Справа № 161/15821/21 Провадження №11-кп/802/687/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
06 вересня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції)
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12021035610000353, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні одну малолітню дитину 2010 року народження, непрацюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразо судимого:
вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2021 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин;
вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 12 (дванадцять) днів, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, який ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 червня 2022 року змінено в частині призначеного покарання, відповідно до якої ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та йому призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2021 року у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин, більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відбуття покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до вступу вироку в законну силу, але на строк не більше 60 днів.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 29 березня 2022 року.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021, який ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 червня 2022 змінено в частині призначеного покарання, відповідно до якої ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік - виконувати самостійно.
Цим же вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 в період часу з 18 години 00 хвилин по 18 годину 30 хвилин, 01.08.2021, перебуваючи на ділянці автомобільної дороги на вулиці Прилісна в селі Забороль Луцького району, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер свого діяння, а також те, що його дії помічені потерпілим, з правої передньої кишені штанів потерпілого ОСОБА_8 , повторно відкрито викрав мобільний телефон марки «SAMSUNG», моделі «Galaxy A10s», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , вартістю 3000 грн., з чохлом та сім картками, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 3000 грн.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Вказує на те, що призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.186 КК України, судом таке своє рішення не вмотивовано, а також не вказано, яким чином зазначені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Зокрема підставами для застосування положень ст.69 КК України суд вказав те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та зобов'язався у найближчий час повністю відшкодувати збитки потерпілому. Також судом не в повній мірі враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, адже згідно ст.12 КК України законодавець відніс його до категорії тяжких злочинів, що становить підвищену суспільну небезпеку, а обвинувачений не відноситься до жодної із категорій осіб, які в силу свого віку, стану чи процесуальної поведінки, заслуговують на менш тяжке покарання.
У зв'язку із цим, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.08.2021 у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин, більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відбуття покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинуваченого, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України та висновки суду про доведеність його винуватості в умисному незаконному заволодінні чужим майном ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Положеннями ст.69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.
По відношенню до особи обвинуваченого, судом з достатньою повнотою враховано те, що ОСОБА_7 хоча і вчинив новий злочин в період не знятої та не погашеної судимості, проте є особою молодого віку, його характеристику, має на утриманні одну малолітню дитину 2010 року народження, постійне місце проживання, а також думку потерпілого, який щодо міри покарання - поклався на розсуд суду. До обставин, які пом'якшують покарання суд правильно відніс: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Таким чином, з огляду на наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням особи винного, суд, навівши відповідні мотиви, правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та мав усі підстави для застосування статті 69 КК при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Крім того, слід зауважити, що розмір призначеного обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 2 роки, є наближеним строком до мінімальної межі санкції частини 2 статті 186 КК України, відповідно до якої встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.
Тобто призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Інших доводів, які б вказували на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, прокурором у апеляційній скарзі не наведено, а його посилання на невмотивованість рішення суду в цій частині є неспроможними, оскільки суд належним чином вмотивував усі доводи його апеляційної скарги.
З цих же підстав, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та принципу пропорційності, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, не ставитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 414, 420 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді