Справа № 128/2856/20
Іменем України
30 серпня 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Літневської А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця директора ОСОБА_2 про розірвання договору-замовлення № 32 (купівлі-продажу), відшкодування збитків та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору - замовлення №32 (купівлі - продажу), відшкодування збитків та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 15.05.2020 він уклав з відповідачем ФОП ОСОБА_2 замовлення-договір № 32, а по суті вчинив купівлю, на придбання та встановлення металопластикових вікон та дверей у свій будинок в АДРЕСА_1 на загальну суму 129 200 грн.
В цей же день позивач передав відповідачеві авансову оплату в розмірі 100 000 грн., відповідач зобов'язався поставититовар протягом 30 календарних днів, гарантував виконання якісної роботи та поставити якісний товар.
11.06. 2020, на вимогу відповідача, було доплачено залишок суми в розмірі 29 200 грн., після чого було поставлено товар, який було встановлено в будинку, а саме: металопластикові вікна та двері.
Після придбання та встановлення металопластикових вікон та дверей у них були виявлені такі недоліки: пошкоджені склопакети вікон (подряпини на шклі), пошкоджені рами вікон шляхом подряпин по металопластику, встановлення дверей по висоті, які не відповідають по висоті встановленим нормам стандарту (зріст ОСОБА_1 вищий за висоту встановлених дверей), ручки дверей та вікон неналежним чином працюють, при закритті вікон та дверей щілини до 1 см. та неналежне, згідно стандартів, встановлення вікон та дверей на опираючу тонову, в результаті чого вікна та двері на даний час в нижній своїй частині деформувались.
Оскільки вказані дефекти придбаного товару були виявлені в період гарантійного строку, позивач звернувся до відповідача з проханням замінити вказаний товар з недоліками на аналогічний товар належної якості.
Однак, відповідач відмовилась провести заміну неналежного товару на належний по причині того, що вона поставила належний товар.
Таким чином, позивач вважає за необхідне відмовитися від договору замовлення (купівлі-продажу) товару та вимагати від відповідача повернення сплаченої за товар грошової суми, а саме: 129 200 грн.
Також, на думку позивача, неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить розірвати договір-замовлення (купівлі - продажу ) № 32 від 15.05.2020, стягнути з відповідача на його користь в якості повернення сплаченої за товар неналежної якості грошової суми 129 200 грн., завданої моральної шкоди в сумі 50 000 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 13 000 грн.
На вказану позовну заяву стороною відповідача надано відзив, в якому відповідач позов не визнає, заперечує щодо його задоволення з наступних підстав.
Так, 15.05.2020, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір-замовлення № 32 про придбання та встановлення метало - пластикових вікон та дверей за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 129 200,00 грн. Даний факт позивачем не заперечуються.
15.05.2020, ОСОБА_1 , заплатив ОСОБА_2 авансовий внесок 100 000,00 грн. за укладений договір-замовлення № 32 про придбання та встановлення метало - пластикових вікон та дверей за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт позивачем також не заперечуються.
Згідно п. 5.1. договору-замовлення № 32 від 15.05.2020, виконавець зобов'язується поставити Товар протягом 30 календарних днів з дати прийняття Виконавцем авансового платежу.
09.06.2020 року метало - пластикові вікна та двері були доставлені за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в строк передбачений договором-замовлення № 32 від 15.05.2020.
У зв'язку із великим об'ємом роботи демонтаж старих вікон, дверей та встановлення нових метало-пластикових вікон та дверей за адресою: АДРЕСА_1 , проводився з 09.06.2020 по 11.06.2020.
Отже, станом на 11.06.2020 товар, який був замовлений ОСОБА_1 у ОСОБА_2 , згідно договору-замовлення № 32 від 15.05.2020 був доставлений та встановлений за адресою АДРЕСА_1 , за що, ОСОБА_1 доплатив ОСОБА_2 залишок суми в розмірі 29 200 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті грн.) як було передбачено договором-замовлення № 32 від 15.05.2020, даний факт позивачем також не заперечуються.
Згідно п. 4.2. договору-замовлення № 32 від 15.05.2020 сплата загальної вартості Товару здійснюється Замовником в національній валюті України, шляхом авансового платежу в розмірі 75 % при укладені договору та 25 % по виконанню робіт.
Станом на 11.06.2020 з моменту доплати ОСОБА_1 25 % залишку суми (29 200,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті грн.)) від загальної суми замовлення ОСОБА_2 договір-замовлення № 32 від 15.05.2020 вважається виконаним в повному обсязі.
Згідно п. 10.1. договору-замовлення № 32 від 15.05.2020 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 2025 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим договором.
Отже, станом на 11.06.2020 у ОСОБА_1 до ОСОБА_2 будь-які претензії відсутні, а договір-замовлення № 32 від 15.05.2020 вважається виконаним в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правовідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Пунктами 3,4, 18 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено терміни виконавець, виробник, продавець в такому значенні: виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Також пунктами 12, 15 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено терміни істотний недолік та недолік товару: істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
В позовній заяві позивач зазначає, що після придбання метало пластикових вікон та дверей у них були виявлені такі недоліки: пошкоджені склопакети вікон (царапини на шклі), пошкоджені рами вікон шляхом царапин по металопластику, встановлення дверей по висоті які не відповідають по висоті встановленим нормам стандарту (зріст ОСОБА_1 вищий за висоту встановлених дверей), ручки дверей та вікон не належним чином не працюють, при закритті вікон та дверей щілини до 1 см та неналежне згідно стандартів встановлення вікон та дверей на опираючи основу, в результаті чого вікна та двері на даний час в нижній своїй частині деформувались.
Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що недоліки які ніби - то з'явились виникли саме з вини ОСОБА_2 , а не під час його використання.
Акт від 10.10.2020 обстеження поставленого товару відповідно до замовлення-договору № 32 від 15.05.2020, а саме: конструкції метало - пластикових вікон та дверей в будинку по АДРЕСА_1 , який був долучений позивачем до позовної заяви, не може бути взятим до уваги суду оскільки він є не належним та не допустимим доказом, оскільки: складений 10 жовтня 2020 року, тобто з моменту виконання договору-замовлення пройшло 5 місяців; якість фото копії не належної якості, а тому не можливо встановити чи є якісь пошкодження чи дефекти на встановлених вікнах та дверях; невідомо коли, в яких умовах, і саме де зроблені фотокопії вікон та дверей?
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
За змістом ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Згідно матеріалів справи, які були надіслані відповідачу, відсутні докази того, що сторона позивача пред'являла відповідачу конкретну вимогу із описом виявлених недоліків, які відповідач повинен був усунутий у визначений строк.
Позивач обмежився лише посиланням на загальне не задоволення щодо пошкоджені склопакети вікон (царапини на шклі), пошкоджені рами вікон шляхом царапин по металопластику.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно із ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Це оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь - якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результат договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6 -75с13: «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.
Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримувати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».
Отже, укладеність договору характеризується досягненням сторонами згоди по всім істотним умовам договору, зокрема: предмету, ціни та строкам дії договору; умовам, що визначені діючим законодавством як істотні; умовам, що є необхідними для договорів даного виду; умовам, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В свою чергу, судово - правовий спір між сторонами правочину щодо визнання договору неукладеним, може мати місце лише на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами.
В разі якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його (договору, правочину)вимогам закону.
Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити законом покладений саме на замовника.
Матеріали справи не містять конкретних недоліків, які позивач пропонував усунути відповідачу, тому неможливо зробити висновок, що недоліки були настільки істотними, що їх неможливо було усунути або що внаслідок таких недоліків виготовлені вікна та двері стали непридатними до використання тощо.
Відповідно до положень ст. ст. 4-5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів та здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Одночасно процесуальний закон встановлює обов'язок доказування і подання доказів (ст. ст. 12, 81 ЦПК України): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищевикладеного, оскільки позивач не довів належними доказами порушення своїх прав як споживача товару та послуги, то в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору-замовлення (купівлі-продажу) та стягнення у якості повернення сплаченої за товар неналежної якості грошової суми, слід відмовити.
Згідно з п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Звертаючись до суду, позивач обгрунтовує свої вимоги Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 22 Закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої » споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У постановах Верховного суду від 10.01.2019 у справі №750/11705/15-ц та у постанові Верховного Суду України №6-1575цс16 від 09.11.2016 висловлена правова позиція, відповідно до якої споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Оскільки позивач не довів належними доказами порушення своїх прав, як споживача товару та послуги, а решта вимог є похідними, то в задоволенні завданої моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, то в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн., слід відмовити.
За наведених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
В ході судового розгляду судом було призначено судову будівельно - технічну експертизу, згідно висновку №СЕ-19/102-21/13466-БТ від 21.01.2022 якої, на підставі проведеного дослідження, з урахуванням наданих документів, було встановлено, що станом на момент проведення експертизи склопакети віконних блоків установлених в прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , мають дефекти - подряпини, тріщини, що не допускаються нормами державних стандартів в галузі будівництва - ДСТУ Б В.2.6-15:2011 [2] та ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3]; профілі ПВХ віконних блоків, які установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , мають дефекти - подряпини, задирки, ум'ятини, раковини, що не допускаються нормами державних стандартів в галузі будівництва - ДСТУ Б В.2.6-15:2011 [2] та ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3]; дверні блоки, які входять до складу великогабаритних віконних блоків та установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , по висоті конструкції не відповідають вимогам ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3] та ДСТУ Б В.2.6-23:2009 [1]; ручки віконних та дверних блоків, що установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 працюють належним чином; рухомі частини віконних та дверних блоків, які установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлові будинку по АДРЕСА_1 не всі щільно прилягають до віконних та дверних коробок при закритті;
дверні блоки та великогабаритні віконні блоки, установлених у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , несучі колодки - підкладки для монтажа не використовувались, монтажна піна та пінопласт не є жорсткою основою для даних конструкцій, тому дверні блоки та великогабаритні віконні блоки установлені на опираючу основу без дотримання вимог ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3]; дверні блоки, установлені в складі великогабаритних блоків та вхідних дверей в підвальне приміщення незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам ДБН В.2.2-15:2019 [4], щодо зменшення ризиків вчинення кримінальних правопорушень та їх наслідків щодо несанкціонованого доступу до приміщень будинку (штапіки, якими фіксується склопакет знаходяться з зовнішньої сторони, дверні петлі легкодоступні та знаходяться зовні), а також вимог ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3], щодо порушень обмірів прорізів, підготовки прорізів перед установленням конструкцій вікон та дверей, монтажу дверних та віконних блоків з ПВХ профілів.
З огляду на наданий висновок експертизи стороною відповідача надано письмові пояснення, згідно яких на момент встановлення метало-пластикових виробів ніяких дефектів - подряпин та тріщин на склопакетах та ПВХ блоків не було. Замовник при розрахунку після монтажу претензії не мав на цю тему. В момент монтажу та після нього на даному об'єкті йшли ремонтні роботи штукатурні, кам'яні, до яких сторона відповідача не має відношення; дані дефекти вважає були спричинені після монтажу, іншими роботами та робітниками. При замовленні вся конфігурація та зовнішній вигляд конструкцій, в тому числі по висоті були обговоренні з клієнтом, цьому підтвердження підписаний ним договір, сплачений аванс та повний розрахунок після встановлення. Після монтажу претензій на цю тему клієнт не пред'являв. Справді, на момент встановлення всі ручки та металопластикові конструкції працювали належним чином. Після встановлення всі рухомі частини щільно прилягали до віконних та дверних коробок при закритті. Фото та відео фіксацію суду надавали раніше, і з даних відео було видно, що все працює належним чином, а також було видно, що клієнт та інші робітники, до яких сторона відповідача не має відношення, не правильно експлуатували вікна. Встановлення виробів проводилося на жорстку основу, з використанням колодок і підкладок на всіх конструкціях, бо вони йдуть з комплектом вікон і немає сенсу їх не становити або економити, і те що їх немає на момент експертизи, то є сумніви щодо експерта та всієї даної експертизи, бо їх легко витягнути і викинути. На метало - пластикових дверях вхідної групи всі петлі встановленні ззовні по державним стандартам, які затверджені і ліцензовані. Штапики на верхніх фрамугах над дверима звичайно встановленні ззовні і це також ліцензовано. Якби клієнт хотів залізні двері із скритими петлями, то це б обговорилося при замовленні, атак клієнт має ті конструкції, які замовив та оплатив, претензій при повному розрахунку не мав. Висновком експерта встановлена наявність недоліків товару, натомість висновок не містить дату виникнення недоліків, а тому не можна погодитись з твердженням позивача про вину саме відповідача в недоліках товару. Отже, чи дійсно на момент експертизи вікна та двері були встановленні в прорізи будівлі та відкривалися та закривалися? Якщо так - це і є їхня функція, а говорити про їх неналежну роботу наразі, коли пройшло стільки часу, припало стільки будівельного бруду, знаходження на об'єкті третіх осіб та зацікавленого клієнта, можливі становленні підвіконня, облаштовані відкоси або проведенні інші будівельні роботи, вважає спричинили дані зафіксовані експертом порушення. До даних порушень відношення сторона відповідача не має, адже клієнт дорозрахувався після монтажу і претензій не мав.
В судове засідання 30.08.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шибінський О.В. не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги свого довірителя підтримує та просить їх задоволити.
Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві та просив їх задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куйдан О. І. в судове засідання 30.08.2022 не з'явився, попередньо надавши суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність сторони відповідача, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куйдан О.І. позов не визнав, заперечував щодо його задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, врахувавши наданий стороною відповідача відзив на позовну заяву, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що15.05.2020 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено замовлення-договір № 32 на придбання та встановлення металопластикових вікон та дверей у будинок в АДРЕСА_1 на загальну суму 129 200 грн. В цей же день позивач передав відповідачеві авансову оплату в розмірі 100 000 грн., відповідач зобов'язався поставититовар протягом 30 календарних днів, гарантував виконання якісної роботи та поставити якісний товар.11.06. 2020, на вимогу відповідача, було доплачено залишок суми в розмірі 29 200 грн., після чого було поставлено товар, який було встановлено в будинку, а саме: металопластикові вікна та двері (а.с. 17).
Згідно акту обстеження поставленого товару відповідно до замовлення - договору №32 від 15.05.2020, а саме: конструкції металопластикових вікон та дверей в будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 18 - 25), після придбання та встановлення металопластикових вікон та дверей у них були виявлені такі недоліки: пошкоджені склопакети вікон (подряпини на шклі), пошкоджені рами вікон шляхом подряпин по металопластику, встановлення дверей по висоті, які не відповідають по висоті встановленим нормам стандарту (зріст ОСОБА_1 вищий за висоту встановлених дверей), ручки дверей та вікон неналежним чином працюють, при закритті вікон та дверей щілини до 1 см. та неналежне, згідно стандартів, встановлення вікон та дверей на опираючу тонову, в результаті чого вікна та двері на даний час в нижній своїй частині деформувались.
Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи №СЕ-19/102-21/13466-БТ від 21.01.2022, на підставі проведеного дослідження, з урахуванням наданих документів, було встановлено, що станом на момент проведення експертизи склопакети віконних блоків установлених в прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , мають дефекти - подряпини, тріщини, що не допускаються нормами державних стандартів в галузі будівництва - ДСТУ Б В.2.6-15:2011 [2] та ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3]; профілі ПВХ віконних блоків, які установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , мають дефекти - подряпини, задирки, ум'ятини, раковини, що не допускаються нормами державних стандартів в галузі будівництва - ДСТУ Б В.2.6-15:2011 [2] та ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3]; дверні блоки, які входять до складу великогабаритних віконних блоків та установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , по висоті конструкції не відповідають вимогам ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3] та ДСТУ Б В.2.6-23:2009 [1]; ручки віконних та дверних блоків, що установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 працюють належним чином; рухомі частини віконних та дверних блоків, які установленні у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлові будинку по АДРЕСА_1 не всі щільно прилягають до віконних та дверних коробок при закритті;
дверні блоки та великогабаритні віконні блоки, установлених у прорізах зовнішніх стін незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , несучі колодки - підкладки для монтажа не використовувались, монтажна піна та пінопласт не є жорсткою основою для даних конструкцій, тому дверні блоки та великогабаритні віконні блоки установлені на опираючу основу без дотримання вимог ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3]; дверні блоки, установлені в складі великогабаритних блоків та вхідних дверей в підвальне приміщення незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам ДБН В.2.2-15:2019 [4], щодо зменшення ризиків вчинення кримінальних правопорушень та їх наслідків щодо несанкціонованого доступу до приміщень будинку (штапіки, якими фіксується склопакет знаходяться з зовнішньої сторони, дверні петлі легкодоступні та знаходяться зовні), а також вимог ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 [3], щодо порушень обмірів прорізів, підготовки прорізів перед установленням конструкцій вікон та дверей, монтажу дверних та віконних блоків з ПВХ профілів (а.с. 111 - 132).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно із ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
На підставі ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
При цьому суд вказує, що на підставі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Питання про істотність порушення повинне вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Важливе значення для застосування положення ч. 2 ст. 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що сторона могла очікувати від виконання договору.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд погоджується із доводами позивача щодо істотності допущеного ФОП ОСОБА_2 порушення з огляду на те, що внаслідок невиконання нею умов укладеного із позивачем договору та неповернення коштів, отриманих за таким договором замовнику, то ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати замовлені ним вироби та розпоряджатися своїми коштами, які не були йому повернуті відповідачкою.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави за ст. 651 ЦК для розірвання договору судом на вимогу позивача, як сторони такого договору.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2021 року по справі № 335/7306/19.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору у судовому порядку зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Враховуючи викладене обґрунтування та відсутність доказів повернення позивачу оплати за договором № 32 від 15.05.2020, то заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення на його користь з ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 129 200 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини справи, характер та глибину пов'язаних з невиконанням договору моральних страждань, і понесених з цим незручностей, ступінь вимушеного порушення нормального укладу життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Визначаючись щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнений від сплати судового збору, враховуючи положення ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Крім того, згідно квитанції 54458677 від 28.09.2021 позивачем на рахунок Вінницького НДЕКЦ МВС України у Вінницькій області сплачено 7032 грн. 00 коп., як винагороду за виконану роботу експерта при проведенні судової будівельно - технічної експертизи.
Враховуючи положення ст. 133 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 7032 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В позовній заяві сторона позивача зазначає, що нею понесено судові витрати на юридичну допомогу в розмірі 13000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною позивача було надано: квитанцію №17 від 10.02.2021 про сплату адвокатові Шибінському О.В. гонорару за надання правової допомоги, ведення справи у Вінницькому районному суду за даним позовом, ордер серії ВН № 114352 від 16.10.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №626 адвоката Шибінського О.В., рахунок-фактуру №43 від 10.02.2021, згідно якого платник ОСОБА_1 на поточний рахунок адвоката Шибінського О.В. сплатив 13000 грн. 00 коп. за надані юридичні послуги та акт №58 до Угоди про надання правової допомоги №43 від 01.09.2019.
З огляду на викладене, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 22, 611, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 110, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268, 273 - 274 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволити частково.
Замовлення - договір №32 від 15.05.2020 на придбання та встановлення металопластикових вікон та дверей у будинок в АДРЕСА_1 , на загальну суму 129200 грн., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 МФО 351005 р/р НОМЕР_2 в ПАТ «УкрСиббанк»/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 100000 (сто тисяч ) грн. 00 коп., які були сплачені в якості попередньої оплати за замовленням - договором № 32 від 15.05.2020 та 29200 (двадцять дев'ять тисяч двісті) грн., які були, як залишок суми за вказаним договором, а всього 129200 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн. (десять тисяч грн.) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 130000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 винагороду за виконану роботу експерта при проведенні судової будівельно - технічної експертизи в розмірі 7032 (сім тисяч тридцять дві) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2132 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.І. Бондаренко