Справа № 487/2196/22
Провадження № 1-кп/487/568/22
13.09.2022 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_4 провівши в м. Миколаєві відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за № 12022152030000181 від 01.02.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України,
До суду надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про призначення обвинувального акту до судового розгляду та заявив клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, оскільки у обвинуваченого не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України, він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які відповідальність передбачена у вигляді позбавлення волі, обвинувачений можуть переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Обвинувачений при вирішенні питання, щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду та продовження строку тримання під вартою поклався на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку сторін дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків
Обвинувальний акт підсудний Заводському районному суду м. Миколаєва.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.
Під час підготовчого судового засідання клопотань про здійснення виклику певних осіб, які братимуть участь у судовому розгляді не надійшло.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України, немає. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України
Щодо заявлено клопотання суд дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов'язаний до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою суду від 25.07.2022 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 22.09.2022 року. Крім того визначено розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень з покладенням обов'язків.
Як вбачається із обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали та останній перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З моменту вирішення питання про доцільність продовження строків, жоден ризик не зменшився і не відпав.
При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Так, суд вважає, що характер кримінальних правопорушень, які ставиться у провину обвинуваченому, усвідомлення тяжкості покарання можуть бути підставою, для вчинення обвинуваченим дій направлених на ухилення від явки до суду, і перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність соціальних зв'язків та те, що ризики, передбачені п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, про необхідність призначення обвинувального акту до судового розгляду та про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуюсь ст.ст. 61, 62, 128, 314-316,331 КПК України суд
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України призначити до судового розгляду на 11.10.2022 року о 11-30 год. в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва.
На дату розгляду справи викликати учасників судового провадження за адресою: м. Миколаїв, вул. Радісна, 3, особам, які беруть участь у провадженні, при собі мати документ, що посвідчує особу.
Зобов'язати прокурора забезпечити явку учасників судового провадження.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження про їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження протягом строку до дня судового розгляду.
Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 (шістдесят) днів з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою суду від 25.07.2022 року.
Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 13.09.2022 року і до 01.11.2022 року.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1