Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15128/21
13 вересня 2022 року
Подільський районний суд міста Києва в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021100070001436 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12021100070001436 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: ризик переховування від суду, який є актуальним на час звернення з клопотанням, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Детально аналіз ризиків прокурором викладено в письмовому клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і просила обрати відносно її підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки прокурором ризики не доведені та ґрунтуються на припущеннях. Її підзахисний мав неофіційний заробіток, що давало можливість йому забезпечувати свою незрячу маму, тому варто вести мову про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків. Адвокатом більш детально заперечення викладено письмово.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та просив суд обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року по даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 23 вересня 2022 року.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178 КПК України та враховано судом при вирішенні даного питання.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від п'яти до восьми років позбавлення волі, офіційно ніде до моменту взяття під варту не працював, не одружений, дітей на утриманні не має. ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, проте схильний до злочинів проти життя і здоров'я людини.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд, крім іншого, враховує тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
При цьому наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченого, зокрема те, що останній має матір, яка є інвалідом по зору, на думку суду не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки, що його створює обвинувачений для себе особисто та суспільства в цілому.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, можливість впливу на свідків, які ще не допитані. Ризик впливу на потерпілого, про який йде мова в клопотанні, суд оцінює критично, оскільки в цьому кримінальному провадженні відсутній потерпілий (в процесуально-правовому аспекті).
На думку суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.
Суд наголошує, що ним вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.
Суд вважає, що утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою буде сприяти забезпеченню виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні у розумні строки, та уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, чого не забезпечить інший більш м'який запобіжний захід.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176-178, 331 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, який обчислювати з 13 вересня 2022 року по 11 листопада 2022 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику державної установи Київський слідчий ізолятор - для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Олена БУЗУНКО