА_2 .
Зазначив, що на теперішній час між ним та відповідачем існує спір щодо користування земельною ділянкою, а тому на його замовлення судовим експертом Лазарчук В. В. було надано висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 485/21 від 12.04.2021 року, де запропоновано три варіанти розподілу земельної ділянки загальною площею 0,5300 га між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У зв'язку із недопущенням порушення прав відповідача та усунення будь-яких протиріч між співвласниками вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, вважав за необхідне встановити порядок користування спірною земельною ділянкою між ним та відповідачем згідно додатку № 1 (варіант № 1) висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 485/21 від 12.04.2021 та просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Швець А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове судове рішення - про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги частково зводяться до мотивів позовної заяви. Крім того заявник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні земельні ділянки є несформованими з огляду на наявні в матеріалах справи відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдинорго реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, з яких вбачається, що земельні ділянки є сформованими та їм присвоєно кадастрові номери. Також вказує, що право власності ОСОБА_1 на квартиру і спірні земельні ділянки підтверджується договором купівлі-продажу від 22.09.2006, а тому висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження порушеного права є хибними. Вважає, що відмова ОСОБА_2 на поділ із ОСОБА_1 спільної земельної ділянки і є порушенням, невизнанням права користування останнього як власника земельної ділянки. До того ж відповідач повністю не визнає права власності позивача на спірну земельну ділянку. Вважає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку поданому висновку експерта від 12.04.2021 №485/21 щодо варіантів розподілу земельної ділянки.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.
Інші учасники справи до апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не є перешкодою для розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках, жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,53 га, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ № 013962, виданого 22.09.1995 року.
26 жовтня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано державні акти на право приватної власності на землю площею по 0,265 га за кожним для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 із позначенням земельних ділянок, що знаходяться у власності осіб та частини земельної ділянки під будинком та господарськими будівлями, що залишаються у спільному користуванні.
14 вересня 2006 року спадкоємці уклали договір про поділ часток житлового будинку у натурі, за яким визначили кімнати та господарські будівлі, які виділяються сторонам договору.
Згідно договору поділу часток житлового будинку в натурі від 14.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , останній відійшли наступні приміщення та будівлі у домоволодінні: коридор 2-1 площею 4,3 м2, кухня площею 14,1 м2; кімната 2-3 площею 20,5м2; сарай літера "Б", погріб літера "Г", огорожа № 1, що складає квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно, ОСОБА_2 , відійшли наступні приміщенням та будівлі: І веранда площею 8,2 м2; кухня 1-1 площею 7,2 м2; кладова 1-2 площею 3,7 м2; кімната 1-3 площею 8,7 м2; кімната 1-4 площею 12,4 м2; сарай літера "В"; погріб літера "Д"; уборна літера "У" та огорожа № 2, що складає квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від 22.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. (а.с. 12-14, т. 1) ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 2650 кв м, що знаходиться в с. Левків Житомирського району Житомирської області.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , управління Держземагенства в Житомирському районі, третя особа приватний нотаріус Демецька Світлана Леонідівна, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації встановлено, що 04 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0149 га, видані відділом земельних ресурсів у Житомирському районі, правонаступником якого згідно п.2 Указу Президента України № 445/2011 від 08.04.2011 року є управління Держземагенства у Житомирському районі.
Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції державний акт серії ЯГ №799023 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822084100:03:003:0050, що виданий 04 квітня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 визнано недійсним та скасовано його державну реєстрацію. Також визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта серії ЯГ №799024 на право власності на земельну ділянку площею 0,0149 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822084100:03:003:0051, що виданий 04 квітня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 .
Із Довідки Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області № 457 від 07.04.2021 року вбачається, що АДРЕСА_5 перейменовано на вулицю Героїв України на підставі рішення 9-ї сесії 7-го скликання Левківської сільської ради від 06.09.2016 року (а.с. 24, т. 1).
Згідно висновку земельно-технічного дослідження від 12.04.2021 № 485/21, судовим експертом Лазурчук В.В. запропоновано три варіанти розподілу земельної ділянки площею 0,5300 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно належним їм ідеальним часткам земельної ділянки та з урахуванням їх користування господарськими будівлями - гаражем та погребом, у таких частках : за ОСОБА_2 - 0, 2650 га (1/2 ід. частка), за ОСОБА_1 - 0, 2650 га (1/2 ід.частка), в тому числі для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) - 0,25 га по 0,1250 га кожному, для ведення особистого селянського господарства - 0, 2800 га, по 0, 1400 га кожному (а.с. 41-73, т. 1).
Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).
Частина перша статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від 22 вересня 2006 року) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником (користувачем) відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
За змістом частини 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування (у редакції, чинній на час укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від 22 вересня 2006 року).
Отже, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними з 1 січня 2004, до особи, яка придбала жилий будинок, будівлю або споруду, згідно зі статтею 377 ЦК України, статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірі, встановленому договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята жилим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
В процесі виготовлення землевпорядної документації у зв'язку із приватизацією спірної земельної ділянки спадкоємцями померлого ( ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) були визначені розміри, конфігурація і межі земельних ділянок, що передані їм у власність. Відповідні державні акти закріпили право цих осіб на володіння і користування спірною земельною ділянкою як її співвласників. А тому, подальше відчуження ОСОБА_4 своєї земельної ділянки не змінює встановлений порядок користування, що відбувся в процесі приватизації.
На момент укладення договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від 22 вересня 2006 року, продавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ 08-12 № 000469, виданого 26 жовтня 2000 року виконкомом Левківської сільської Ради народних депутатів, належала земельна ділянка площею 0,2650 га, у тому числі земельна ділянка площею 0,125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, а тому до ОСОБА_1 перейшло право власності на зазначену земельну ділянку без зміни її цільового призначення та в обсязі і на умовах визначених для попереднього землевласника.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен зі співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі, або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.
Аналогічне положення закріплено у частині третій статті 88 ЗК України.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів
№ 376 від 18 травня 2010 року, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункт 2.1 Інструкції).
Згідно з вимогами Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Таку земельну ділянку можна використовувати відповідно до її цільового призначення, але нею не можна розпоряджатися, поки не буде отриманий кадастровий номер, оскільки відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель.
Встановлено, що розмір, межі, конфігурація земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , площею по 0,265 га кожна, були визначені ще під час оформлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на спадкове майно, та закріплені у виданих їм державних актах на право приватної власності на землю, а ОСОБА_1 після набуття у власність квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки, загальною площею 0,2650 га, набув право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до конфігурації та меж, визначених державним актом, виданим попередньому власнику ( ОСОБА_4 ), а тому відсутні правові підстави для визначення порядку користування земельною ділянкою площею 0,5300 га між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка як об'єкт цивільних прав припинила своє існування внаслідок поділу її у порядку спадкування на дві земельні ділянки площею по 0,2650 га кожна.
Земельна ділянка по АДРЕСА_5 , яку купив ОСОБА_1 22 вересня 2006 року у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири та земельної ділянки та яка належала продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЖТ08-12 №000469, виданого 26 жовтня 2000року виконкомом Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, вказує на те, що зазначена ділянка набула ознак права власності та не позбавляє ОСОБА_1 права оформити право власності на неї у порядку встановленому законом.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 кадастровий номер як обов'язковий реквізитна державних актах на право власності на землю почав присвоюватися лише після 02 квітня 2002 року.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 кадастровий номер як обов'язковий реквізитна державних актах на право власності на землю почав присвоюватися лише після 02 квітня 2002 року.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 .
Встановлено, що у державному акті ЖТ08-12 №000469 від 26 жовтня 2000року, виданому на ім'я ОСОБА_4 , зазначено площу земельної ділянки у розмірі 0,265га, її конфігурацію та вказано цільове призначення земельної ділянки: 0,240га - ведення особистого підсобного господарства, 0,025га - обслуговування житлового будинку та господарських приміщень.
Отже, земельна ділянка вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.
Статтею 79-1 ЗК України визначено порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
ЗК України доповнено статтею 79-1 на підставі Закону України № 3613-VI від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр».
Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 ЦК України).
Отже, на момент набуття права власності ОСОБА_1 на житловий будинок і земельну ділянку ( 22 вересня 2006 року), у ЗК України була відсутня зазначена норма.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір виходив з положень статті 79-1 ЗК України , проте, зважаючи, що ця обставина і висновки суду не вплинули на результат розгляду справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги немає.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдинорго реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, вбачається, що спірні земельні ділянки є сформованими та їм присвоєно кадастрові номери - №1822084100:03:003:0050 та №1822084100:03:003:0051 є безпідставними, оскільки рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 лютого 2015 року державний акт серії ЯГ №799023 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1822084100:03:003:0050, що виданий 04 квітня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 визнано недійсним та скасовано його державну реєстрацію. Також визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта серії ЯГ №799024 на право власності на земельну ділянку площею 0,0149 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1822084100:03:003:0051.
До того ж, вказуючи, що земельні ділянки сформовані, позивач все-таки просить встановити порядок користування земельною ділянкою, незважаючи на те, що наявність у сторін державних актів на право приватної власності на землю виключає встановлення порядку користування земельною ділянкою.
За наявності для того підстав у разі неможливості обслуговувати свою частину будинку чи майна, позивач не позбавлений можливості захистити своє право шляхом пред'явлення позову про встановлення земельного сервітуту.
Інші доводи апеляційної скаргу висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.09.2022.
Головуючий Судді