09 вересня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2060/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Чернівецької міської ради №632 від 01.12.2021 року про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,07 га. для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Чернівецьку міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га, для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 із встановленням переліку обмежень щодо використання даної земельної ділянки.
В обґрунтування заявленого позову зазначено, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,07 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення індивідуального садівництва. Однак Чернівецькою міською радою йому було відмовлено у зв'язку із невідповідністю містобудівній документації. Із вказаною відмовою позивач не погоджується, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою.
Ухвалою суду від 08 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи; витребувано з Чернівецької міської ради належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву. У ньому вказано, що відповідно до містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, в складі якої розроблено план зонування території міста (детальний план не розроблявся), запропонована позивачем земельна ділянка навпроти будинковолодіння АДРЕСА_1 розміщена на території колективних садів (Р-4 рекреаційні зони обмеженого користування), а згідно схеми зонування за природно-заповідним регламентом, який є частиною містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», запропонована позивачем земельна ділянка знаходиться в межах прибережно-захисної смуги - підзона ЕКО-3. Між тим, у підзоні ЕКО-3 в межах прибережно-захисних смуг вздовж річок забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво і городництво. Також зазначено і про те, що, відповідно до топографічного плану масштабу М1:2000 та топографо-геодезичної зйомки масштабу М1:500 через запропоновану територію проходять повітряні лінії електропередач високої напруги з мінімальною охоронною зоною 10 метрів по обидві сторони, а також позначені бетонні лотки для збору, відведення поверхневих вод та передач їх в струмок. За наявності таких обставин відповідачем указано про правомірність оскаржуваного позивачем рішення. Додатково у відзиві зазначено, що рішенням сесії Чернівецької міської ради від 22 лютого 2022 року №710 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою Я.Степового орієнтовними площами 0,1278 га, 0,2613 га та 0,1773 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами з метою формування земельних ділянок комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади. Стосовно вимоги про зобов'язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то вона є похідною від встановлення законності оскаржуваного рішення. Водночас зазначено, що суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції Чернівецької міської ради (у складі її пленарного засідання) стосовно вирішення питання про передачу земельної ділянки у користування. Вважаючи позовні вимоги безпідставними, відповідач просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Заперечуючи проти відзиву на позовну заяву позивачем подано до суду відповідь на відзив. У ній, як і у позові, позивач в обґрунтування своєї позиції щодо можливості надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га, для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 , посилається на відповідь Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України №65/06/2022 від 13 січня 2022 року, в якій вказано, що з Півночі вздовж земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 розташований ловчий канал (кювет) виконаний із залізобетонних плит розміром 1,0*1,0*0,1 для перехоплення атмосферних вод, а відповідно до статей 4, 5 Водного кодексу України дана споруда не належить до земель водного фонду, водних об'єктів. Також, як і у позові, у відповіді на відзив зазначено, що відповідно до електричного ресурсу Огороджуюча мережа включає нагорні ловчі та нагорноловчі канали, закриті дрени або дамби. Нагорні канали призначені для перехоплення поверхневих вод, а ловчі - для перехоплення ґрунтових вод. Канали огороджуючої мережі улаштовуються вздовж верхньої межі осушуваної території. Глибина нагорних каналів - 1…1,2 м, нахил не менше 0,0005. Ловчі канали улаштовуються глибиною до 3 м. Огороджуючою мережею на заплавах служать дамби, які розраховуються на запобігання осушуваної території від затоплення паводковими водами. Вказано, що відповідачем не надано жодних доказів того, що даний ловчий канал відноситься до водних об'єктів або водного фонду, та відомості про межі прибережних смуг було внесено до ДЗК як відомості про обмеження у використанні земель. Тому, на думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним.
Враховуючи відсутність обґрунтованих клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі її обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,07 га у власність для ведення садівництва.
Зі службової записки Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 22 жовтня 2021 року, наданої на заяву ОСОБА_1 від 06 жовтня 2021 року стосовно надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,07 га у власність для ведення садівництва, вбачається, зокрема, таке.
Відповідно до містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171 в складі якої розроблено план зонування території міста (детальний план не розроблявся), запропонована земельна ділянка навпроти будинковолодіння АДРЕСА_1 розміщена на території колективних садів (Р-4 рекреаційні зони обмеженого користування).
Згідно схеми зонування за природно-заповідним регламентом запропонована земельна ділянка знаходиться в межах прибережно-захисної смуги - підзона ЕКО-3. В прибережно-захисних смугах забороняється, в тому числі і розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво і городництво.
Крім того, згідно даних топографічного плану масштабу М1:2000 та топографо-геодезичної зйомки масштабу М1:500 через запропоновану земельну ділянку проходять повітряні лінії електропередач високої напруги.
Враховуючи вищевикладене, наміри використання запропонованої земельної ділянки з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва (код 01.05)» не відповідають містобудівній документації.
Рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Чернівецької міської ради від 01 грудня 2021 року №632 (пункт 9) відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (відповідно до наданих графічних матеріалів), орієнтовною площею 0,0700 га, безоплатно у власність для індивідуального садівництва (код 01.05), у зв'язку з невідповідністю містобудівній документації.
Не погоджуючись із названим рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно статей 2 та 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно пункту “в” частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Аналізуючи зміст указаних норм, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою. Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування наведених судом норм права, викладеній у постановах від 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 02 липня 2020 року №825/2228/18, які суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З обставин справи вбачається, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га безоплатно у власність для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з невідповідністю містобудівній документації.
У зв'язку з цим, варто зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пунктів 7, 8, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Згідно частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Приписами частин першої та другої статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Враховуючи наведені норми, суд звертає увагу на те, що згідно з містобудівною документацією «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, земельна ділянка за адресою: м. Чернівці. вул. Я. Степового навпроти будинковолодіння №11, знаходиться в зоні Р-4 (рекреаційні зони обмеженого користування).
Так, відповідно до наявних у справі матеріалів (викопіювання з схеми зонування території м. Чернівці та пояснювальною запискою до містобудівної (проектної) документації “Коригування Генерального плану м. Чернівців” (План зонування території міста)), земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в зоні Р-4 (рекреаційні зони обмеженого користування), які призначаються для розміщення дач, колективних садів. Зона колективних садів виділена для забезпечення правових умов формування територій, які використовуються з метою задоволення потреб населення у вирощуванні фруктів і овочів, а також відпочинку при збереженні наступних видів і параметрів дозволеного використання нерухомості.
Переважні види іншого використання земельних ділянок у цій зоні, зокрема, сади, городи; вирощування сільськогосподарських культур: овочів, фруктів, квітів.
Відтак, вказана зона передбачена для ведення індивідуального садівництва, що, фактично, і не заперечується відповідачем.
Поряд з цим, як вбачається із службової записки Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 22 жовтня 2021 року, яка враховувалась при прийнятті оскаржуваного рішення, а також з листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 24 червня 2022 року №24/01-08/1-1918 та доводів відзиву, відповідач акцентував увагу на тому, що згідно схеми зонування за природно-заповідним регламентом, який є частиною містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», запропонована ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться в межах прибережно-захисної смуги - підзона ЕКО-3, вздовж річок якої забороняється, в тому числі і розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво і городництво.
Враховуючи указане, суд звертає увагу на те, що згідно положень статті 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Частинами п'ятою, шостою та сьомою статті 88 Водного кодексу України визначено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з, зокрема, генеральними планами населених пунктів.
Згідно приписів частин першої та другої статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Крім цього, частинами першою та другою статті 61 Земельного кодексу України також визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Отже, наведеними нормами передбачено заборону садівництва та городництва на землях прибережних захисних смуг, які є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, при цьому такі землі перебувають у державній та комунальній власності й можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених законом.
Поряд з цим відповідно до змісту пунктів 3.4.1. та 3.4.4. пояснювальної записки до Плану зонування територій міста Чернівці, який є частиною містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», підзона ЕКО-3 - прибережно-захисні смуги. В цій підзоні в межах прибережних смуг вздовж річок забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Таким чином, оскільки діючим Генеральним планом міста Чернівці, в тому числі Планом зонування території міста Чернівці, запропонована позивачем земельна ділянка за адресою: м. Чернівці, вул. Я.Степового навпроти будинку №11, знаходиться в межах прибережно-захисної смуги (підзона ЕКО-3), на якій заборонено садівництво та городництво, то суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального садівництва за адресою вул. Я. Степового навпроти будинковолодіння №11 саме у зв'язку з тим, що це суперечить містобудівній документації «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171.
Зазначене відповідає приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації).
Тому, на переконання суду, при винесенні оскаржуваного у цій справі рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави як для його скасування, так і для задоволення похідних позовних вимог зобов'язального характеру - відсутні.
До того ж, землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися тільки в користування та лише для цілей, визначених Водним кодексом України. Натомість у заяві від 06 жовтня 2021 року, щодо якої і прийнято оскаржуване рішення, позивачем висловлено бажання отримати саме у власність земельну ділянку для ведення садівництва, яка знаходиться в межах прибережно-захисної смуги м. Чернівці (підзона ЕКО-3), що суперечить наведеним вище законодавчим приписам, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Щодо доводів позову з посиланням на лист Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України від 13 січня 2022 року №65/06/2022 «Щодо надання інформації», то такі суд оцінює критично, адже вказаний є, по суті, інформаційним та не носить обов'язкового характеру при прийнятті рішень.
Так, згідно листа Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України від 13 січня 2022 року №65/06/2022 «Щодо надання інформації» за наявною в управлінні проектною документацією: Техно-рабочий проект «Первоочередные противооползневые мероприятия по регулированию атмосферных вод на массиве ул. Урицкого г. Черновцы» Черновицкий отдел комплексного проектирования ГПИИ «Львовгипроводгосп» г. Черновцы - 1973 встановлено, що з півночі вздовж даної ділянки згідно зазначеної документації влаштовано ловчий канал (кювет) виконаний із залізобетонних плит розміром 1,0*1,0*0,1 м. для перехоплення атмосферних вод. Відповідно до статей 4, 5 Водного кодексу України дана споруда не належить до земель водного фонду, водних об'єктів.
Отже, в указаному листі міститься посилання на наявну в управлінні проектну документацію «Техно-рабочий проект «Первоочередные противооползневые мероприятия по регулированию атмосферных вод на массиве ул. Урицкого г. Черновцы» Черновицкий отдел комплексного проектирования ГПИИ «Львовгипроводгосп» г. Черновцы - 1973». Між тим при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення відповідач керувався діючою у м. Чернівці містобудівною документацією - «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171.
Водночас в контексті тверджень позивача суд зазначає, що містобудівна документація «Коригування генерального плану міста Чернівців», затверджена рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171, разом із Планом зонування території міста Чернівці, у цьому позові не оскаржується, доказів її протиправності (в тому числі і щодо незаконності перебування земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Я.Степового навпроти будинку №11, в межах прибережно-захисної смуги (підзона ЕКО-3)), позивачем не надано.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення законним.
Щодо тверджень сторін про те, що через запропоновану позивачем земельну ділянку проходить повітряна лінія електропередач високої напруги, то такі не підлягають оцінці судом, оскільки не мають значення для правильного вирішення цієї справи з огляду на викладені вище висновки суду про наявність у відповідача обґрунтованих та законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 саме у зв'язку з тим, що це суперечить містобудівній документації «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено законність оскаржуваного рішення та безпідставність даного позову, а тому суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні повністю.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2022 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Чернівецька міська рада (58002,м. Чернівці, площа Центральна, 1, ЄДРПОУ 36068147).
Суддя О.П. Лелюк