Справа № 183/9053/21
№ 2/183/2090/22
05 вересня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про:
-встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Новомосковську Дніпропетровської області, на час відкриття спадщини;
-визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 ,
встановив:
позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років в місті Новомосковську Дніпропетровської області померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Хоча позивач ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою, але останні роки та на момент смерті матері постійно мешкала за адресою реєстрації останньої, яка у зв'язку із похилим віком потребувала стороннього догляду та допомоги. За життя, 22 липня 2009 року, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось, що буде належати їй за законом на день смерті, а також все те, на що вона матиме право за законом, заповіла доньці ОСОБА_1 , про що позивач була обізнана. Вказаний заповіт серії ВМ №794715 посвідчено державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Меньшиковою К.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1-2080. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається із житлового будинку, розташованого за місцем реєстрації спадкодавця, що належала їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2006 року. Позивач останні роки проживала із матір'ю ОСОБА_2 однією сім'єю, вела спільне господарство, одноособово піклувалася про неї. ОСОБА_1 зареєстрована в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , наймачем якого, згідно з даними технічного паспорту, є померла ОСОБА_2 . До нотаріуса Тупіка Н.В. із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк після смерті матері не зверталася, оскільки вважала, що у разі постійного проживання спадкодавця на момент смерті разом зі спадкоємцем, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, за умови, якщо від неї не відмовиться, тому вважала, що може в будь-який час звернутися за отриманням свідоцтва про право на спадщину, оскільки як за заповітом, так і за законом після смерті ОСОБА_3 інших спадкоємців немає. Вирішивши отримати свідоцтво про право на спадщину, 02 листопада 2021 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенко А.Г., який за її заявою завів спадкову справу №140/2021 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Цього ж дня ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нею пропущений строк на прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України та рекомендував їй звернутись до суду із позовом про поновлення строку на прийняття спадщини. Позивач вважає висновки приватного нотаріуса щодо обрання порядку захисту її інтересів хибними, оскільки вона постійно проживала зі спадкодавцем як на момент відкриття спадщини, так і декілька років перед цим, від спадщини ніколи не відмовлялась. Підстави, вказані у відмові нотаріуса порушують права позивача та є підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 29 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 06 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Витребувано докази - спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
21 квітня 2022 року отримано докази, витребувані судом.
09 червня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання про виклик до суду свідків.
В судовому засіданні 05 травня 2022 року прийнято відмову представника позивача від допиту свідка ОСОБА_5 та задоволено клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_6 .
Представник позивача до суду не з'явився, надавши заяву, в якій підтримав позов та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не надавав. 14 квітня 2022 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та про ухвалення рішення згідно з чинним законодавством України.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , довідки Ленінського відділу РАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області від 30 січня 2007 року № 19/03-98 та довідки відділу РАЦС по Павлоградському району Павлоградського МУЮ Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_7 /а.с.12/, яка 22 грудня 1957 року внаслідок реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 » /а.с.13/ та 15 травня 1978 року - на « ОСОБА_9 » /а.с.14/.
Згідно зі свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 04 січня 1965 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 народилася донька - ОСОБА_12 /а.с.15/.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 31 грудня 1983 року ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » /а.с.16/.
Згідно з паспортом громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06 травня 2000 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.6/.
Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О.В. 14 липня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3006, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 292450067 від 24 грудня 2021 року, 19 липня 2006 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 /а.с.9, 10/.
22 липня 2009 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори 22 липня 2009 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-2080 /а.с.19, 53-55/.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 12 березня 2020 року серія НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла /а.с.11/.
У відповідності до акту голови квартального комітету № 16 міста Новомосковська Дніпропетровської області від 06 листопада 2021 року, складеного в присутності мешканців будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 постійно мешкала разом з її покійною матір'ю ОСОБА_2 до дня її смерті.
02 листопада 2021 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенка А.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та повідомила про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 .
На момент смерті ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Означені відомості перевірені, встановлені нотаріусом за довідкою № 4906 від 02 листопада 2021 року, виданою Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про проживання та прописку під час прийняття заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину та не оскаржуються сторонами /а.с.52/.
02 листопада 2021 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенком А.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, вбачається наявність спору щодо встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності за позивачем, як спадкоємцем, на майно, право на яке набула померла особа.
Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Враховуючи роз'яснення, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , яка є донькою ОСОБА_2 постійно проживала зі спадкодавцем, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 станом на час відкриття спадщини.
Також, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які є мешканцями будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , кожен окремо підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини та здійснення догляду позивача за матір'ю, яка перебувала в хворому стані більше 6 років до дня її смерті.
Встановлення в судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно позивачу для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищевказане, приймаючи до уваги зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи позов в частині визнання права власності в порядку спадкування суд виходить з такого.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. 1233, ч.1 ст. 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, оскільки наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджується факт набуття ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем на момент його смерті, те, що позивач є матір'ю померлої та наявність заповіту померлої на ім'я позивача, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутність заяв інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині про прийняття спадщини, позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом має право на набуття права власності на спадкове майно. Внаслідок чого, позовна заява в цій частині також підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 319 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 05.09.2022.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: вул. Гетьманська, 14 м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.
Суддя Д.О. Парфьонов