Справа № 594/47/22Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 22-ц/817/668/22 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 310000000
08 вересня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Дідух М.Є.
та представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №594/47/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Надії Миронівни на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2022 року, ухвалене суддею Зушман Г.І., повний текст якого складений 02 червня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, -
у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 за її місцем проживання, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 3-4).
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначила, що малолітня дочка ОСОБА_3 постійно проживає разом з нею в АДРЕСА_1 . Вона є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце роботи та стабільний дохід, створює всі необхідні умови для гармонійного зростання та розвитку дитини, а тому, може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання, належного харчування та нормального розвитку дочки в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості. Вважає, що малолітня дочка повинна і надалі проживати разом з нею, оскільки вона здійснює належний догляд за дитиною, піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не має шкідливих звичок, веде добропорядний спосіб життя. Натомість, вона переконана, що відповідач не зможе належним чином піклуватись про дочку та здійснювати свої батьківські обов'язки. Зазначила, що Борщівською державною адміністрацією прийнято розпорядження №18 від 15 січня 2020 року "Про визначення порядку участі у вихованні дитини батька ОСОБА_2 " та визначено наступний порядок участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , в присутності матері та за її місцем поживання в першу та третю суботу і неділю кожного місяця. Проте, відповідач не дотримується вказаного графіку. Вона, як мати, не чинитиме ніяких перешкод для спілкування відповідача із дитиною і сприятиме тому, щоб дочка через їхнє розлучення не була позбавлена спілкування з батьком, дбаючи перш за все про найкращі інтереси дитини. Виходячи із наведених обставин, вважає що визначення місця проживання доньки з матір'ю буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - відмовлено.
Судові витрати по справі покладено на сторони в тій частині, в якій вони їх понесли (а.с. 78-80).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Надія Миронівна просить скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2022 року у справі №594/47/22 та прийняти нове рішення в справі №594/47/22, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю, посилаючись на те, що воно винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, а також, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи (а.с. 83-84).
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. зазначила, що судом першої інстанції протиправно не враховано висновок Борщівської міської ради, яким констатована доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання матері: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що розпорядженням Борщівської державної адміністрації №18 від 15 січня 2020 року "Про визначення порядку участі у вихованні дитини батька ОСОБА_2 " визначено порядок участі у вихованні ОСОБА_5 , в присутності матері та за її місцем проживання в першу та третю суботу-неділю кожного місяця, проте, відповідач не дотримується вказаного графіку. Вказує, що між позивачем та відповідачем існує спір про місце проживання дитини - ОСОБА_3 , а відтак, у матері існують підстави для звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини на підставі ч.1 ст.161 СК України. Крім цього, ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, не визнаючи позов, що є підтвердженням того, що між ними існую спір відносно визначення місця проживання дитини.
Від третьої особи: Борщівської міської ради Тернопільської області, як орган опіки та піклування надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких вказують, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягає задоволенню. Посилаються на те, що вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
ОСОБА_2 своїм правом на відзив не скористався.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи викладеній в ній.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600807696639, а також, розміщеним оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме на веб-порталі судової влади України.
Згідно з частинами 11-12 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, а також у поясненнях та заяві просили розгляд справи проводити без їхньої участі.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що сторони з 16 травня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 03 березня 2020 року рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області, справа №594/132/20 (а.с. 8).
Під час шлюбу у сторін народилася дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис №168 (а.с. 9).
На підставі судового наказу Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2021 року, справа №594/1003/21, з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).
Згідно з довідкою, виданою Мушкатівським старостинськимо округом Борщівської міської ради від 04 січня 2022 року №744 встановлено, що малолітня дочка сторін ОСОБА_3 проживає з матір'ю, позивачкою у справі - ОСОБА_1 за місцем проживання матері в АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації від 15 січня 2020 року №18-од визначено порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 та спілкуванні з нею, а саме: у присутності матері та за її місцем проживання у першу та третю суботу і неділю кожного місяця, дні народження батька та дитини з 15.00 до 18.00 години. Батьку ОСОБА_2 час побачення попередньо узгоджувати із матір'ю дитини. Матері ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною (а.с. 15).
Розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації від 09 липня 2021 року №276 визначено порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 та спілкуванні з нею, а саме: у присутності матері та за її місцем проживання у першу та третю суботу і неділю кожного місяця, дні народження батька та дитини з 15.00 до 19.00 години. Батьку ОСОБА_2 час побачення попередньо узгоджувати із матір'ю дитини. Матері ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною (а.с. 36).
Відповідно до довідки №47 від 20 грудня 2021 року, виданої Борщівським ДНЗ "Дзвіночок", за час перебування дитини в дошкільному закладі, батько ОСОБА_2 жодного разу не цікавився та не навідував ОСОБА_5 в садочку, приводить та забирає дочку завжди мама (а.с. 11).
17 лютого 2022 року комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Борщівської міської ради за результатами розгляду комісією позовної заяви ОСОБА_1 прийнято рішення №1/2 та вирішено рекомендувати визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання матері - по АДРЕСА_1 , та у разі необхідності підготувати відповідний висновок (а.с. 37).
У своєму висновку від 22 березня 2022 року №687/03-18 Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування, вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання матері - по АДРЕСА_1 (а.с. 48-49).
Як встановлено під час розгляду справи, зокрема з письмових пояснень, долучених до матеріалів справи третьою особою - Борщівською міською радою, як органом опіки та піклування, на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Борщівської міської ради 17 лютого 2022 року проведеному, після подання позовної заяви про визначення місця проживання малолітньої дитини за участі позивачки, ОСОБА_1 пояснила на засіданні комісії, що звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з метою досягнення визначеності та безпечної сталості в цьому питанні. Вказала, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не сплачує аліменти в повному обсязі, не дотримується визначеного міською радою графіку побачень з дитиною, з'являючись лише раз на місяць, часто без попереднього узгодження із нею, як це визначено розпорядженням міського голови від 09 липня 2021 №276. Під час цих зустрічей маніпулює дитиною, забирає її із собою без відома матері, погрожує, що не поверне доньку у визначений час. Тому вона переживає за безпеку своєї дитини, боїться, що батько забере дитину, зокрема із дитсадка, без її відома і не поверне до місця постійного проживання.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивачки, яке підлягає судовому захисту, оскільки малолітня дитина проживає разом з нею, спору щодо визначення її місця проживання немає.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції повністю погодитися не може, оскільки висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повному обсязі не відповідає.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М.С. проти України", заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Судом встановлено, що сторони проживають окремо.
Відповідач ОСОБА_2 протягом 2020-2021 років неодноразово звертався до Борщівської державної адміністрації з приводу визначення порядку участі його як батька у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , що підтверджується розпорядженнями голови Борщівської державної адміністрації від 15.01.2020 та від 09.07.2021.
З письмових пояснень позивача ОСОБА_1 , долучених до матеріалів справи третьою особою - Борщівською міською радою, як органом опіки та піклування, на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Борщівської міської ради 17 лютого 2022 року проведеному, після подання позовної заяви про визначення місця проживання малолітньої дитини за участі позивачки вбачається, що позивач звернулася в суд з позовом про визначення місця проживання дитини з метою досягнення визначеності та безпечної сталості в цьому питанні. Вказала, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не сплачує аліменти в повному обсязі, не дотримується визначеного міською радою графіку побачень з дитиною, з'являючись лише раз на місяць, часто без попереднього узгодження із нею, як це визначено розпорядженням міського голови від 09 липня 2021 №276. Під час цих зустрічей маніпулює дитиною, забирає її із собою без відома матері, погрожує, що не поверне доньку у визначений час. Тому вона переживає за безпеку своєї дитини, боїться, що батько забере дитину, зокрема із дитсадка, без її відома і не поверне до місця постійного проживання.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання їхньої спільної дитини.
Згідно з рішенням №1/2 від 17 лютого 2022 року, прийнятим комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Борщівської міської ради, вирішено рекомендувати визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання матері - по АДРЕСА_1 , та у разі необхідності підготувати відповідний висновок (а.с. 37).
У своєму висновку від 22 березня 2022 року №687/03-18 Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування, вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою проживання матері - по АДРЕСА_1 (а.с. 48-49).
Виходячи з найвищих інтересів самої дитини, враховуючи при цьому вік дитини, стан її здоров'я, сталі соціальні зв'язки малолітньої ОСОБА_3 , її психологічний стан, зокрема прихильність до матері, проживання з матір'ю в атмосфері любові, турботи та піклування, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, висновок від 22 березня 2022 року №687/03-18 Борщівська міська рада, як органу опіки та піклування, колегія суддів прийшла до переконання про доцільність подальшого проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Надії Миронівни слід задовольнити, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_2 , дата видачі 08 червня 2017 року, дійсний до 08 червня 2027 року, запис №19920304-03140, орган, що видав 6112, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4 ) за її місцем проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви (992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок) та апеляційної скарги (1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок було сплачено судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню (992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок + 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок), тому, колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , Паспорт Серія НОМЕР_5 , виданий Борщівським РС УДМС України в Тернопільській області 12 січня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , телефон: НОМЕР_7 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_2 , дата видачі 08 червня 2017 року, дійсний до 08 червня 2027 року, запис №19920304-03140, орган, що видав 6112, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4 ) сплачений нею судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.
Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Надії Миронівни - задовольнити.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Борщівська міська рада Тернопільської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_2 , дата видачі 08 червня 2017 року, дійсний до 08 червня 2027 року, запис №19920304-03140, орган, що видав 6112, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4 ) за її місцем проживання: АДРЕСА_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , Паспорт Серія НОМЕР_5 , виданий Борщівським РС УДМС України в Тернопільській області 12 січня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , телефон: НОМЕР_7 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_2 , дата видачі 08 червня 2017 року, дійсний до 08 червня 2027 року, запис №19920304-03140, орган, що видав 6112, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4 ) сплачений нею судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2022 року.
Головуючий
Судді