12 вересня 2022 року
м. Київ
справа №280/8463/20
адміністративне провадження № К/990/19496/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі №280/8463/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагорода за липень 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47 230 грн;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Запорізькій області провести йому нарахування суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року та щомісячної доплати в розмірі 20% від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за липень 2020 року;
- стягнути з ТУ ДСА України в Запорізькій області на його користь нараховану, але недоплачену суддівську винагороду за період з 1 липня 2020 року по 19 липня 2020 року в розмірі 17 995,13 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, позов задоволений частково.
Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо виплати судді Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за липень 2020 року в обмеженому розмірі згідно з статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Стягнуто з відповідача на користь позивача нараховану, але не доплачену суддівську винагороду за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року у розмірі 17 995,13 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 09 грудня 2021 року, та 28 квітня 2022 року, 15 червня 2022 року касаційні скарги повернуто скаржнику.
21 липня 2022 рокуТериторіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подано четвертий раз до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та належних та допустимих доказів, для його поновлення та документу про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що первісна касаційна скарга була подана у строк визначений статтею 329 КАС України.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору мотивоване тим, що територіальне управління є бюджетною неприбутковою установою, а тому фінансування здійснюється з Державного бюджету. Тому на момент подання касаційної скарги скаржник не має змоги своєчасно та в повному обсязі сплатити судовий.
Вирішуючи питання щодо відстрочення скаржнику сплати судового збору суд виходить із наступного.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз зазначених норм свідчить, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань відстрочення або розстрочення судового збору.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то скаржник зазначає, що повернення територіальному управлінню касаційних скарг не є безумовною підставною для поновлення строку на касаційне оскарження , оскільки повернення зумовлене безпосередньо діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги протягом тривалого часу.
Територіальне управління посилається, на те, що повторно подані касаційні скарги не просто подавались, а вживались заходи щодо усунення недоліків касаційних скарг, що слугували підставою для їх повернення.
Також скакржиник зазначає, що ухвалами Верховного Суду від 09 грудня 2021 року, та 28 квітня 2022 року, 15 червня 2022 року касаційні скарги було повернуто, однак повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника повторного звернення до суду.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло більше п'яти місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Відмовити у клопотання про відстрочені сплати Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області судового збору за подання касаційної скарги на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року.
Визнати неповажними причини пропуску Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі №280/8463/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
В.М. Соколов