Справа №: 343/1245/22
Провадження №: 2/0343/455/22
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2022 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в м.Долина справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, суд -
Позивачка, просить ухвалитирішення, яким визнати в порядку спадкування за нею, ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно після смерті, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на земельні ділянки:
з кадастровим номером 2622086201:01:002:0527 площею 0,2000 га для обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд;
з кадастровим номером 2622086201:01:002:0528 площею 0,9135 га для ведення особистого селянського господарства;
з кадастровим номером 2622086201:01:002:0529 площею 0,0659 га для ведення особистого селянського господарства.
Свої вимоги мотивує тим , що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки її бабуся хворіла, вона весь час за нею доглядала,допомагала вести господарство та фінансово підтримувала. Також після її смерті власним коштом вона проводила її поховання.
Також зі спадкодавицею за тією ж адресою був зареєстрований її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який ніколи за адресою реєстрації не проживав .
Рішенням Долинського районного суду від 03.02.2021 по справі №343/42/20 - ОСОБА_3 оголошено померлим.
Рішенням Долинського районного суду від 05.03.2021 по справі №343/2371/19 визнано за нею, ОСОБА_1 , право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належало її бабусі, ОСОБА_2 . Як наслідок, вона набула право приватної власності.
Окрім вищезазначеного будинковолодіння її бабуся, ОСОБА_2 , також мала б право на земельні ділянки, розташовані в с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області:
з кадастровим номером 2622086201:01:002:0527 площею 0,2000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
з кадастровим номером 2622086201:01:002:0528 площею 0,9135 га для ведення особистого селянського господарства;
з кадастровим номером 2622086201:01:002:0529 площею 0,0659 га для ведення особистого селянського господарства.
Зазначені земельні ділянки належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку від 04.03.2004 , який був чоловіком ОСОБА_2 та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, ОСОБА_2 мала право на ці земельні ділянки.
Оскільки на її численні звернення Вигодською селищною радою не було надано повної інформації про земельні ділянки, які належали на праві власності, праві користування, або на які мала б право її бабуся , ОСОБА_2 , вищезазначені земельні ділянки не були включені до складу спадщини.
Тільки 05.03.2020 відповідачем їй було видано Виписку з погосподарської книги під №279, в якій зазначено, що вищевказані земельні ділянки облікувались саме за ОСОБА_2 . Про існування Державних актів на вищезазначені земельні ділянки їй не було відомо.
Тому при звернені до суду з вимогою про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належало її бабусі, ОСОБА_2 , питання визнання права власності на вказані земельні ділянки не ставилось.
Враховуючи те, що вона єдина спадкоємиця , яка прийняла спадщину за спадкоємцем ОСОБА_2 , то зазначені земельні ділянки повинні були перейти у її приватну власність.
З цього приводу вона звернулась до відповідача з відповідним клопотанням (заявою) від 10.09.2021. На свою заяву вона отримала відповідь від 01.10.2021 №1401/02-14, в якій зазначено, що дані земельні ділянки перебувають у приватній власності , а відповідно до ст.12 ЗК України, у них є повноваження щодо комунальних земель у власність громадян та юридичних осіб та не можуть повторно передавати у власність.
У жовтні 2017 року вона зверталась до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С. з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом.
02.11.2017 зазначеним вище нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з наступних підстав, а саме:
у зв'язку з пропуском шестимісячного строку визначеного для прийняття спадщини та відсутністю правовстановлюючих документів за померлим на майно.
Отже внаслідок смерті її бабусі, ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день її смерті.
До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, входять всі права та обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У січні 2020 року вона знайшла у речах бабусі державні акти на право власності на зазначені вище ділянки та звернулась до селищної ради, з проханням передати їй їх, як єдиному законному спадкоємцю, в чому їй відмовили.
Таким чином, враховуючи те, що вона прийняла спадщину, подала до нотаріальної контори відповідну заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, але отримала відмову, то у неї немає можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті її бабусі, окрім як за рішенням суду.
Позивачка ОСОБА_1 , в судові засідання не з'явилася, подала заяву, згідно якої просить розгляд справи №343/1245/22 про визнання права власності на спадкове майно проводити за її відсутності. Позов підтримує в повному обсязі та просить задоволити з підстав викладених в позовній заяві, взявши до уваги докази, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.49).
Представник відповідача Вигодської селищної ради Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом, подав клопотання , згідно якого, враховуючи те, що Вигодська селищна рада заперечень до позову не має, просять розглянути справу №343/1245/22 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за відсутності представника Вигодської селищної ради (а.с.48).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до вимог ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Ст.1261 ЦК України, передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень ч.1 ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ч.1ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Нормами ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до вимог ст.ст.116, 131 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень; громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.
Згідно з ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового
призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно з ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , на праві приватної власності належали:
земельна ділянка площею 0,0659 га з кадастровим номером 2622086201:01:002:0529, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області (копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №010667 від 04.03.2004 а.с.28);
земельна ділянка площею 0,1035 га з кадастровим номером 2622086201:01:002:0528, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області (копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №010666 від 04.03.2004 а.с.29);
земельна ділянка площею 0,2000 га з кадастровим номером 2622086201:01:002:0527, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Старий Мізунь Долинського р-ну Івано-Франківської області (копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №010665 від 04.03.2004 а.с.30).
Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.01.2004 підтверджує, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12).
Після його смерті відкрилася спадщина за законом.
ОСОБА_2 , як той з подружжя, який пережив спадкодавця, у першу чергу мала право право на спадкування за законом.
Родинні відносини між померлим ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 28.05.1956 (а.с.13).
Суд визнав, що ОСОБА_2 , у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживали із спадкодавцем ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини і протягом строку , встановленого ст. 1270 цього Кодексу, вона не заявляла про відмову від неї.
Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25.12.2008 підтверджує, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
Після її смерті відкрилася спадщина за Законом.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2022 року в справі №343/2371/19 (а.с.25-26) визнано за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належало її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В мотивувальній частині рішення зазначено, що "як встановлено в судовому засіданні та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 25.12.2008 року (а.с. 10), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Про те, що позивачка є онукою померлої свідчить свідоцтво про народження її матері ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 18.01.1957 року (а.с. 14), де у графі «мати» зазначена ОСОБА_2 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 16.05.1982 року (а.с. 15), згідно з яким ОСОБА_5 16.05.1982 року уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », свідоцтво про народження позивачки серії НОМЕР_6 від 14.10.1982 року (а.с. 16), де у графі «мати» зазначена ОСОБА_9 та свідоцтво про одруження серії НОМЕР_7 від 20.05.2004 року (а.с 18), відповідно до якого ОСОБА_10 20.05.2004 року уклала шлюб із ОСОБА_11 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_12 ».
У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 08.04.1992 року (а.с. 17),
дочка спадкодавця ОСОБА_2 і мати позивачки ОСОБА_1 . ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як вбачається з договору купівлі-продажу будинку від 27.04.1961 року (а.с. 12), який нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Старомізунської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій під № 10, ОСОБА_13 продала ОСОБА_4 будинок зі всіма господарськими будівлями, що до нього примикають та знаходяться в с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області.
Видана Вигодською селищною радою Долинського району Івано-Франківської області виписка з погосподарської книги № 279 від 05.03.2020 року (а.с. 51), підтверджує, що згідно записів в погосподарській книзі № 2, особовий рахунок НОМЕР_9 за 2006-2010 роки, на день смерті ОСОБА_2 за нею рахувалося будинковолодіння по АДРЕСА_1 , 1933 року побудови.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.05.1956 року (а.с. 13), ОСОБА_4 був чоловіком спадкодавці ОСОБА_2 .
Факт його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 02.01.2004 року (а.с. 11).
Довідка № 1 985, видана Вигодською селищною радою Долинського району Івано-Франківської області 31.10.2019 року (а.с. 19), підтверджує, що згідно записів в погосподарській книзі № 2, особовий рахунок № НОМЕР_9 за 2006-2010 роки, на день смерті ОСОБА_2 , яка проживала у АДРЕСА_1 , на житловій площі був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який фактично там не проживав та не проживає по даний час, поховання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснювала ОСОБА_1 .
Як вбачається з рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.02.2020 року в справі № 343/42/20, що набрало законної сили (а.с. 49-50), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , оголошено померлим.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про те, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено той факт, що позивачка ОСОБА_1 , як внука спадкодавця, має право на спадкування частки спадщини, яка належала б за законом її матері, якби вона була живою на час відкриття спадщини. "
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 , у четверту чергу має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Копія виписки з по господарської книги №279 від 05.03.2020 (а.с.27) свідчить про те, що згідно запису в погосподарської книзі №2, особовий рахунок НОМЕР_9 за 2006-2010 роки на день смерті ОСОБА_2 за нею рахувалося будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається з : житлового будинку 1933 року побудови, загальна площа -61.1 кв.м., житлова - 31.8 кв.м. До будинку примикають господарські споруди: стайня, стодола, комора, вбиральня, шопа, колодязь.
Будинковолодіння розміщено на земельній ділянці в АДРЕСА_1 площею 0.2000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд кадастровий номер 2622086201: 01:002:0527.
Гр. ОСОБА_2 належали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства:
Кадастровий номер 2622086201:01: 002: 0528 площею 0.1035 га;
Кадастровий номер 2622086201:01:002:0529 площею 0.0659 га.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Барабаш Р.С., із заявою про прийняття спадщини.
Згідно повідомлення вих.№182/01-16 приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Барабаш Р.С. від 02.11.2017, для видачі свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно мати документи, що підтверджують право власності на її майно .
Так як документ власності на майно за померлою відсутній, в такому випадку необхідно звернутися в суд для визнання права власності на спадкове майно (а.с.9).
Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що спірні земельні ділянки після смерті ОСОБА_2 успадковані позивачкою ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом. Однак, відсутність документів, що засвідчують право власності померлої ОСОБА_2 , на спірні земельні ділянки та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляють позивачку можливості оформити належне їй право на спадщину в нотаріальному порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а її право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних, що дає суду всі підстави для ухвалення рішення на користь позивачки.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючих документів (державні акти) на земельні ділянки, має особа, яка є власником цих земельних ділянок, дане право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно в позасудовому порядку.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що за позивачкою слід визнати право власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: с.Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області.
Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в Івано-Франківській області ліквідовано Долинський район, тією ж постановою утворено Калуський район до складу якого увійшла територія ліквідованого Долинського району.
Копія висновку експерта про оцінну вартість земельної ділянки свідчить про те, що вартість земельної ділянки площею 0,2000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 2622086201:01:002:0527, яка розташована в с.Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області, становить 54600 грн. (а.с.31).
Копія висновку експерта про оцінну вартість земельної ділянки свідчить про те, що вартість земельної ділянки площею 0,1035 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 2622086201:01:002:0528 , яка розташована в с.Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області, становить 14800 грн. (а.с.32).
Копія висновку експерта про оцінну вартість земельної ділянки свідчить про те, що вартість земельної ділянки площею 0,0659 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 2622086201:01:002:0529 , яка розташована в с.Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області, становить 54600 грн. (а.с.33).
На підставі ст.ст. 392, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 116, 120, 125, 126, 131 ЗК України, керуючись статтями 206, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га з кадастровим номером 2622086201:01:002:0527, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,1035 га, з кадастровим номером 2622086201:01:002:0528, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0659 га, з кадастровим номером 2622086201:01:002:0529, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_11 , жителька АДРЕСА_2 .
Відповідач: Вигодська селищна рада Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355875 смт.Вигода вул.Д.Галицького,75 Долинського району Івано-Франківської області, 77552.
Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш