Ухвала
Іменем України
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 214/8426/19
провадження № 61-7818ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року у справі у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня
2021 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 січня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мірошниченко М. В., задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 4 200 грн.
Не погоджуючись із рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня
2021 року.
Зазначено строк виконання ухвали та попереджено заявника про наслідки її невиконання.
19 квітня 2022 року, на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду
від 01 квітня 2022 року, ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надано заяву про долучення доказів, в якій скаржник просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копію посвідчення Серії НОМЕР_1 від 2015 року на підтвердження наявності у останнього статусу учасника бойових дій та копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного
№ ВО/2737 від 05 серпня 2021 року.
Крім того, на обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору заявником зазначено посилання на висновок Верховного Суду, викладений
у постанові у справі №2-3901/08-ц від 21 березня 2018 року, відповідно до якого, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» поширюється на учасника бойових дій при їх зверненні до суду у зв'язку
з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав несплати судового збору.
Роз'яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року,
в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.
1. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 19 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Копію вказаної ухвали направлено заявникові на зазначену в касаційній скарзі адресу.
2. У серпні 2022 року, із застосуванням засобів поштового зв'язку, заявник звернувся до Верховного Суду з клопотаннями на виконання ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2022 року, а саме надав докази сплати судового збору.
3. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте у змісті касаційної скарги заявник просить цей строк поновити, посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст ухвали Дніпровського апеляційного суду
від 25 квітня 2022 року було отримано заявником за його заявою лише
18 липня 2022 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
4. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Щодо посилань заявника на зміст пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до змісту пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі
№ 727/9199/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 282/1874/18,
від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20 (провадження
№ 61-3505св21).
Аналіз наведених положень закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що у кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи)».
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, та доданих до неї доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору з підстав, передбачених, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки
як первісний так і зустрічний позови у цій справі подано не з підстав соціального і правового захисту ОСОБА_1 як особи зі статусом учасника бойових дій, а отже підстави для звільнення його від сплати судового збору на підставі зазначеної норми відсутні.
З таким висновком погоджується і Верховний Суд.
Щодо посилань заявника на неврахування апеляційний судом правового висновку, викладеного в змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) зазначила, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Предметом спору у даній справі є визнання особи такою, що втратила право користування житлом (первісний позов), та встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ (зустрічний позов), відповідно, вказаний спір не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни, відповідно відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав, передбачених, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно, помилковими є посилання заявника на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові
від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19).
Оскільки заявником не надано апеляційному суду доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від спати судового збору, а також документів на підтвердження сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального закону та, як наслідок, про наявність передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 25 квітня 2022 року у справі у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Саксаганської районної
у м. Кривому Розі ради, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць