Іменем України
12 вересня 2022 року Справа № 360/787/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити певні дії,
31 січня 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №121130003480 від 02 вересня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву Позивача, правильно підрахувати страховий стаж та призначити дострокову пенсію як учаснику бойових дій, з моменту звернення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка посилається на те, що вона 27 серпня 2021 року подала через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії разом зі сканованими копіями документів. На дату звернення вік позивача становив - 57 років 10 місяців 9 днів, страховий стаж - понад 33 років. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для підтвердження особливого статусу позивачем була надана сканкопія Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 08 квітня 2016 року. Також зазначає, що вона визнана учасником бойових дій як працівник Збройних Сил України, з підстав пункту 19 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року.
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, у жінок 20 років.
02.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло Рішення №121130003480 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки нею не передбачено призначення дострокової пенсії працівникам Збройних сил України. В рішенні зазначено страховий стаж 21 рік.
Позивач зазначає, що на вебпорталі ПФ зазначено її загальний страховий стаж станом на 01.12.2021 - 33 роки 9 місяців 19 днів. Тобто на день звернення становив понад 33 років 6 місяців.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, що є підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 04 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 червня 2022 року витребувано від відповідача копію пенсійної справи.
Ухвалою суду від 05.09.2022 вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/787/22 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.
01.07.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що за принципом екстериторіальності вони здійснювали розгляд заяви позивача. ЇЇ стаж було обчислено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на підставі документів, які були додані до заяви про призначення пенсії, скановані та внесені до електронної пенсійної справи. На підставі поданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 02.09.2022 про відмову у призначенні пенсії.
Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.
Таким чином, відповідач зазначає, що дія вказаної норми поширюється на суворо визначену категорію осіб, а саме на військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських (тобто атестований особовий склад), при умові, що вони брали безпосередню участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також тим, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва отриманих під час виконання службових обов'язків. Наявність одного лише посвідчення учасника бойових дій не надає права на отримання пенсії за вказаною нормою.
Крім того, на думку сторони відповідача, цією нормою не передбачено призначення дострокової пенсії працівникам (не атестованому особовому складу) Збройних сил України.
З зазначених підстав відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу, про що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області було повідомлено позивача з наданням відповідних роз'яснень та рекомендацій. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 виданого Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області 13.11.2008 та карткою фізичної особи - платника податків.
Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_1 від 08.04.2016 позивач має статус учасника бойових дій, копія якого додана до позову.
27 серпня 2021 року позивач звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У відповідності до п. 4.2 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надані документи позивачем, після автоматичного розподілу направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Цей факт не заперечується сторонами.
Рішенням ГУПФУ в Черкаській області № 1130003480 вiд 02.09.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначеннi пенсiї за вiком згiдно з пунктом 4 частини першої статтi 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування», оскiльки нею не передбачено призначення дострокової пенсiї працівникам Збройних Сил України. В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становит 21 рiк 5 мiсяцiв 21 день.
Листом від 16.09.2021 №3698-4022/Р-02/8-1200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача про результати розгляду її заяви про призначення пенсії від 27.08.2021 та направило копію рішення №121130003480 від 02 вересня 2021 року про відмову про призначення пенсії.
З копії довідки №ВОС-2197 від 19.05.2016, що видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка додана до позову, вбачається, що ОСОБА_1 як працівник Збройних Сил України дійсно в період з 31.10.2014 по дату видачі довідки безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
Копія трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 09.11.1997, яка додана до позову, свідчить про те, що позивач з 31.10.2014 була прийнята на роботу в особливий період на посаду завідувача складу відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14.07.2021 призначена на посаду адміністратора другого відділу Сєвєродонецького територіального районного центру комплектування та соціальної підтримки Луганської області.
Отже, надані позивачем докази не свідчать жодним чином про те, що позивач в період залучення її до участі в АТО перебувала на військовій службі, військовому обліку як військовозобов'язана особа чи резервіст.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян врегульоване статтею 115 Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 ст
Статтями 4 та 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 2 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (в редакції, яка діяла до 25 липня 2018 року) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок № 22-1), визначено, що документом, який визначає особливий статус особи, зокрема є посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637), а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем мали б бути подані такі документи відносно свого статусу: посвідчення та довідка згідно з додатком 2 до Порядку № 637.
Так, відповідно до абзацу 6 пункту 6 Порядку № 637 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток N 2).
Відтак, подання вказаної довідки за формою додатку № 2 Порядку № 637 є обов'язковим.
Згідно з додатком № 2 у довідці про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів такої служби. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналіз пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку, що правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов, наділені не всі військовослужбовці, а тільки ті, які брали участь:
у бойових діях;
в антитерористичній операції в районах її проведення;
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;
а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення.
При цьому, згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1 належними документами, що підтверджують особливий статус таких осіб, є посвідчення учасника бойових дій та довідка уповноваженого органу, зокрема військового комісаріату, військової частини, архівної установи, в якій повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів такої служби.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що разом із заявою від 27.08.2021 про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV позивачем надані посвідчення, яке підтверджує статус учасника бойових дій та довідка №ВОС-2197 від 19.05.2016.
Зазначеною довідкою підтверджено, що ОСОБА_1 як працівник Збройних Сил України дійсно в період з 31.10.2014 по дату видачі довідки безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, разом з тим вказана довідка не підтверджує статус позивача як військовослужбовця, чи резервіста на час залучення її до участі в АТО, отже не відповідає зразку довідки, визначеному в додатку 2 до Постанови № 637.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердила наявності в неї права на пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, оскільки визначальним для такого права є отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ особою з числа резервістів і військовозобов'язаних.
Отже, правом на дострокове призначення пенсії за віком за визначених умов наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які є військовослужбовцями, резервістами чи військовозобов'язаними, або особами, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Вказаний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду при вирішенні подібних правовідносин у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 263/14242/17.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у ГУ ПФУ підстав для призначення та нарахування пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону N 1058-IV, отже оскаржене рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії позивачу є правомірним.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, рішення ГУПФУ в Черкаській області №121130003480 від 02 вересня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до частини 1статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення №121130003480 від 02 вересня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Шембелян