СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-п/759/63/22
ун. № 367/922/20
12 вересня 2022 року
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменко О.В., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Печенкіна І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Печенкіна І.В. про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2021 року у цивільній справі №367/922/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,-
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 120951 (сто двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 53 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.; стягнуто із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1309 грн. 52 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Печенкін І.В. 23.08.2022 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 р. у цивільній справі №367/922/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.
Підставою для перегляду заочного рішення представник відповідача вказує те, що відповідачка ОСОБА_2 , не брала участі у розгляді вказаної справи, повістки про виклик до суду та копію заочного рішення поштою не отримувала, у зв'язку з чим була позбавлена можливості підготувати заперечення на позов та висловити свою позицію по справі. Про прийняте заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2021 р. вона дізналась від дій приватного виконавця Шаркова О.О., оскільки надійшли відомості про блокування ним рахунків. 22.08.2022 року представником відповідача було здійснено ознайомлення з матеріалами справи № 367/922/20. Судові повістки про виклик до суду та будь-які інші документи по справі не надходили за її адресою та відповідно відсутні докази чи доводи про те, що вона отримала дані повістки не міститься, та її підписів на цих рекомендованих повідомленнях немає. Відтак, представник відповідача вважає, що відповідачка не могла належним чином захистити свої права та висловити свої заперечення щодо позовних вимог під час судового розгляду справи. Вказані обставини відповідач вважає поважними причинами неявки в судове засідання.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача, і ці докази при розгляді справи судом не були враховані.
На підставі викладеного заявник просить задовольнити заяву.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 25.08.2022 року визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Заява передана судді 29.08.2022 року.
Ухвалою суду від 29.08.2022 р. прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Печенкіна І.В. про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2021 р. та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
09.09.2022 р. від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменко О.В. надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, відповідно до яких, представник позивача просила подану заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2021 р., залишити без задоволення з підстав, викладених у письмових поясненнях, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи. Крім того, вказала, що рішення підлягає скасуванню, якщо докази, на які посилається відповідач мають істотне значення для правильного вирішення справи. Вважає, що зазначених доказів стороною відповідача до суду не надано. Крім того, обставини на які посилається відповідач не є істотними для справи, та такими що не були встановлені судом і не впливають на юридичну оцінку обставин. Суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Авраменко О.В. заперечувала проти заяви про перегляд заочного рішення, просила відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Печенкін І.В. в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд заочного рішення, просив її задовольнити, заочне рішення від 04.10.2021 скасувати, та призначити розгляд справи в загальному порядку.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За правилами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загальному чи спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування підстав для перегляду заочного рішення представник відповідача зазначив про те, що його довірительку не було належним чином повідомлено про розгляд справи та рішення суду від 04.10.2021 року Святошинського районного суду м. Києва .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судові повістки, що направлялися на адресу відповідача, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідно до частин 3, 9 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Виходячи з цього порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення ОСОБА_2 про час розгляду справи суд вважає належним.
Крім того, суд критично оцінює заперечення сторони відповідача про те, що судом при винесенні оскаржуваного заочного рішення суду не було належним чином та в повному обсязі встановлено та досліджено обставини, які є необхідними для об'єктивного вирішення спору, який виник між батьками в ході виховання дитини, адже стороною відповідача не було надано суду жодного доказу на підтвердження вказаних заперечень.
Згідно з роз'ясненнями Київського апеляційного суду, викладеними в Узагальненні практики судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду, скасування заочного рішення можливе при наявності двох обставин: 1) поважні причини неявки в судове засідання, про які відповідач не міг завчасно повідомити суд; 2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення. Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці в судове засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами (додаватись до заяви про перегляд заочного рішення). Крім того, відповідач також повинен вказати докази, які мають значення для справи, та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Наявність вищенаведених обставин мусить бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що стороною відповідача не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про наявність підстав для скасування ухваленого заочного рішення.
Зазначені стороною відповідача обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині 1 ст. 288 ЦПК України.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не доведена наявність істотних обставин, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позову, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою, безпідставною та недоведеною, в зв'язку з чим, в її задоволенні слід відмовити.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259 - 261 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Печенкіна І.В. про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2021 року у цивільній справі №367/922/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП- відмовити.
Роз'яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 352 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Н.О. Горбенко