12 вересня 2022 року
м. Київ
справа №560/16056/21
адміністративне провадження №К/990/20941/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №310 о/с від 12 жовтня 2021 року «Про особовий склад», яким майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 13 жовтня 2021 року, з виплатою компенсації за невикористанні 29 діб щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році, без встановлення премії за жовтень 2021 року;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції, на посаді слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП з 13 жовтня 2021;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13 вересня 2021 року по дату винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на службі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 12 жовтня 2021 року №310 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області з 13 жовтня 2021 року;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2021 року по 20 січня 2022 року в сумі 32760 грн 36 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково:
- змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого Відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, а саме з 13 жовтня 2021 року на 21 лютого 2022 року.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
09 серпня 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник вимагає скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року змінити в мотивувальній частині.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права в оскаржуваних судових рішеннях без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
1) щодо застосування частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18;
2) щодо застосування пункту 3 частини першої статті 371 КАС України, без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №580/1873/19, а саме що на виконання судового рішення, яким не встановлено спосіб та порядок його виконання відповідачем мають бути обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, вчинені дії на досягнення яких вони спрямовані.
3) щодо застосування пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №420/6432/19, а саме, що наказ в частині поновлення особи на службі є актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію після факту його застосування, а саме - з моменту поновлення особи на посаді а відтак не може бути визнаний таким, що втратив чинність іншим наказом .
Позивач також зазначає, що відсутній висновок щодо застосування частини першої статті 22, пункту 6 частини першої статті 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII.
Оцінивши вказані доводи, Суд уважає, що касаційна скарга містить достатні підстави для відкриття провадження.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме:
- застосувавання норм права без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18, від 29 січня 2021 року у справі №580/1873/19, від 10 червня 2021 року у справі №420/6432/19;
- відсутність висновку щодо застосування частини першої статті 22, пункту 6 частини першої статті 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII у подібних правовідносинах.
Таким чином, касаційна скарга за формою і змістом у вказаній частині відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334, 337, 338, 340 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №560/16056/21.
2. Витребувати із Хмельницького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №560/16056/21.
3. Особі, що подала касаційну скаргу, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а іншим учасникам справи - копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська