Справа №568/869/22
Провадження №2-а/568/12/22
08 вересня 2022 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Радивилів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №1 ЧРВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Сом Тараса Андрійовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 31.07.2022 року інспектором СРПП ВП №1 ЧРВП ГУНП у Львівській області Сом Т.А. було винесено постанову серії БАВ №340930 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови, 31.07.2022 року о 10:46 год. позивач, керуючи транспортним засобом «Mazda 626X» д.н. НОМЕР_1 в м. Радехів по вул. Витківського, 45 з обладнаним ременем пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» Правил дорожнього руху. Вважає, що дана постанова винесена неправомірно, оскільки на момент здійснення руху він був пристебнутий ременем безпеки. Просить визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ №340930 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за порушення ст. 121 ч.5 КУпАП та стягнути судові витрати зі сплати судового збору і витрат на правову допомогу.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено провести розгляд справи за правилами окремих категорій термінових адміністративних справ. Відповідачам було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові, просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв, клопотань, відзив не надали.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці «чинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Як передбачено ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган посадова особа виносить постанову по справі.
Судом встановлено, що 31.07.2022 року інспектором СРПП ВП №1 ЧРВП ГУНП у Львівській області Сом Т.А. було винесено постанову серії БАВ №340930 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови, 31.07.2022 року о 10:46 год. позивач, керуючи транспортним засобом «Mazda 626X» д.н. НОМЕР_1 в м. Радехів по вул. Витківського, 45 з обладнаним ременем пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як передбачено ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Вимоги ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачають відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки.
Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Досліджена у судовому засіданні постанова по справі про адміністративне правопорушення, скасування якої є предметом позову, не містить обставин, які б встановлювали наявність адміністративного порушення, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження події адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення свідків події або інші доказі, передбачені ст. 251 КУпАП. Описова частина постанови сама по собі не може бути доказом вини водія у скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідачами не надано доказів на спростування тверджень позивача щодо дотримання ними п. 2.3 «в» ПДР України та не надано жодних доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно із пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином відповідачами не надано доказів на спростування тверджень позивача щодо дотримання ним п. 2.3 «в» ПДР України та не надано жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, зокрема, відповідачами не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків щодо порушення позивачем правил дорожнього руху, а також відеофіксацію з місця події.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб'єктом владних повноважень не надано, у судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, тому суд вважає, що вина позивача не доведена, а постанова серії БАВ №340930 від 31.07.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4, 5 ст. 134 КАС України).
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).
В даному випадку, адвокатом Карнаковим О.В. долучено копію договору про надання правової допомоги б/н від 01.08.2022, копію ордеру на надання правничої правової допомоги та копію акту виконаних робіт від 05.09.2022р. на суму 3 000,00 грн.
У вказаному договорі сторони домовились про те, що гонорар складає 3000,00 грн.
Вказана сума, на думку суду є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягає стягненню на користь позивача.
Крім цього, з ГУНП в Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 496,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.121, 251, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 72-77, 90, 121, 139, 243-244, 246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №1 ЧРВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Сом Тараса Андрійовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №340930 від 31.07.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за порушення ч.5 ст. 121 КУпАП.
Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління НП в Львівській області, ЄДРПОУ 401088833 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496, 20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) та витрати за надання правничої допомоги в сумі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок), а всього 3 496,20 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Делалова