справа№380/5164/22
12 вересня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 04.03.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ЦОЗ ДКВС України, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, яка полягала у незабезпеченні ОСОБА_1 , інваліда війни 2 групи, санаторно-курортним лікуванням в 2021 році;
- зобов'язати Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечити ОСОБА_1 санаторно-курортним лікуванням за 2021 рік.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є інвалідом війни другої групи та відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Вказує, що з 2017 році перебуває на обліку ЦОЗ ДКВС України, проте путівки на санаторно-курортне лікування не отримував. Позивач звертався до відповідача з приводу отримання відповідної путівки, вказує, що від ЦОЗ ДКВС України отримав відписку та чергову обіцянку на першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням у наступному році. Вважає незабезпечення його санаторно-курортним лікуванням протягом 2021 року проявом протиправної бездіяльності відповідача.
ЦОЗ ДКВС України копію ухвали про відкриття провадження у справі отримало 24.05.2022 (а.с. 32), що підтверджується довідкою секретаря судового засідання про доставку електронного листа. Відповідач відзиву на позов не подав, аргументів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 не навів, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Ухвалою від 14.07.2022 суд витребував в Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» відомості щодо: - перебування ОСОБА_1 на обліку в ЦОЗ ДКВС України; - забезпечення ОСОБА_1 путівками на санаторно-курортне лікування в період з 2017 по 2021 роки включно, а також щодо виплати йому грошової компенсації вартості санаторно-курортної путівки (чи здійснювалася, якщо здійснювалася - то за який рік) (а.с. 34). На адресу суду надійшли витребувані від ЦОЗ ДКВС України судом документи (а.с. 37-48).
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вивчив наведені в заявах по суті спору аргументи позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є інвалідом другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 18.04.2019 (а.с. 7).
ОСОБА_1 з 2019 року перебуває в ЦОЗ ДКВС України на обліку осіб, які підлягають щорічному забезпеченню санаторно-курортним лікуванням у кримінально-виконавчій службі (а.с. 21, 46-48).
В 2019 році відповідно до медичних рекомендацій для проходження санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 була запропонована путівка до санаторно курортного закладу «Військовий», від якої останній відмовився, про що ствердив позивач в позовній заяві та зазначено в листі уповноваженого Верховної Ради з прав людини (а.с. 2-3,21).
За невикористане санаторно-курортне лікування за 2018-2019 роки ОСОБА_1 перерахована грошова компенсація в сумі 485 грн., що підтверджується платіжним дорученням №423 від 09.07.2020 (а.с. 39).
В 2020 році ОСОБА_1 виділена путівка на 18 календарних днів в Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник», що підтверджується протоколом №4 засідання санаторно-курортної відбірної комісії ЦОЗ ДКВС України від 17.07.2019 та актом №366 від 03.12.2020 (а.с. 40,41-45).
Позивач звертався до ЦОЗ ДКВС України із заявами стосовно надання путівки на санаторно-курортного лікування у 2021 році, у відповідь заявника інформували про таке:
- найближчим часом санаторно-курортною відбірною комісією ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» планується розгляд заяви про надання путівки на санаторно-курортного лікування, про прийняте рішення буде повідомлено додатково; лист від 03.03.2021 №766-02/ЦА-21 (а.с. 8);
- кошти виділені у 2021 році на закупівлю послуг з санаторно-курортного лікування були використані на відшкодування путівок, придбаних за власні кошти, заявнику запропоновано придбати санаторно - курортну путівку за власні кошти з наступним відшкодуванням. Заявника повідомлено, що санаторно-курортною відбірною комісією ЦОЗ ДКВС України буде першочергово розглянуто заяву та вжито заходів щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням у наступному році, лист від 24.11.2021 №4362-02/ЦА-21, (а.с. 9).
ОСОБА_1 почергово звертався із заявами щодо санаторно курортного лікування до Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини які у відповідь повідомляли таке:
- Міністерство юстиції України повідомило, що розгляд заяви на надання путівок на санаторно-курортне лікування буде проведено після надходження коштів на проведення процедури закупівлі через систему Prozorro, зазначивши, що заявника включено до протоколу з надання санаторно-курортної путівки. Черговим листом заявника повідомлено, що кошти, які були виділені у 2021 році на закупівлю послуг з санаторно-курортного лікування, використані на відшкодування вартості путівок, що придбані за власні кошти; зазначено ЦОЗ ДКВС України було також запропоновано заявнику придбати санаторно-курортну путівку за власні кошти, з поверненням таких коштів після завершення лікування (а.с. 10,11,12,13,14,15,16,17);
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомив заявника, що на облік в ЦОЗ ДКВС України останній став на початку 2019 року; в цьому році від запропонованої путівки до санаторно-курортного закладу «Військовий» відмовився. За невикористане санаторно-курортне лікування за 2018-2019 роки перерахована грошова компенсація. В 2020 році забезпечений путівкою на санаторно-курортне лікування в Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник». З 2020 року планова закупівля послуг з санаторно-курортного лікування проводиться на конкурсних засадах з використанням електронної системи публічних закупівель. В 2021 році запропоновано придбати санаторно-курортну путівку за власні кошти з поверненням таких після завершення лікування. З огляду на те, що заявник відмовився від оздоровлення за власні кошти з подальшою компенсацією, СКВК ЦОЗ ДКВС України першочергово розгляне заявку на санаторно-курортним лікуванням у наступному році (а.с. 21).
При прийнятті рішення суд вирішує питання про застосовність до спірних правовідносин таких правових норм та актів їх тлумачення:
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни визначені в статті 13 Закону №3551-XII, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
Статтею 13 Закону №3551-XII визначено, що порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.
За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Наказом Міністерства юстиції України №451/5 від 23.03.2012 затверджена Інструкція про порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Інструкція №451/5). Ця Інструкція встановлює порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - кримінально-виконавча служба).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Інструкції №451/5 рішення про направлення на санаторно-курортне лікування з визначенням санаторно-курортного закладу приймає санаторно-курортна відбірна комісія (далі - СКВК) Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - ЦОЗ ДКВС України) на підставі результатів поглибленого медичного обстеження з урахуванням медичних рекомендацій про потребу в санаторно-курортному лікуванні.
Пунктом 1.3 розділу І Інструкції №451/5 визначено, що до санаторно-курортних закладів Міністерства юстиції України та санаторно-курортних закладів інших органів виконавчої влади за домовленістю (далі - санаторно-курортні заклади) за наявності медичних показань і відсутності протипоказань направляються:
особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та які отримують пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України, які отримують пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, і члени їх сімей;
особи, які супроводжують до санаторно-курортних закладів осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи (без права на лікування);
особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, з числа осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби;
особи, зазначені у статтях 6-1-6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, які отримують пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції №451/5 особи, зазначені в пункті 1.3 цього розділу, повинні перебувати на обліку в ЦОЗ ДКВС України для отримання путівки до санаторно-курортного закладу. Путівки надаються цим особам відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, у порядку черговості.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції №451/5 за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, безоплатним санаторно-курортним лікуванням забезпечуються, серед інших, особи з інвалідністю внаслідок війни - позачергово щороку (із січня по грудень).
Відбір осіб, які потребують санаторно-курортного лікування, здійснюється СКВК. Склад СКВК затверджується наказом ЦОЗ ДКВС України за поданням начальника структурного підрозділу з питань лікувально-профілактичної роботи з персоналом. До складу СКВК входять не менше двох лікарів, а також представники структурного підрозділу з питань лікувально-профілактичної роботи з персоналом, структурного підрозділу з питань персоналу, структурного підрозділу з питань фінансово-економічного забезпечення, а також структурного підрозділу з питань фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України (за згодою). Голова СКВК та його заступник призначаються зі складу членів СКВК (пункт 1.8 розділу I Інструкції №451/5).
Згідно з розділом ІІ Інструкції №451/5 (Планування санаторно-курортного лікування у кримінально-виконавчій службі):
2.1. Обсяг закупівлі путівок до санаторно-курортних закладів щороку визначається в межах коштів, передбачених для Міністерства юстиції України у Законі України “Про державний бюджет” на відповідний рік на санаторно-курортне лікування.
2.2. Структурний підрозділ з питань лікувально-профілактичної роботи з персоналом ЦОЗ ДКВС України складає відомості щодо осіб, які потребують санаторно-курортного лікування, по кримінально-виконавчій службі на поточний рік.
2.3. Виходячи з потреб кримінально-виконавчої служби, ЦОЗ ДКВС України укладає угоди з іншими органами виконавчої влади про забезпечення осіб, зазначених у пункті 1.3 розділу I цієї Інструкції, санаторно-курортним лікуванням у відповідних санаторно-курортних закладах цих органів.
Відповідно до пункту 3.1 розділу III Інструкції №451/5 для одержання санаторно-курортної путівки до СКВК подаються такі документи: - рапорт/заява до ЦОЗ ДКВС України про надання санаторно-курортного лікування з визначенням дати (число, місяць), строку (кількість діб) лікування, профілю санаторно-курортного закладу та складу членів сім'ї, що потребують санаторно-курортного лікування; - форма первинної облікової документації № 070/о «Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування» або форма первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 28 квітня 2012 року за № 661/20974; - копія посвідчення, яке дає право на пільги; - копія паспорта громадянина України; - копія реєстраційного номера облікової картки платника податків; - довідка з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.
Документи для одержання санаторно-курортних путівок подаються до СКВК не пізніше ніж за місяць до кварталу, в якому заплановано санаторно-курортне лікування (пункт 3.3 розділу III Інструкції №451/5).
На підставі поданих документів СКВК проводить відбір осіб для направлення на санаторно-курортне лікування (пункт 3.4 розділу III Інструкції №451/5).
У разі недостатнього обсягу коштів для забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб, які мають на це право, СКВК ураховує такі фактори: - ступінь важкості захворювання; - кількість загострень протягом року захворювання, за яким особа направляється на санаторно-курортне лікування; - перебування протягом року на стаціонарному лікуванні з приводу захворювання, за яким особа направляється на санаторно-курортне лікування.
У разі відмови особи від санаторно-курортного лікування після отримання направлення СКВК проводить відбір наступної особи для направлення на санаторно-курортне лікування (пункту 3.5 розділу III Інструкції №451/5).
Рішення за результатом відбору СКВК осіб, зазначених у пункті 1.3 розділу I цієї Інструкції, для надання санаторно-курортної путівки оформляється в журналі реєстрації протоколів засідань санаторно-курортної відбірної комісії кримінально-виконавчої служби (пункту 3.6 розділу III Інструкції №451/5).
Витяги з протоколів засідання СКВК структурний підрозділ з питань лікувально-профілактичної роботи з персоналом ЦОЗ ДКВС України направляє до відповідних структурних підрозділів ЦОЗ ДКВС України і до структурного підрозділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України (пункту 3.7 розділу III Інструкції №451/5).
Розділ ІV Інструкції №451/5 регламентує порядок придбання, оплати та компенсації коштів за путівки. Відповідно до приписів цього розділу:
4.1. Придбання путівок до санаторно-курортних закладів здійснюється ЦОЗ ДКВС України на підставі рішення СКВК відповідно до укладених угод за рахунок коштів, передбачених для Міністерства юстиції України у Законі України «Про державний бюджет» на відповідний рік на вказані цілі.
Механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" визначає Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 №785 (далі Порядок №785, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №785 грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни та особам з інвалідністю, зазначеним у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Грошова компенсація виплачується у таких розмірах (округлених
до однієї гривні): особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки.
Відповідно до пункту 3 Порядку №785 підставою для виплати грошової компенсації є такі документи: - заява про виплату грошової компенсації; - посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку; - облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.
Відповідно до пунктів 4, 4-1 Порядку №785 компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", та ветеранам праці відповідно до Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки, визначена відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Після отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів.
Відповідно до пункту 6 Порядку №785 грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.
Відповідно до пункту 10 Порядку №785 грошова компенсація або компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана особою з вини органу виконавчої влади, підлягає відшкодуванню без обмеження будь-яким строком.
Витрати, пов'язані з виплатою грошової компенсації, покриваються за рахунок коштів державного бюджету в межах видатків, передбачених Мінсоцполітики на зазначену мету (пункт 11 Порядку №785).
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни; він на підставі статті 13 Закону №3551-XII має право на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або за його бажанням замість путівки на санаторно-курортне лікування може один раз на два роки одержувати грошову компенсацію.
Відповідно до матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 з 2019 році перебуває в ЦОЗ ДКВС України на обліку осіб, які підлягають щорічному забезпеченню санаторно-курортним лікуванням у кримінально-виконавчій службі (а.с. 21, 46-48). Позивач за невикористане санаторно-курортне лікування за 2018-2019 роки отримав грошову компенсацію; в 2020 році отримав путівку в ЦВКС «Хмільник», у цій справі оскаржує бездіяльність ЦОЗ ДКВС України щодо не забезпечення його як інваліда війни другої групи санаторно-курортним лікуванням у 2021 році.
Відповідач не надав доказів того, що СКВК ЦОЗ ДКВС України прийняв рішення про виділення ОСОБА_1 в 2021 році путівки на санаторно - курортне лікування чи про неможливість її виділення (напр., про недостатній обсяг коштів для забезпечення санаторно-курортним лікуванням усіх осіб, які мають на це право, та прийняття рішення СКВК про пріоритетне надання путівки іншим особам з інвалідністю з урахуванням факторів, передбачених пп. 3.4, 3.5 розділу III Інструкції №451/5). Оцінюючи фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що ЦОЗ ДКВС України допустив протиправну бездіяльність, оскільки в порушення норм статті 13 Закону №3551-XII та пункту 1.5 розділу І Інструкції №451/5 не вирішив питання щодо забезпечення ОСОБА_1 в 2021 році безоплатним санаторно-курортним лікуванням. Отже, в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ЦОЗ ДКВС України в 2022 році забезпечити його санаторно-курортним лікуванням за 2021 рік суду зазначає таке:
Розділом ІІ Інструкції №451/5 (Планування санаторно-курортного лікування у кримінально-виконавчій службі) визначено таке:
2.1. Обсяг закупівлі путівок до санаторно-курортних закладів щороку визначається в межах коштів, передбачених для Міністерства юстиції України у Законі України “Про державний бюджет” на відповідний рік на санаторно-курортне лікування.
2.2. Структурний підрозділ з питань лікувально-профілактичної роботи з персоналом ЦОЗ ДКВС України складає відомості щодо осіб, які потребують санаторно-курортного лікування, по кримінально-виконавчій службі на поточний рік.
2.3. Виходячи з потреб кримінально-виконавчої служби, ЦОЗ ДКВС України укладає угоди з іншими органами виконавчої влади про забезпечення осіб, зазначених у пункті 1.3 розділу I цієї Інструкції, санаторно-курортним лікуванням у відповідних санаторно-курортних закладах цих органів.
З документів, наданих відповідачем на вимогу суду, а також переписки позивача з Міністерством юстиції України та Уповноваженим з прав людини зрозуміло, кошти на санаторно-курортне лікування в межах бюджетних видатків на 2021 рік вже використані, тому суд не має підстав зобов'язувати відповідача забезпечувати позивача в 2022 році (тобто за рахунок бюджетних асигнувань на 2022 рік) санаторно-курортним лікуванням за 2021 рік. В Адже в такий спосіб будуть порушені права інших осіб, що мають право на безкоштовне санаторно-курортне лікування, на отримання такого лікування в 2022 році. Разом з тим, якщо відповідач у 2022 році повторно не забезпечить позивача санаторно-курортним лікуванням, ОСОБА_1 зможе отримати грошову компенсацію вартості санаторно-курортної путівки у розмірі 100 відсотків середньої вартості путівки в порядку, описаному вище.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», яка полягала у не забезпеченні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) путівкою на санаторно-курортне лікування в 2021 році.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.