Ухвала від 08.09.2022 по справі 468/1671/18-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження №12017150140000494 за апеляційною скаргою прокурора Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, українки, громадянки України, працюючої робітником ТОВ "Злато-поле", з професійно-технічною освітою, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч. 1 ст.358, ч. 3 ст.358, ч. 4 ст.358, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_6 засудженою:

-за ч.1 ст. 191 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 1 (один) рік;

-за ч.3 ст. 191 КК України до покарання у виді 4 років позбавленняволі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки;

-за ч.1 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, від якого звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строку давності відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України;

-за ч.3 ст. 358 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі;

-за ч.4 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі строком, від якого звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строку давності відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України;

-за ч.1 ст. 362 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень, від якого звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строку давності відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України;

-за ч.3 ст. 362 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.3 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки. На підставі ст.ст.75,76 Кк України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок залишити без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_8 ,В визнати винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч. 1 ст.358, ч. 3 ст.358, ч. 4 ст.358, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України і призначено їй покарання:

-за ч.1 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 1 (один) рік;

-за ч.3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки;

-за ч.1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

-за ч.4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.1 ст. 362 КК України у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень;

-за ч.3 ст. 362 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки.

Застосувати ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо засуджена протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 72 КК України основне покарання у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень підлягає самостійному виконанню.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки підлягає реальному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 24273 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят три) гривні 00 копійок, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень в сумі 42320 (сорок дві тисячі триста двадцять ) гривень.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості обвинуваченої та правильності кваліфікації її дій, вважає, що зазначений вирок суду підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що згідно обвинувального акта ОСОБА_6 інкримінувалось вчинення кримінальних правопорушень у період з 27.06.2014 по 27.07.2017. 1 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким зокрема введено в дію інститут кримінальних проступків. Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України віднесено до категорії кримінальних проступків, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 362 КК України, віднесено до категорії" нетяжких злочинів як таке, за яке передбачено покарання у виді штрафу у розмірі від двох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( у попередній редакції розмір штрафу складав від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)

Водночас, згідно ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або

іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Таким чином, у даному випадку, вирішуючи питання про строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України, слід враховувати санкцію статті, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, та строки, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України станом на момент ухвалення судом вироку.

Виходячи з приписів ст. ст. 5, 12, 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 на момент ухвалення відносно останньої обвинувального вироку становить: три роки за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України, два роки за ч. 1 ст. 362 КК України (згідно санкції вказаної статті в редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованих правопорушень). Таким чином, станом на момент постановлення вироку судом строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч.1 ст. 362 КК України, закінчились.

Вважає, що суд вірно визнав ОСОБА_6 винною за ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 362 КК України та призначив покарання в межах санкцій вказаних статей, як було зазначено вище. Проте суд одночасно не вирішив питання про застосування ч. 5 ст.74 КК України та не звільнив ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч. ч. 1,4 ст. 358, ч.1 ст. 362 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_6 в період часу з червня 2014 року по липень 2017 року, працюючи на посадах контролера-касира та старшого контролера-касира територіального відокремленого безбалансового відділення № 10014/013 Філії - Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк», здійснювала привласнення коштів громадян, перелік яких наведено в обвинувальному акті, що були клієнтами банку, шляхом несанкціонованого внесення до автоматизованої системи банку АБС Барс «Millennium» неправдивої інформації про отримання клієнтами банку коштів з їх рахунків, при цьому підробляла заяви на видачу готівки та використовувала їх для звітності шляхом передачі в сектор контролю ПАТ «Державний Ощадний банк України» зі звітом операційного дня.

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 , судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, ч. 3 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно, за ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, за ч.3 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, вчинене повторно, за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, за ч. 1 ст. 362 КК України, як несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, за ч. 3 ст. 362 КК України, як несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, вчинене повторно.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, за такого апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.

Ухвалюючи вирок, суд повинен, крім іншого, вирішити питання чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення (п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 368 КПК України). Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.373 КПК України). Колегія суддів дійшла висновку, що зазначених вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 інкримінувалось вчинення кримінальних правопорушень у період з 27.06.2014 по 27.07.2017. 1 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким зокрема введено в дію інститут кримінальних проступків. Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України віднесено до категорії кримінальних проступків, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 362 КК України, віднесено до категорії" нетяжких злочинів як таке, за яке передбачено покарання у виді штрафу у розмірі від двох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( у попередній редакції розмір штрафу складав від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)

Згідно ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Таким чином, у даному випадку, вирішуючи питання про строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України, слід враховувати санкцію статті, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, та строки, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України станом на момент ухвалення судом вироку.

Виходячи з приписів ст. ст. 5, 12, 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 на момент ухвалення відносно останньої обвинувального вироку становить: три роки за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України, два роки за ч. 1 ст. 362 КК України (згідно санкції вказаної статті в редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованих правопорушень). Таким чином, станом на момент постановлення вироку судом строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч.1 ст. 362 КК України, закінчились.

Згідно з ч.8 ст.284КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою та на підставі відповідного клопотання.

За відсутності відповідного клопотання, а також згоди обвинуваченого на застосування щодо нього положень ст. 49 КК України, суд вправі звільнити особу лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Встановивши вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду щодо призначеного покарання ОСОБА_6 в цій частині підлягає зміні, відповідно до положень п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 - задовольнити.

Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року стосовно ОСОБА_6 змінити в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_6 засудженою:

-за ч.1 ст. 191 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 1 (один) рік;

-за ч.3 ст. 191 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки;

-за ч.1 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, від якого звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строку давності відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України;

-за ч.3 ст. 358 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі;

-за ч.4 ст. 358 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, від якого звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строку давності відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України;

-за ч.1 ст. 362 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень, від якого звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строку давності відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України;

-за ч.3 ст. 362 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.3 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75,76 Кк України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді