Справа № 127/12891/20
Провадження № 22-ц/801/1305/2022
Категорія: 63
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Ковальчук О. В.
13 вересня 2022 рокуСправа № 127/12891/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.
за участю секретаря Луцишина О. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, про надання права на звернення до уповноваженого органу містобудування та архітектури без згоди співвласника домоволодіння,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником - адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 01 червня 2022 року в м. Вінниці суддею цього суду Венгрин О.О., дата складання повного тексту 13 червня 2022 року,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради, про надання права на звернення до уповноваженого органу містобудування та архітектури без згоди іншого співвласника домоволодіння, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою поліпшення житлових умов шляхом реконструкції і добудови частини будинку, за замовленням позивача в 2018 р. міським комунальним підприємством «Вінницький комунальний центр містобудування і архітектури» (далі - МКП «ВМЦМІА») виготовлено ескіз намірів забудови земельної ділянки у виді реконструкції частини житлового будинку з прибудовою, відповідно до якого позивач мала намір здійснити будівництво підвалу, двох прихожих, двох холів, двох санвузлів, кухні та трьох спалень.
Відповідно до звіту «Про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій будівлі житлового будинку з прибудовами, що по АДРЕСА_1 » складеного 16.01.2020 р. за замовленням ОСОБА_1 експертом з технічного обстеження будівель та інженерних споруд ОСОБА_3 та провідним інженером-будівельником ОСОБА_4 , було встановлено, що можливо проведення реконструкції за умови виконання її згідно розробленої проектної документації та дотримання будівельних норм.
Позивач звернулась до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради з заявою про видачу будівельного паспорту, але листом №М-05-7460/5-05-8 від 30.01.2020 р. їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди співвласника домоволодіння ОСОБА_2 на забудову житлового будинку.
11.02.2022 року позивач звернулась листом до відповідача ОСОБА_2 з проханням надати згоду, але згода співвласником домоволодіння надана не була.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року позовні вимоги задоволено. Надано ОСОБА_1 право на звернення до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради без згоди співвласника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 щодо отримання будівельного паспорту.
Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Путіліна Є.В., посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від представника позивача - адвоката Олійника О.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін як законне та обґрунтоване.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником 11/20 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Також він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:01:012:0126, площею 0,0372 га, право власності на яку зареєстроване 09.08.2013 року.
16.08.2018 року за ОСОБА_1 зареєстроване право спільної часткової власності, а саме 9/20 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:01:012:0125, площею 0,0292 га за тією ж самою адресою. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. (а.с. 24-27).
У 2018 році МКП «ВМЦМІА» на замовлення ОСОБА_1 виготовлено ескіз намірів забудови вищезазначеної земельної ділянки у виді реконструкції частини житлового будинку з прибудовою, відповідно до якого позивач мала намір здійснити будівництво підвалу, двох прихожих, двох холів, двох санвузлів, кухні та трьох спалень. Дане будівництво можливе за умови отримання погодження співвласників житлового будинку, сусідніх землекористувачів та отримання завіреної згоди. Будівництво можливе без умови отримання позитивного висновку управління державної служби з надзвичайних ситуацій в Україні у Вінницькій області та за умови погодження з місцевими органами архітектури та містобудування (а.с. 9-23).
Відповідно до звіту «Про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій будівлі житлового будинку з прибудовами, по АДРЕСА_1 », складеного 16.01.2020 р. експертом з технічного обстеження будівель та інженерних споруд ОСОБА_3 та провідним інженером-будівельником ОСОБА_4 , загальний технічний стан конструктивних елементів будівлі житлового будинку з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 непридатний до нормальної експлуатації. Встановлена невідповідність вимогам надійності і неможливість безпечної експлуатації. Для можливості подальшої безпечної експлуатації необхідно в проектній документації передбачити роботи, наведені в дефектній відомості даного технічного звіту. За результатами проведення технічного обстеження встановлено можливість проведення реконструкції за умови виконання її згідно розробленої проектної документації та дотримання всіх будівельних норм та правил (а.с. 35-51).
У відповіді Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради №М-05-7460/5-05-8 від 30.01.2020 р. зазначено, що будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.05.2012 р. №1134, входять зокрема:
ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у числі автономного, що плануються до застосування, тощо) в 2 примірниках;
схема генерального плану, виконана на оновленій топографо-геодезичній зйомці М 1:500 з нанесеними обмеженнями та погоджена у встановленому порядку з відповідними службами та Департаментом архітектури та містобудування міської ради;
засвідчена в установленому порядку згода співвласників житлового будинку на забудову.
У разі відсутності згоди співвласників житлового будинку на забудову, ОСОБА_1 має право на звернення з відповідним позовом до суду про надання права на звернення до уповноваженого органу містобудування та архітектури без згоди співвласників житлового будинку (а.с. 28).
У листі від 11.02.2020 року, адресованому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просила надати письмову згоду на забудову земельної ділянки для отримання будівельного паспорта забудови (а.с. 31).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2020 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам ТОВ "Подільський центр судових експертиз", провадження у справі зупинено (а.с. 107).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2021 року відновлено провадження для вирішення клопотання судового експерта Данилюка В.О. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (а.с. 115).
17.06.2021 року повторно направлено до ТОВ "Подільський центр судових експертиз" на виконання ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2020 року, провадження у справі зупинено (а.с. 125).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2022 року відновлено провадження у даній цивільній справі (а.с. 170).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №585 від 16.02.2022 року на підставі проведеного дослідження матеріалів цивільної та інвентаризаційної справ, враховуючи результати проведеного натурного обстеження, відомо, що склад, параметри та функціональне призначення приміщень, їх технічне оснащення, об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, які передбачені ескізом намірів забудови земельної ділянки, реконструкція частини житлового будинку з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 , який розроблений міським комунальним підприємством «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури», відповідає вимогам ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
За відсутності результатів інженерних вишукувань, інформації щодо обґрунтування проектних рішень, технології будівництва встановити чи витримають навантаження фундамент, конструктивні елементи всього будинку після проведення будівельних робіт з реконструкції житлового будинку з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 , які заплановані позивачем ОСОБА_1 , а саме добудову підвалу, другого поверху, знесення несучих стін, а також чи буде спричинено такими будівельними роботами із реконструкції будинку (яку планує здійснити позивач ОСОБА_1 ) шкоду або перешкоди в користуванні часткою будинку (по АДРЕСА_1 ), що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , якщо то які саме перешкоди (чи шкода), неможливо. (а.с. 138-147).
У частині 4 статті 357 ЦК України зазначено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2011 року № 103 (далі - Порядок), будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються:
заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;
засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);
проект будівництва (за наявності);
засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
Пункт 2.3. Порядку визначає, що уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Згідно вимог п. 2.4. Порядку , пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:
неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;
невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків; відшкодування шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки викладені у п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом».
Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
На підставі наявних доказів у справі можна дійти висновку, що позивач, маючи намір здійснити реконструкцію частини житлового будинку з прибудовою, забудову земельної ділянки, не має змоги отримати згоду іншого співвласника на це, оскільки відповідачем не надано такої згоди чи обґрунтованої відмови, а Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради відмовлено позивачу у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки з підстав відсутності згоди іншого співвласника, що призводить до порушення прав позивача, як власника нерухомого майна.
Саме такий спосіб захисту, який обрано позивачем для захисту свого порушеного права є доцільним і ефективним.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно визначено склад учасників справи не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У даній справі ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки саме його відмова порушує права позивача ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна, який має намір здійснити реконструкцію частини житлового будинку з прибудовою та забудову земельної ділянки. Доцільність такої забудови та реконструкції підтверджено наступними доказами:
ескізом намірів забудови земельної ділянки, виготовленим у 2018 році МКП «ВМЦМІА», який згідно судової будівельно-технічної експертизи відповідає вимогам ДБН ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та не може порушувати прав відповідача, оскільки відповідає діючому законодавству;
звітом «Про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій будівлі житлового будинку з прибудовами, що по АДРЕСА_1 », складеним 16.01.2020 року експертом з технічного обстеження будівель та інженерних споруд ОСОБА_3 та провідним інженером-будівельником ОСОБА_4 , згідно якого загальний технічний стан конструктивних елементів будівлі житлового будинку з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 не придатний до нормальної експлуатації.
висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №585 від 16.02.2022 року про те, що склад, параметри та функціональне призначення приміщень, їх технічне оснащення, об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, які передбачені ескізом намірів забудови земельної ділянки, реконструкція частини житлового будинку з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 , який розроблений МКП «ВМЦМІА», відповідає вимогам ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ухилення відповідачем як співвласником житлового будинку від надання згоди на забудову земельної ділянки та реконструкцію житлового будинку, загальний технічний стан конструктивних елементів якого не придатний до нормальної експлуатації, порушує права позивача, як власника нерухомого майна, отже, позов подано до належного відповідача. А обраний позивачем спосіб захисту буде ефективним, доцільним і забезпечить відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, не надаючи згоди чи обґрунтованої відмови на проведення реконструкції частини будинку, перешкоджає позивачу у його праві володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення справи, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем, залишити без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
М. М. Якименко