Постанова
Іменем України
25 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 756/12190/21
провадження № 61-4644св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Універсал Банк»,
треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачем йому відмовлено у проведенні реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» кредитного договору № 06/2631к-02-07 від 19 вересня 2007 року, укладеним між ним та AT «Універсал Банк».
Вказував, що 19 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ним укладено кредитний договір № 06/2631к-02-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 50 000 доларів США на строк 240 місяців з 19 вересня 2007 року до 18 вересня 2027 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 13,45 % річних.
10 червня 2010 року, 07 липня 2010 року, 10 липня 2011 року, 02 серпня 2011 року, 13 липня 2012 року, 12 березня 2015 року та 16 березня 2016 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07, якими сторони погодили зміну розміру процентних ставок за користування кредитом, терміни сплати щомісячних платежів.
20 вересня 2007 року між АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 6146, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І.
07 липня 2010 року, 02 серпня 2011 року, 13 липня 2012 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено додаткові угоди до договору іпотеки № 6146 від 20 вересня 2007 року.
Також 19 вересня 2007 року для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 06/2631дп-02-07, відповідно якого ОСОБА_2 поручилася за належне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань.
07 липня 2010 року додатковою угодою б/н до указаного договору поруки внесено зміни.
У зв'язку з підписанням банком та позичальником додаткових угод до кредитного договору 02 серпня 2011 року, 13 липня 2012 року, 12 березня 2015 року та 16 березня 2016 року позивачем та поручителем ОСОБА_2 укладались окремі договори поруки.
02 серпня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладене договір поруки б/н, згідно з яким ОСОБА_3 поручився за належне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань, які виникають з кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07.
Також банк та поручитель ОСОБА_3 уклали договір поруки 13 липня 2012 року б/н у зв'язку з підписанням додаткової угоди до кредитного договору від 13 липня 2012 року б/н.
Вказував, що 21 травня 2021 року Оболонським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі № 756/3550/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 06/2631 к-02-07 (у редакції додаткової угоди від 16 березня 2016 року б/н) у сумі 27 600 доларів США.
16 червня 2021 року ним до банку була подана заява № 40388 про проведення обов'язкової реструктуризації кредитного договору № 06/2631к-02-07 відповідно до пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Листом від 27 липня 2021 року йому відмовлено у проведенні обов'язкової реструктуризації кредитного договору № 06/2631к-02-07 на підставі того, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житлове нерухоме майно: 2-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 , що не є предметом іпотеки за кредитним договором № 06/2631к-02-07.
Вказував, що категорично не згодний з відмовою відповідача у проведенні реструктуризації, тому вимушений звернутись до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: визнати право реструктуризації ОСОБА_1 як позичальника по заборгованості в сумі 27 600 доларів США по кредитному договору № 06/2631к-02-07 від 09 вересня 2007 року (в редакції додаткової угоди від 16 березня 2016 року) згідно пункту 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»; зобов'язати відповідача виконати обов'язкову реструктуризацію згідно заяви № 40388 від 16 червня 2021 року заборгованості позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору у сумі 27 600 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Враховуючи те, що у власності майнового поручителя за кредитним договором ОСОБА_3 , яким предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання, наявне у власності інше житлове нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що не узгоджується з вимогами підпункту 2 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», і доказів, які б спростовували дані факти, позивачем надано не було, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відмова банку у проведенні обов'язкової реструктуризації кредитного договору порушує третій абзац підпункту 2 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому судами не враховано, що ОСОБА_3 на час розгляду справи не є боржником за кредитним договором.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ «Універсал Банк», у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/2631к-02-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 50 000 доларів США на строк 240 місяців з 19 вересня 2007 року до 18 вересня 2027 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 13,45 % річних.
10 червня 2010 року, 07 липня 2010 року, 10 липня 2011 року, 02 серпня 2011 року, 13 липня 2012 року, 12 березня 2015 року та 16 березня 2016 року між ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та позичальником ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07, якими сторони погодили зміну розміру процентних ставок за користування кредитом, терміни сплати щомісячних платежів.
20 вересня 2007 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 6146, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І.
07 липня 2010 року, 02 серпня 2011 року, 13 липня 2012 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено додаткові угоди до договору іпотеки № 6146 від 20 вересня 2007 року.
19 вересня 2007 року для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-2-07 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 06/2631дп-02-07.
07 липня 2010 року додатковою угодою б/н до указаного договору поруки внесено зміни.
У зв'язку з підписанням банком та позичальником додаткових угод до кредитного договору 02 серпня 2011 року, 13 липня 2012 року, 12 березня 2015 року та 16 березня 2016 року між позивачем та поручителем ОСОБА_2 укладались окремі договори поруки.
02 серпня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладене договір поруки б/н, згідно з яким ОСОБА_3 поручився за належне та своєчасні виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань, які виникають з кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 06/2631 к-02-07. Також банк та поручитель ОСОБА_3 уклали договір поруки 13 липня 2012 року б/н у зв'язку підписанням додаткової угоди до кредитного договору від 13 липня 2012 року б/н.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року у справі № 756/3550/18 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання поруки припиненою, зустрічним позовом ОСОБА_3 до АТ «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою, позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 (у редакції додаткової угоди від 16 березня 2016 року) у сумі 27 600 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 19 вересня 2007 року № 06/2631дп-02-07 (у редакції додаткової угоди від 07 липня 2010 року б/н), договором поруки від 02 серпня 2011 року б/н, договором поруки від 13 липня 2012 року б/н, договором поруки від 12 березня 2015 року б/н.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 02 серпня 2011 року б/н, договором поруки від 13 липня 2012 року б/н.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 06/2631к-02-07 у розмірі 27 600 доларів США.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою та зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині вирішення позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до банку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в нескасованій частині.
16 червня 2021 року позивачем до банку була подана заява № 40388 про проведення обов'язкової реструктуризації кредитного договору № 06/2631к-02-07 відповідно до пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Листом від 27 липня 2021 року було відмовлено у проведенні обов'язкової реструктуризації кредитного договору № 06/2631 к-02-07 на підставі того, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житлове нерухоме майно: 2-х кімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 , що не є предметом іпотеки за кредитним договором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що відмова банку у проведенні обов'язкової реструктуризації кредитного договору № 06/2631к-02-07 відповідно до пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» є протиправною.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.
Так, відповідно до пункту 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції від 23 квітня 2021 року) зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:
1) обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:
наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
2) виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
3) реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
4) у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскільки предмет іпотеки не є об'єктом незавершеного житлового будівництва, садовим будинком чи земельною ділянкою, і не придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, тому в даному випадку перевірці підлягає дотримання банком відповідності першої з умов, передбачених підпунктом 2 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Судами встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за одним із власників об'єкту іпотеки, що є майновим поручителем - ОСОБА_3 , зареєстроване право власності на наступне житлове нерухоме майно: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що не є предметом іпотеки за договором кредиту.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що оскільки у власності майнового поручителя за кредитним договором ОСОБА_3 наявне у власності інше житлове нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке не є предметом іпотеки, що не узгоджується з вимогами підпункту 2 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», і доказів, які б спростовували дані факти, позивачем надано не було, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що наявність у третьому абзаці підпункту 2 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» розділового сполучника «або» з приводу того, що застосування обов'язкової реструктуризації на вимогу позичальника враховується або якщо позичальник, або майновий поручитель підпадає під вимогу вказаної норми, проте у вказаному абзаці не визначено сполучника «та», який би визначав, що і позичальник і поручитель одночасно повинні підпадати під вимогу вказаної норми, не можуть бути прийняті судом, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи, а лише на власній інтерпретації позивача вказаної норми.
Доводи заявника про те, що суди неправомірно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки по праві № 756/3550/18 було відкрито касаційне провадження, не можуть бути прийняті судом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суди, розглядаючи вказане клопотання, дійшли правомірного висновку, що невбачається об'єктивної неможливості розгляду справи, яка переглядається, до вирішення іншої справи № 756/3550/18, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
При цьому також вказано, що предметом розгляду у справі, яка переглядається, є право реструктуризації позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору та зобов'язання банку виконати обов'язкову реструктуризацію згідно заяви позичальника, а у справі № 756/3550/18 предметом позову є стягнення заборгованості та припинення поруки. Крім того, у справі № 756/3550/18 в касаційному порядку оскаржується в частині складу осіб, з яких стягується заборгованість за кредитним договором, а не в частині розміру заборгованості.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович