Ухвала
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 201/2516/22
провадження № 61-8084ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Кокольського Сергія Івановича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про стягнення коштів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не перевірив, чи перебувала на розгляді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області цивільна справа № 263/2508/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про стягнення коштів, чи була вона передана або знищена, та передчасно повернув позовну заяву.
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Кокольського С. І. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 року.
У касаційній скарзі представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Кокольський С. І., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду, не врахувавши, що звернення до цього самого суду з позовом до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав є недопустимим.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.
Відповідно до положень пункту шостого частини четвертої статті 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Судом встановлено, що у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ «Ощадбанк» про стягнення коштів, зазначивши про те, що аналогічна справа № 263/2508/21 за її позовом до АТ «Ощадбанк» знаходилася на розгляді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, однак внаслідок військової агресії в Україні була знищена, рішення у справі ухвалено не було.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9?22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, визначено підсудність судових справ Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції перш ніж повертати позовну заяву повинен був переконатися, чи дійсно цивільна справа № 263/2508/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про стягнення коштів перебувала на розгляді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області та чи передавалася вона до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9?22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».
Таким чином, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виявив надмірний формалізм, неправильно застосував положення статті 185 ЦПК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Як зазначає Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що повернення позовної заяви із зазначених підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права особи на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Кокольського С. І. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Кокольського С. І. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян