справа № 489/2575/22
провадження №2-з/489/29/22
про забезпечення позову
13 вересня 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в письмову провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку автомобіля марки MAZDA 5 2.0 АТ комплектація Mid, 2012 року випуску, та стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля у розмірі 117045,00 грн.
Одночасно з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобіль марки MAZDA 5 2.0 АТ комплектація Mid, 2012 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що в порядку поділу майна подружжя він має право на визнання за ним права власності на 1/2 частку вищевказаного рухомого та нерухомого майна. На теперішній час існують підстави вважати, що спірне майно може бути відчужене без згоди позивача на користь третіх осіб, оскільки такі погрози вже лунали від відповідача, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зобов'язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.
Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.
Сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, №30210/96, пункт 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції, №57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», заява №11901/02 Страсбург).
У рішенні від 31.07.2003 у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З матеріалів заяви вбачається, що між заявником та ОСОБА_2 виник спір про поділ майна подружжя, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та транспортного засобу марки MAZDA 5 2.0 АТ комплектація Mid, 2012 року випуску. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_2 може здійснити відчуження спільного майна подружжя, відповідно невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 20307165 від 10.04.2014 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому, матеріали справи не містять доказів належності на праві власності ОСОБА_2 на теперішній час спірного транспортного засобу.
Враховуючи наведене, суть спірних правовідносин, зміст позову, що свідчать про наявність спору між учасниками справи з приводу поділу майна подружжя, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, суд доходить висновку про наявність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. До того ж, враховуючи, що позивач просить визнати за ним право власності лише на 1/2 частку спірного майна, тому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, внаслідок чого суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити частково шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірного житлового будинку, що належать на праві власності ОСОБА_2 .
При цьому заяву про забезпечення позову в іншій частині суд вважає необґрунтованою, оскільки суду не надано допустимих і достатніх доказів належності на теперішній час на праві власності ОСОБА_2 транспортного засобу марки MAZDA 5 2.0 АТ комплектація Mid, 2012 року випуску.
Вимога щодо накладення заборони на вчинення будь-яких дій щодо вказаного майна є зайвою з огляду на те, що арешт полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою суду права на відчуження та розпорядження майном.
Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
В решті вимог заяви відмовити.
Встановленні цією ухвалою забезпечення позову діють до набранням судовим рішенням законної сили.
Копію ухвали направити сторонам для відома та відповідним органам для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 13.09.2022.
Суддя І.В.Коваленко