07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 192/25/21
провадження № 61-2982св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
третя особа - виконавчий комітет Солонянської селищної ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Тітової О. О. від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. від 15 лютого 2022 року,
У січні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , в якій просив виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації, та судові витрати покласти на відповідачів.
Позов мотивовано тим, що 08 грудня 2016 року банк в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору іпотеки від 07 березня 2007 року. Після отримання права власності на вказану нерухомість позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання в ньому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення відповідно до положень статей 319, 321 ЦК України, статті 114 ЖК України та статті 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки відповідачі не відносяться до виключного переліку осіб, яким надається інше житлове приміщення. Відповідачі не виконали законних вимог банку відповідно до частини першої статті 109 ЖК України щодо добровільного звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, що стало підставою для звернення банку до суду з цим позовом.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції, що підстав для виселення відповідача із спірного житлового приміщення немає, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження отримання відповідачами вимоги банку про виселення із спірної квартири, також банком не надано доказів придбання спірної квартири за рахунок кредиту (позики).
У березні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося на електронну адресу Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12729/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16-ц та постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року в справі № 6-197цс16, від 18 березня 2015 року в справі № 6-39цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 192/25/21 з Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року справа № 361/4481/19 (провадження № 61-14943сво210 за позовом ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», про виселення із житлового будинку передана на розгляд Об'єднаної палати Верховного Суду.
Ухвала суду мотивована необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 754/14503/16-ц (провадження № 61-12738св19), відповідно до якого загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, застосовується у разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку. При зверненні стягнення на іпотечне майно шляхом позасудового врегулювання на підставі договору виселення мешканців з відповідного об'єкта відбувається за умови дотримання передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку та у частині третій статті 109 ЖК України процедури, у разі невиконання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Ухвалою від 10 грудня 2021 року Об'єднаною палатою Верховного Суду справу № 361/4481/19 (провадження № 61-14943сво21) за позовом ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», про виселення із житлового будинку прийнято до розгляду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи 361/4481/19 (провадження № 61-14943сво21).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 192/25/21 (провадження № 61-2982св22) за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Солонянської селищної ради, про виселення до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи 361/4481/19 (провадження № 61-14943сво21).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов