12 вересня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5910/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить: скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 17.09.2018 р. по 21.09.2019 р. позивач провадив підприємницьку діяльність та, відповідно, перебував на обліку в податковому органі як фізична особа - підприємець. У 2021 році відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку господарської діяльності позивача, за результатами якої складено Акт від 17.05.2021 р. №1789/24-13-07-09-13/2555114806. В подальшому, за результатами розгляду вказаного Акту, відповідачем були винесені, зокрема, оскаржувані в цій справі податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09 за порушення вимог податкового законодавства.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звертався до Державної податкової служби України із скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09. До скарги позивачем було додано документи на підтвердження витрат, пов'язаних безпосередньо з його господарської діяльністю під час здійснення підприємницької діяльності.
Однак, рішенням Державної податкової служби України скаргу позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09 залишено без задоволення.
З наведеним позивач не погоджується та вважає протиправними податкові повідомлення - рішення відповідача від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09, оскільки в нього наявні документи, які підтверджують понесення ним витрат, пов'язаних безпосередньо з його господарської діяльністю під час здійснення підприємницької діяльності, що, в свою чергу, підтверджує правильність сплати ним податкових зобов'язань з отриманого чистого доходу.
Разом з цим, позивач зазначає, що не знав про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його господарської діяльності, а відтак не мав можливості надати всі необхідні документи, що підтверджують понесені ним витрати під час проведення господарської діяльності, що, на його думку, призвело до прийняття відповідачем протиправних податкових повідомлень - рішень від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
Таким чином, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності позивача та Акт перевірки від 17.05.2021 р. №1789/24-13-07-09-13/2555114806 були направлені на відому податковому органу адресу позивача, однак такі конверти повернулися на адресу податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Таким чином, відповідач вважає, що позивач був належним чином повідомлений про наявність наказу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його господарської діяльності та Акту перевірки від 17.05.2021 р. №1789/24-13-07-09-13/2555114806.
Поряд з цим, у відзиві зазначено, що в ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності позивача були виявлені порушення щодо завищення витрат, пов'язаних з отриманням доходу, так і заниження чистого оподаткованого доходу.
Разом з цим, відповідач вказав, що первинних документів на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з отриманням доходу, позивачем під час проведення перевірки, всупереч законодавству, податковому органу не надано.
За таких обставин, відповідач вважає, що прийняті податкові повідомлення рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/ 24-13-07-09 є правомірними, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивач подав відповідь на відзив, в якому наведено переважно подібні аргументи, що були зазначені в позовній заяві.
Відповідач, з урахуванням поданого відзиву, подав до суду заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області як фізична особа - підприємець з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року. При цьому, 27.09.2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність, що не заперечувалось відповідачем.
25.03.2021 р. Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області видано наказ №389-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 " за період діяльності з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року.
25.03.2021 р. Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області сформовано повідомлення №116/24-13-07/09 про проведення з 29 квітня 2021 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу Головного управління ДПС в Чернівецькій області №389-п від 25.03.2021 р.
Вказані вище наказ №389-п від 25.03.2021 р. та повідомлення №116/24-13-07/09 від 25.03.2021 р. були направлені на адресу позивача: АДРЕСА_1 , однак такий конверт був повернутий податковому органу з відміткою про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Згодом, податковим органом на ту ж саму адресу позивача було направлено лист про надання документів №2403/6/24-13-07-09-11 від 25.03.2021 року, в якому відповідач, у зв'язку з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 , пропонував надати останній певні документи. Проте, конверт з таким листом також повернувся на адресу відповідача відміткою про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
17 травня 2021 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області складено Акт №1789/24-13-07-09-13/2555114806 (далі - Акт перевірки), згідно якого за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 (період діяльності з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року) податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства під час здійснення позивачем підприємницької діяльності, зокрема:
- занижено суми чистого оподаткованого доходу, внаслідок чого відбулося заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб;
- не нараховано та не утримано військовий збір оподаткованого (чистого доходу);
- не надано посадовим особам податкового органу документи, що підтверджують показними, відображені у податковій звітності.
Як вбачається з матеріал справи, Акт перевірки було направлено податковим органом на зазначену вище адресу позивача, однак конверт повернувся на адресу податкового органу з відміткою про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
З огляду на виявлені податковим органом порушення в підприємницькій діяльності ОСОБА_3 за період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, викладені в Акті перевірки, Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області винесені податкові повідомлення - рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ ж10/24-13-07-09.
Позивач, не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, звертався до Державної податкової служби України із скаргою від 29.07.2021 р. вих. №1/7/21 про їх скасування.
При цьому, до скарги позивачем були додані документи на підтвердження понесених витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, які містяться в матеріалах справи, а саме:
- копії відомостей про нарахування і виплати заробітної плати працівникам за період провадження підприємницької діяльності;
- копії трудових договорів про прийняття на роботу та звільнення з роботи найманих працівників;
- копії квитанцій про оплату єдиного соціального внеску від заробітної плати працівників;
- копії квитанцій про оплату єдиного соціального внеску від підприємницької діяльності;
- копія заяви від 27.11.2018 року про перерахування коштів з інших бюджетних рахунків за заявою;
- копія витягу із заповнених аркушів книги обліків доходів та витрат №2769 від 05.10.2018 року;
- копії банківських виписок з єдиного банківського рахунку за 2018-2019 роки;
- копії витягів із збережених книг обліку розрахункових операцій №3000471878р./1 та №3000471878р/2;
- копія договору оренди комерційного (нежитлового) приміщення від 01.10.2018 р. №3-10/2018 з актом прийму-передачі, додатковим договором №1 від 01.10.2018 р., листом про його розірвання від 13.09.2019 року №3 та актами здачі приймання робіт за період провадження підприємницької діяльності;
- копії банківських квитанцій про оплату за оренду нежитлового приміщення;
- копії квитанцій про оплату за ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за 2018-2019 роки;
- копія ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями;
- копія накладної на придбання РРО від 27.09.2018 р. №1/18 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 27.09.2018 року №1.
Однак, рішенням ДПС України №7096/М/99.00-06-02-01-09 від 18.08.2021 р. скаргу позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09 залишено без задоволення.
Позивач не погоджуючись з правомірністю вказаних вище податкових повідомлень-рішень звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підпунктом 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків
Згідно п. 79.1. та 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
У відповідно до положень ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац 2 п. 42.5).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області як фізична особа - підприємець з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року.
У зв'язку з припинення позивачем підприємницької діяльності наказом ГУ ДПС в Чернівецькій області від 25.03.2021 р. №389-п прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 за період діяльності з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року.
За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 за період діяльності з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року відповідачем складено Акт перевірки №1789/24-13-07-09-13/2555114806 від 17.05.2021 року, згідно якого податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства під час здійснення позивачем підприємницької діяльності, зокрема:
- занижено суми чистого оподаткованого доходу, внаслідок чого відбулося заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб;
- не нараховано та не утримано військовий збір оподаткованого (з чистого доходу);
- не надано посадовим особам податкового органу документи, що підтверджують показними, відображені у податковій звітності.
При цьому, з матеріалів справи видно, що вищевказані наказ №389-п та Акт перевірки були надіслані податковим органом на адресу позивача, яка містилась в реєстраційних даних платника у період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, однак такі конверти поверталися на адресу податкового органу з відміткою про причини невручення - "за закінченням терміну зберігання".
З урахуванням виявлених в підприємницькій діяльності позивача за період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, викладених в Акт перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
Однак, з висновками, викладеними податковим органом у Акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства за період діяльності з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, суд не погоджується та зазначає наступне.
Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи додано документи, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням ним доходу під час провадження підприємницької діяльності у період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, а саме:
- копії відомостей про нарахування і виплати заробітної плати працівникам за період провадження підприємницької діяльності;
- копії трудових договорів про прийняття на роботу та звільнення з роботи найманих працівників;
- копії квитанцій про оплату єдиного соціального внеску від заробітної плати працівників;
- копії квитанцій про оплату єдиного соціального внеску від підприємницької діяльності;
- копія заяви від 27.11.2018 року про перерахування коштів з інших бюджетних рахунків за заявою;
- копія витягу із заповнених аркушів книги обліків доходів та витрат №2769 від 05.10.2018 року;
- копії банківських виписок з єдиного банківського рахунку за 2018-2019 роки;
- копії витягів із збережених книг обліку розрахункових операцій №3000471878р./1 та №3000471878р/2;
- копія договору оренди комерційного (нежитлового) приміщення від 01.10.2018 р. №3-10/2018 з актом прийму-передачі, додатковим договором №1 від 01.10.2018 р., листом про його розірвання від 13.09.2019 року №3 та актами здачі приймання робіт за період провадження підприємницької діяльності;
- копії банківських квитанцій про оплату за оренду нежитлового приміщення;
- копії квитанцій про оплату за ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за 2018-2019 роки;
- копія ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями;
- копія накладної на придбання РРО від 27.09.2018 р. №1/18 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 27.09.2018 року №1.
Наведені документи, на переконання суду, свідчать про помилковість висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, стосовно заниження позивачем сум чистого оподаткованого доходу та, відповідно, заниження сум податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а також щодо не нарахування та не утримання військового збору з чистого оподаткованого доходу, оскільки під час проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не були враховані витрати позивача, які були понесені ним безпосередньо під час отримання доходу (провадження підприємницької діяльності) у період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, що призвело до неправильного обчислення відповідачем чистого оподаткованого доходу позивача.
У свою чергу, вказане вище дає підстави для висновку, що оскаржувані в цій справі податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09, винесені на підставі Акту перевірки від 17.05.2021 р. №1789/24-13-07-09-13/2555114806, є протиправними з огляду на помилковість висновків відповідача, викладених в такому Акті.
Поряд з цим, суд критично розцінює доводи відповідача щодо повідомлення позивача належним чином про прийняті документи, які пов'язані з проведенням перевірки (наказ №389-п, Акт перевірки та ін.) з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, документи, які безпосередньо пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки позивача (наказ №389-п, Акт перевірки та ін.) були направлені податковим органом на адресу позивача: АДРЕСА_1 , яка містилася в реєстраційних даних ОСОБА_3 на момент здійснення нею підприємницької діяльності у період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року, однак конверти поверталися податковому органу з відмітками про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
У поданому відзиві відповідач зазначив, що направляючи на вказану вище адресу позивача документи, пов'язані з проведенням перевірки, він діяв згідно положень п.42.2 ст. 42 ПК України (документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
До того ж, у відзиві також вказано, що добросовісний платних податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, що зазначена в реєстрі. Крім цього, зазначено, що у разі невиконання цього обов'язку платник податків на вправі посилатись на неотримання ним документів як на підставу, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду.
Однак, з такими доводами позивача суд не погоджується та зазначає, що на момент прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 (винесення наказу №389-п від 25.03.2021 р.) та на момент складання Акту перевірки позивач вже не був платником податків в розумінні ПК України, оскільки 29.07.2019 року припинила підприємницьку діяльність.
Наведене, в свою чергу, свідчить про відсутність обов'язку у ОСОБА_3 повідомляти податковий орган про зміну місця проживання після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Як зазначено судом вище, наказ про проведення перевірки ОСОБА_3 та Акт перевірки були направлені податковим органом на адресу: АДРЕСА_1 , яка була зазначена в реєстраційних даних платника податків.
Поряд з цим, оскаржувані в цій справі податкові повідомлення - рішення від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09, винесені на підставі Акту перевірки від 17.05.2021 р. №1789/24-13-07-09-13/2555114806 були направленні відповідачем на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 , та були отримані позивачем.
Проте, податковим органом до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач повідомляв податковий орган про зміну свого місця проживання після проведеної перевірки, що призвело до направлення наказу №389-п й Акту перевірки та оскаржуваних повідомлень - рішень фактично на дві різні адреси.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що під час проведення перевірки його підприємницької діяльності у період з 17.09.2018 року по 27.09.2019 року він був позбавлений можливості надати документи на підтвердження понесених ним витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, оскільки не знав про проведення такої перевірки.
Отже, зазначене вище вказує на помилковість висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, щодо не надання позивачем посадовим особам податкового органу документів, що підтверджують показними, відображені у податковій звітності, а саме стосовно витрат, пов'язаних з отриманням доходів, що призвело до помилкового обрахування відповідачем оподаткованого доходу (об'єкту оподаткування) позивача за період провадження підприємницької діяльності та, відповідно, прийняття оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень - рішень від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
Тому, суд, з метою захисту порушеного права позивача, приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 12.07.2021 р. №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернівецькій області.
Поряд з цим, як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.
На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:
- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги ;
- розрахункова квитанція №2-09/21 від 03.09.2021 року на суму 5000,00 грн;
- додаток №1 до договору про надання правничої допомоги.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.
Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено ч. 5 ст. 134 КАС України.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 5000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами майнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 12.07.2021 року №00000/3765/ж10/24-13-07-09, №00000/3760/ж10/24-13-07-09, №00000/3761/ж10/24-13-07-09.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 2270,00 грн та витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 2000,00 гривень.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 44057187)
Суддя І.В. Маренич