12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 140/11528/21
адміністративне провадження № К/990/22794/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №140/11528/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
23 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних), Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних);
- зобов'язати Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) за результатами проведеної співбесіди 13 вересня 2021 року прийняти рішення про успішне проходження кандидатом ОСОБА_1 добору на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) щодо не прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 таким, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури, без наведення відповідних мотивів для його не прийняття. Зобов'язано Четверту кадрову комісію з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) повторно розглянути питання про визнання ОСОБА_1 таким, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора України задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року скасовано в частині зобов'язання Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) за результатами проведеної співбесіди 13 вересня 2021 року прийняти рішення про успішне проходження кандидатом ОСОБА_1 добору на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову частково, а саме зобов'язано Четверту кадрову комісію з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) (чи її правонаступника) зазначити мотиви щодо не визначення ОСОБА_1 кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, скаржник покликається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №300/2021/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20, від 08 лютого 2022 року у справі №420/3337/20, у подібних правовідносинах.
Скаржник, оскаржуючи судове рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте, скаржник лише зазначив про постанови Верховного Суду без чіткого зазначення норми права, щодо яких Судом висловлено відповідний висновок, та не конкретизував в чому саме полягає неправильне застосування судом попередньої інстанції цієї норми.
Отже, скаржник не виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 9 КАС України у подібних правовідносинах.
Верховний Суд наголошує, що вказана вище норма КАС України є загальною і касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо її неправильного застосування судом апеляційної інстанції та необхідність висновку Верховного Суду щодо цієї норм саме у цій справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №140/11528/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії з добору на зайняття вакантних посад та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії- повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич