12 вересня 2022 року
м. Київ
справа №300/4018/21
адміністративне провадження № К/990/24183/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А. В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №300/4018/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати бездіяльність протиправною щодо недонарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 20 серпня 2019 рік із врахуванням базового місяця березень 2018 року;
зобов'язання донарахувати та виплатити таку індексацію за вказаний період та надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не донарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 по 28 лютого 2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 по 28 лютого 2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано відповідача надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із врахуванням січня 2008 року як базового місяця. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі визначеному законодавством.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику, у зав'язку з не усуненням недоліків.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, констатує таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
За змістом частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Отже, законодавцем передбачено право, а не обов'язок суду щодо звільнення сторони від сплати судового збору. Крім того законодавець ставить у залежність можливість звільнення від сплати судового збору саме враховуючи майновий стан сторони.
Відповідач утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а отже обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Таким чином, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №300/4018/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак А.В. Жук О.В. Калашнікова