8 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13236/18
провадження № 51-4447км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100002458, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останнього разу за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 75, 76 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. 14 лютого 2018 року Апеляційним судом м. Києва ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на неї певні обов'язки.
Згідно з вироком суду 1 березня 2018 року приблизно о 18:10 ОСОБА_6 , маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, перебуваючи біля буд. АДРЕСА_2 , діючи таємно, повторно, розстібнула рюкзак ОСОБА_7 , який висів позаду через плече, звідки викрала майно потерпілої на загальну суму 826, 67 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора при звільненні засудженої від відбування покарання з випробуванням, судом не було належним чином враховано дані про особу винної, котра є раніше неодноразово судимою за вчинення аналогічних крадіжок, проте остання на шлях виправлення не стала та вчинила новий умисний корисливий злочин. Також судом не надано фактичної оцінки обставинам вчинення злочину, а саме того, що засуджена не зважаючи на наявність поруч власника майна, діючи зухвало, повторно, розстебнула рюкзак, який висів на плечі потерпілої, звідки викрала майно. При цьому засуджена винуватість у вчиненому не визнала та не розкаялась. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте всупереч вимог ст. 419 КПК, вони залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, відтак його рішення підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 185 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Відповідно до ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор в апеляційній скарзі заперечував правильність застосування положень ст. 75 КК щодо ОСОБА_6 , просив скасувати вирок у цій частині та постановити новий, призначивши останній покарання, яке слід відбувати реально.
Залишаючи скаргу без задоволення, апеляційний суд відповідних доводів прокурора належним чином не перевірив та не навів обґрунтування на їх спростування, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Так, ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, яке згідно з вимогами ст. 12 КК є нетяжким, санкція якого передбачає покарання у вид позбавлення волі на строк до 5 років.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винної, котра раніше неодноразово судима за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, посередньо характеризується за місцем проживання, офіційно не працює, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, котра є інвалідом з дитинства, а також те, що завдана шкода потерпілій відшкодована, а цивільного позову не заявлено. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши наведені обставини в сукупності, а також конкретні обставини справи та ставлення засудженої до вчиненого, котра винуватість не визнала, місцевий суд призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного їй покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
Разом із цим, погоджуючись із висновком місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора зокрема про те, що засуджена раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисних злочинів проти власності, однак на шлях виправлення не стала та знов вчинила умисний злочин.
Наведене дані свідчать про наявність у ОСОБА_6 стійкої направленості умислу на вчинення кримінальних правопорушень та про відверте небажання останньої стати на шлях виправлення і неефективність застосування до неї вказаної норми кримінального закону, як заходу кримінально-правового впливу з метою попередження вчинення нових злочинів.
Крім того, судом не взято до уваги конкретні обставини вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_6 не зважаючи на наявність поруч власника майна та на можливість в будь-який момент бути викритою потерпілою чи іншими громадянами, цілеспрямовано і зухвало розстебнула рюкзак, проникла до середини та викрала гаманець з грошовими коштами і банківськими карками.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 у суді свою винуватість не визнала, у вчиненому не розкаялась та заперечувала факт викрадення майна. Стверджувала, що потерпілу ніколи не бачила, речі у неї не викрадала, а працівники поліції навмисно звинувачують її у вчиненні крадіжки.
Разом із цим, як видно з вироку суду, ОСОБА_6 було затримано безпосередньо на місці вчинення крадіжки, одразу після її вчинення, а поряд з нею було виявлено викрадені у потерпілої речі та грошові кошти, що підтверджується протоколами огляду місця події, предметів та сукупністю інших доказів у справі.
За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м'яким покаранням, а протилежні висновки апеляційного суду в цій частині ухвали - необґрунтованими відповідно до вимог ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Отже, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
За умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_6 у тому ж обсязі, призначене останній покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'яким покаранням.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3