Постанова
Іменем України
25 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 344/8378/20
провадження № 61-21123св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Узинська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ді Ел Груп»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано?Франківського міського суду Івано?Франківської області від 13 липня 2021 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними (недійсними) та скасування рішень державного реєстратора, визнання протиправними (недійсними) та скасування записів про реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартир АДРЕСА_2 . Будинок складається із 108 квартир. Їх квартири знаходяться на мансардному поверсі VIII - з мансардою поверхового будинку. Над перекриттям їх квартир розташовано горище, яке є спільною сумісною власністю власників квартир будинку.
В січні 2020 року на дверях горища невідома особа розмістила оголошення про звільнення приміщення до кінця поточного місяця у зв'язку зі зміною права власності та в квітні цього ж року їм стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 є власником двох квартир, які нібито розташовані на площах горища, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор Цалин А. Б. Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 10 квітня 2019 року за номером запису про право власності 31209991 здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру загальною площею 74.5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено: акт приймання-передачі нерухомого майна 10 квітня 2019 року, договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру 21 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ді Ел Груп» та ОСОБА_5 , договір відступлення прав вимоги 10 квітня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Підставою для внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46503302 від 17 квітня 2019 року.
Також 10 квітня 2019 року цей же державний реєстратор за номером запису про право власності 31209972 здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру загальною площею
76.4 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 . Підставою виникнення права власності зазначено: акт приймання-передачі нерухомого майна 10 квітня 2019 року, договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру 21 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ді Ел Груп» та ОСОБА_5 , договір відступлення прав вимоги 10 квітня 2019 року між ОСОБА_5 та
ОСОБА_3 . Підставою для внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46503285 від 17 квітня 2019 року.
Вказували, що Управління з питань державного архітектурно-будівельного контрою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повідомило, що на реконструкцію горища будинку 50 були зареєстровані 4 декларації про початок виконання будівельних робіт. Зокрема, Декларація про початок виконання будівельних робіт № ІФ 082151590696 від 08 червня 2015 року, подана замовником товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ді Ел Груп» на реконструкцію нежитлових приміщень під дві житлові квартири загальною площею 159,8 кв. м. Декларація про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція нежитлових приміщень під дві житлові квартири» за адресою: АДРЕСА_5 не зареєстрована за даними «Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів».
Комісія у складі представників товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Добробут-ІФ» та власників квартир будинку 27 квітня 2020 року оглянула горище і не виявила у ньому будь-яких ознак переобладнання горища у житлові приміщення.
Посилаючись на те, що оскаржувані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 порушують їх права на користування горищем (приміщення загального користування) та державним реєстратором порушено вимоги законодавства, оскільки квартир № 109 та № 110 фізично не існує, в експлуатацію такі квартири не вводилися, декларація про їх введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку не зареєстрована і відсутня в реєстрі, просили:
- визнати протиправним (недійсним) та скасувати рішення державного реєстратора Цалина А. Б. Узинської сільської ради Тисменицького району про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)
від 17 квітня 2019 року, індексний номер: 46503302, щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8 ;
- визнати протиправним (недійсним) та скасувати запис державного реєстратора Цалина А. Б. Узинської сільської ради Тисменицького району у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 31209991
від 10 квітня 2019 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8 ;
- визнати протиправним (недійсним) та скасувати рішення державного реєстратора Цалина А. Б. Узинської сільської ради Тисменицького району про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)
від 17 квітня 2019 року, індексний номер: 46503285, щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_9 ;
- визнати протиправним (недійсним) та скасувати запис державного реєстратора Цалина А. Б. Узинської сільської ради Тисменицького району у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 31209972
від 10 квітня 2019 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_9 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ді Ел Груп» (далі - ТОВ «Ай Ді Ел Груп»).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження факту наявності над їх квартирами допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, і входять до житлового фонду.
Також суди виходили з того, що ще до набуття ОСОБА_1 права власності на свою квартиру нежитлові приміщення над квартирою належали ТОВ «Ай Ді Ел Груп» та не могли перебувати у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.
Позивачами не заявлялося вимог про оспорення правочинів, на підставі яких було набуто право власності на спірне нерухоме майно, зокрема й ТОВ «Ай Ді Ел Груп», а тому на даний час оскаржувані рішення державного реєстратора та записи про право власності не порушують прав позивачів, їх вимоги не відповідають Закону України «Про державну реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Івано?Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк до 14 лютого
2022 року для усунення недоліків щодо підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Івано?Франківського міського суду Івано?Франківської області від 13 липня 2021 року та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що розташовані над квартирами позивачів приміщення, які ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» визначає як горище, позивачі та власники інших квартир будинку з дня набуття права власності на квартири використовували для своїх побутових потреб та для ремонту даху будинку. Квартири №109 та №110 ані у 2009 році, ані пізніше в експлуатацію не вводились.
Реєстрація права власності ОСОБА_3 на дві фізично не існуючі квартири над квартирами позивачів без необхідних для такої реєстрації документів порушує законні права та інтереси як позивачів, так і інших власників квартир та мешканців будинку, тому що позбавляє їх можливості використовувати ці приміщення для своїх побутових потреб та надає їх власнику ОСОБА_3 право здійснювати потенційно небезпечні для будинку будівельні роботи з реконструкції цих нежитлових приміщень в квартири.
Вказувала, що державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на дві не існуючі фізично квартири була здійснена без документів, які згідно законодавства є підставою для реєстрації реконструйованих квартир (декларації про готовність об'єкта до експлуатації), тому не можуть бути заявлені вимоги про визнання їх недійсними чи скасування.
Вважала, що всупереч викладеним у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій висновкам скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав власності на не існуючі квартири відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позовні вимоги також відповідають такому встановленому статтею 16 ЦК України способу захисту цивільних прав та інтересів як відновлення становища, яке існувало до порушення, та відповідають встановленому статтею 20 ЦК України праву позивачів самостійно обирати спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 2017 року, укладеного між нею та ТОВ «АРС БУД», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією договору. Згідно технічного паспорта, виготовленого 14 грудня 2012 року на замовлення власника ТОВ «АРС-Дім», квартира розташована на мансарді восьмиповерхового будинку з мансардою.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2010 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 березня 2010 року
№ 25570157. Згідно технічного паспорту квартира розташована на мансарді восьмиповерхового будинку з мансардою.
Відповідно до Акта готовності об'єкта до експлуатації № 544 від 23 вересня 2009 року будівництво будинку здійснював генеральний підрядник ПП «АРС-Дім» на замовлення ТОВ «АРС-Дім», кількість поверхів 8-9, кількість квартир 66. Відповідно до акта державної приймальної комісії від 12 жовтня
2006 року кількість поверхів (1ПК) 6, кількість квартир 40.
Згідно Акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 04 жовтня 2012 року з балансу ТОВ «АРС-Дім» на баланс ТОВ «ЖЕО Добробут ІФ» було передано активи житлового будинку І-ІІ черга за адресою: АДРЕСА_5 , кількість квартир 40 та 66 . В рядку акта «горища» даних щодо такого та його площі не зазначено. Натомість, зазначено загальну площу будинку, житлову площу квартир, площу сходових кліток, комор, гаражів, вбудованих приміщень торгового призначення та електрощитових.
Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області 17 грудня 2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого ТОВ «Ай Ді Ел Груп» є власником нежитлових приміщень (мансарда) загальною площею 174 кв. м в будинку
АДРЕСА_5 , та в цей же день відомості про вказаний об'єкт нерухомого майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, РНОНМ 86364726101, та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18060929 від 17 грудня 2014 року, до реєстру внесено запис про право власності ТОВ «Ай Ді Ел Груп», що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На вказані нежитлові приміщення 16 червня 2013 року на замовлення ОСОБА_6 було виготовлено технічний паспорт.
ТОВ «Ай Ді Ел Груп» 08 червня 2015 року зареєструвало Декларацію про початок виконання будівельних робіт ІФ № 082151590696 - Реконструкція нежитлових приміщень під дві житлові квартири за адресою:
АДРЕСА_5 .
ТОВ «Ай Ді Ел Груп» за Договором № 1 та Договором № 2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 лютого 2017 року продало ОСОБА_5 майнові права на квартири, які будуть створені у майбутньому
площею 88,94 та 80,53 кв. м відповідно, що знаходяться на мансардному поверсі у будинку АДРЕСА_5 .
ФОП ОСОБА_7 видано ТОВ «Ай Ді Ел Груп» довідку від 05 квітня
2019 року за № 11 про те, що під час обстеження належного їм нежитлового приміщення площею 174 кв. м, що належить їм на праві свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 грудня 2014 року в житловому будинку
АДРЕСА_5 , встановлено, що нежитлові приміщення припинили своє існування у зв'язку із реконструкцією квартир № 109 та № 110 .
10 квітня 2019 року ОСОБА_5 за договором про відступлення права вимоги відступив своє право на користь ОСОБА_3 .
Державний реєстратор Цалин А. Б. Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 10 квітня 2019 року за номером запису про право власності 31209991 здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру загальною площею 74.5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено: акт приймання-передачі нерухомого майна 10 квітня 2019 року, договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру 21 лютого 2017 року між ТОВ «Ай Ді Ел Груп» та
ОСОБА_5 , договір відступлення прав вимоги 10 квітня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Підставою для внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46503302 від 17 квітня 2019 року, а також за номером запису про право власності 31209972 здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру загальною
площею 76.4 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 . Підставою виникнення права власності зазначено: акт приймання-передачі нерухомого майна 10 квітня 2019 року, договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру 21 лютого 2017 року між ТОВ «Ай Ді Ел Груп» та ОСОБА_5 , договір відступлення прав вимоги 10 квітня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Підставою для внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46503285 від 17 квітня 2019 року.
Згідно з актом огляду приміщень від 27 квітня 2020 року комісії у складі представників ТОВ «ЖЕО Добробут-ІФ», власника квартири № 102 та довідки ТОВ «ЖЕО Добробут-ІФ» від 27 квітня 2020 року № 83 в будинку АДРЕСА_5 горищний простір 4-го під'їзду над мансардними квартирами № 105-108 є суцільним горищним простором і не містить будь-яких ознак його переобладнання у житлові приміщення, квартир № 109 і АДРЕСА_9 на будь-якому (горищному, мансардному тощо) поверсі не виявлено.
Відповідно до листа Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07 травня 2020 року № 14/32-18/373 згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлових приміщень під дві житлові квартири» за адресою:
АДРЕСА_5 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщеннязагального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
Усі зазначені об'єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Отже, нормами законодавства визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими.
За своїм правовим статусом горище може бути як допоміжним, так і нежитловим приміщенням.
Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Такий підхід щодо визначення правового статусу нежилих і допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку відповідає сталій судовій практиці і сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах
від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17,
від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17.
Отже, співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, право отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень.
Щодо нежитлових приміщень, то співвласники багатоквартирного будинку таких прав не мають. Всі права належать виключно власнику конкретного приміщення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював загальновизнані стандарти захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення статті 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом статті 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.
У пункті 51 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) ЄСПЛ зазначив, що труднощі тлумачення застосовного законодавства протягом перехідного періоду стали предметом розгляду Конституційного Суду України, який дав роз'яснення цього питання, визнавши наявність у власників приватизованих квартир автоматичного права часткової власності на допоміжні приміщення відповідного будинку.
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в позові з підстав його недоведеності, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи є спірне приміщення допоміжним, чи воно є нежилим, не з'ясував, чи перебувало спірне приміщення у володінні, користуванні та розпорядженні позивачів.
Апеляційним судом належним чином не встановлено, чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та чи знаходитися у ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку, чи навпаки є нежитловим.
Тільки після з'ясування вказаних фактичних обставин справи суду необхідно визначитись, чи порушені права позивачів та чи існують підстави для захисту їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Допущене судом при вирішені цієї справи неправильне застосування норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з'ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів встановити правовий статус спірного приміщення відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини, розглянувши справу з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович