ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
13 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1125/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Діброви Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 (головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді: Бездоля Ю.С., Гут С.Ф., м.Одеса, повний текст складено 24.02.2022)
у справі №916/1125/21
за позовом Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноплавна компанія “Укрферрі”
про стягнення 47 819 514,25 грн
Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 по справі №916/1125/21 у задоволенні позову відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фонду державного майна України на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 в обґрунтування якого апелянт зазначає, що вже звертався до суду апеляційної інстанції зі скаргою на вказане рішення, однак, ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.05.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, зокрема, через несплату скаржником судового збору.
Однак, як стверджує апелянт, у зв'язку із скрутним майновим станом через воєнний стан, Фонд позбавлений можливості сплатити судовий збір, на підставі чого Фондом було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у заяві про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Наразі, скаржник зазначає, що ним 20.07.2022 було частково сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а тому враховуючи надходження коштів за подання апеляційної скарги, Фонд повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.
З огляду на таке, скаржник вважає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є поважними та обґрунтованими, що підтверджується вищенаведеними доказами.
Також скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого останній зазначає, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану в першу чергу забезпечуються видатки на оборону України, тому Фонду було значно скорочено кошторис, зокрема й на судовий збір.
Таким чином, за твердженням скаржника, враховуючи об'єктивну неможливість здійснити фінансування видатків на судовий збір з державного бюджету, фінансування видатків для оплати судового збору можливе після припинення воєнного стану та відновлення видатків.
При цьому, апелянт відзначив, що наразі ним сплачено частково чудовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 200 000 грн.
До суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноплавна компанія “Укрферрі” проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, зокрема, що скаржником не надано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору в визначеному законом порядку та розмірі.
З приводу заяви скаржника про відстрочення сплати судового збору відповідач із посиланням на приписи ст. 8 Закону України «Про судовий збір» зазначає, що дана норма не поширюється на Фонд, який є юридичною особою, оскільки Фонд відсутній в переліку суб'єктів, встановленому п.2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди, завданої здоров'ю позивача.
Також відповідач вважає, що скаржником не надано доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.
Так, за твердженням відповідача, з огляду на те, що повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 24.02.2022, відтак останнім днем для подання апеляційної скарги є 16.03.2022.
На думку відповідача, з огляду на приписи ст.ст. 74, 76 ГПК України при обґрунтуванні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Фонд повинен був надати докази, які підтверджують неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, тобто до 16 березня 2022 року.
Разом із тим, як відзначає відповідач, з тексту апеляційної скарги вбачається, що Фонд посилається на Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, яким на всій території України запроваджено воєнний стан строком на 30 діб, а також Укази Президента №133/2022 від 14.03.2022 року та Указ Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року, якими воєнний стан було продовжено до 25 травня 2022 року. При цьому, Фонд зазначає, що подання апеляційної скарги у встановлений законом строк було неможливе через призупинення функціонування IT інфраструктури Фонду у зв'язку з її перенесенням у безпечне місце, не надаючи жодних доказів (наприклад, наказів Фонду), які б підтверджували це твердження.
Відповідач також відзначає, що у відповідності до повідомлення до від 25 березня 2022 року, розміщеного на офіційній сторінці Фонду, Фонд державного майна поновив роботу офіційних ресурсів для інформування населення про діяльність відомства, після вжитих заходів щодо запобігання можливості пошкодження систем збереження інформації і запобігання витоку важливих даних.
Відповідно до повідомлення від 2 квітня 2022 року, розміщеного на офіційній сторінці Фонду, Фонд держмайна вжив заходи щодо запобігання можливості пошкодження систем збереження інформації і запобігання витоку важливих даних та поновив роботу електронної поштової скриньки канцелярії. Вся кореспонденція, яка була отримана раніше на зазначену адресу, опрацьовується в робочому режимі. Фонд держмайна вживає всіх необхідних заходів задля підтримання ефективної комунікації.
Таким чином, за твердженням відповідача, повідомлення, розміщені на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет, спростовують твердження апелянта щодо неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк. За таких обставин, ТОВ «Укрферрі» вважає, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без руху на підставі ч.3 ст. 260 ГПК України.
Ознайомившись з апеляційною скаргою та запереченням проти відкриття апеляційного провадження, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.
Колегією суддів встановлено, що в апеляційній скарзі апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Отже, враховуючи, що в апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 1 075 939,08 грн, виходячи з такого розрахунку:
47 819 514,25 грн (ціна позовної вимоги майнового характеру) х 1,5 % (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру) х 150% (ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду) = 1 075 939,08 грн.
Скаржником до апеляційної скарги було додано квитанцію від 20.07.2022 про сплату судового збору у розмірі 200 000 грн.
Вподальшому, 19.08.2022 скаржником було надано до суду апеляційної інстанції квитанцію від 01.08.2022 про сплату судового збору у розмірі 875 939,08 грн.
Загалом сума сплачено апелянтом судового збору наразі складає 1 075 939,08 грн.
Отже, скаржником було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 у визначеному законом порядку та розмірі.
З огляду на таке, колегія суддів залишає без розгляду клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, а також заперечення відповідача, які стосуються даного клопотання.
Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 15.02.2022. Повний текст складено та підписано 24.02.2022.
У відповідності до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення від 15.03.2022, копію оскаржуваного рішення було отримано скаржником 05.04.2022.
Однак, як свідчать наявні матеріли справи, вперше з апеляційною скаргою Фонд звернувся до суду апеляційної інстанції 18.05.2022, тобто із пропуском визначеного законом строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 залишено без руху, а ухвалою від 13.06.2022 повернуто скаржнику.
Колегія суддів відзначає, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги була отримана скаржником - 21.06.2022 про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення.
Повторно з апеляційною скаргою Фонд звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду - 09.08.2022 про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на поштовому конверті в якому апеляційна скарга надійшла до суду.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України” зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані”.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Однак, у порушення наведених норм апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не було надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що, зокрема, запровадження на території України воєнного стану об'єктивно перешкоджало своєчасному зверненню з апеляційною скаргою до суду.
При цьому, сама по собі наявність воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності підтвердження достатніми обставинами та належного обґрунтування причини пропуску даного строку.
Відтак, посилання скаржника лише на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду апеляційної інстанції та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу Фонду, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу відсутності коштів на сплату судового збору, що призвело до несвоєчасного звернення з апеляційною скаргою до суду, оскільки посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань, скаржник також у порушення приписів ст. 74 ГПК України не надав жодних доказів на підтвердження власних тверджень.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Фонд, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не може і не повинен отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини не є поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому у відповідності до приписів ст. 260 ГПК України апелянт повинен навести інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.3,4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022.
Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 залишити без руху.
Фонду державного майна України усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити Фонду державного майна України, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Діброва Г.І.