12 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа №340/2149/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:
- скасування наказу голови комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області О. Сліпачук №149-к від 01.04.2021 р., яким ОСОБА_1 з 02.04.2021 р. звільнено з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звільнено з у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як юридичної особи публічного права;
- поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2021 року, по час винесення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 14.03.2017 р. він працював на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Позивач вказує, що листом його попереджено про те, що відповідно до ст.87 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», від 20.10.2011 р. №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 р. №504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру», наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.03.2021 р. №3 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ліквідується як юридична особа публічного права. Наказом голови комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №149-к від 01.04.2021 р. на підставі п.11 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу» позивача з 02.04.2021 р. звільнено з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до п.11 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як юридичної особи публічного права. Позивач зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 р. №301 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» відмінене рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Таким чином, обставини, які стали підставою звільнення позивача скасовані. Позивач вважає, що єдиним варіантом поновлення його прав є поновлення його на роботі на займаній до звільнення посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.18-22). Відповідач зазначив, що відповідно до ст.87 Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру», від 20.10.2011 р. №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 р. №504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру», наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ліквідується як юридична особа публічного права. В зв'язку з зазначеним Головне управління вручило під особистий підпис попередження про майбутнє звільнення із займаної посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», яка передбачає звільнення (припинення державної служби) в зв'язку ліквідацією державного органу. Головне управління наказом від 01 квітня 2021 року №149-К було звільнено ОСОБА_1 02.04.2021, тобто в перший робочий день після тимчасової непрацездатності. Відповідно до Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку від 11.12.2019 р. №1042 інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі. Так, 01 квітня 2021 року об 11 год. 16 хв. Головним управлінням за допомогою месенджеру «Viber» позивачу надіслано та доведено до відома наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 01.04.2021 р. №149-К. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 лише 07.04.2021 р. надав до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листок непрацездатності АКА №281477 від 23.03.2021 р. в якому визначено 02 квітня 2021 року першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, Головне управління прийняло наказ від 07.04.2021 р. №158-К «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1 » На думку позивача, звільнення відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачає підставу для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі коли, відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби у цьому органі). Проте, пункт 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», передбачає виключно звільнення в зв'язку ліквідацією державного органу, а твердження на яке посилається позивач визначене в абзаці 2 частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», яка в даному випадку не слугувала підставою для звільнення, а тому не може бути застосована. Разом з тим, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2021 р. №301 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком. Пунктом 2 зазначеної визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». Також зазначаємо, що вказана постанова набрала чинності 10.04.2021, тобто фактично вже після звільнення ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, твердження Позивача стосовно того, що на даний час відсутні правові підстави для його звільнення не можна брати до уваги, оскільки Головне управління Держгеокадастру на момент прийняття наказу від 01.04.2021 №149-К «Про звільнення ОСОБА_1 » не знало та не могло знати, що в майбутньому постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» буде визнано такою, що втратила чинність. Тобто приймаючи наказ 01.04.2021 р. №149-К, Головне управління діяло відповідно до чинного законодавства. Відповідач вказує, що посилання позивача на статтю 40 КЗпП не може бути застосоване в даному випадку, оскільки звільнення в зв'язку з ліквідацією врегульовано Законом України «Про державну службу», а відповідно до частини 3 статті 5 зазначеного Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.11-12).
10.06.2021 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.16).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р. витребувано докази (а.с.34).
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.03.2017 р. «Про призначення в порядку переведення» призначено з 14 березня 2017 року на посаду начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у порядку переведення з посади начальника Управління Держгеокадастру у Знам'янському районі Кіровоградської області з присвоєним 6 рангом державного службовця категорії «Б» з посадовим окладом 4 500 грн (а.с.58-60).
02.03.2021 р. ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області згідно з пунктом 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.4, зі зворотного боку, 79).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01.04.2021 р. №149-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, який буде зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» та частини 5 статті87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як юридичної особи публічного права (а.с.80).
З огляду на протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 01.04.2021 р. №2/59-21 відповідно до Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1042 від 11.12.2019 р., через месенджер «Viber» за номером мобільного телефону зазначеного ОСОБА_1 в його особовій справі контактним, останнього 01.04.2021 р. об 11:16 годині було повідомлено про зміст та направлено фотокопію наказу від 01.04.2021 р. №149-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.7, зі зворотного боку, 81-82).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.04.2021 р. №158-к «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1 » вважати днем звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 02 квітня 2021 року (а.с.88).
Частиною 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII (далі за текстом - Закон №889).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 Закону №889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
З огляду на п.4 ч.1 ст.83 Закону №889 державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 цього Закону).
Згідно з п.11 ч.1 ст.87 Закону №889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: ліквідація державного органу.
Частиною 3 статті 87 Закону №889 передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
За приписами ч.5 ст.22 Закону №889 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Відповідно до ч.5 ст.87 Закону №889 наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
З аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку про відсутність будь-яких інших застережень щодо процедури припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, у тому числі і у разі ліквідації державного органу, приписи статті 87 Закону №889, не містили.
Отже, відповідні питання щодо особливостей вивільнення працівників у разі реорганізації, ліквідації державного органу нормам спеціального закону не врегульовані, що свідчить про необхідність застосування положень законодавства про працю.
Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 р. №140/90/20 (провадження №К/9901/6527/21).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, ліквідація відноситься до терміну «змін в організації виробництва і праці», що свідчить про поширення на спірні правовідносини положення ч.3 ст.492 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, яка є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Отже, встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а навпаки зумовлює обов'язок роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати усі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 р. у справі №826/19187/16 (провадження №К/9901/48395/18), від 31.03.2020 р. у справі №826/6148/16 (провадження №К/9901/53009/18), від 09.10.2019 р. у справі №821/595/16 (провадження №К/9901/11497/18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі №800/538/17 (провадження №П/9901/310/18).
З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 25.07.2019 р. у справі №807/3588/14 (провадження №К/9901/15505/19) та від 27.05.2020 р. у справі №813/1715/16 (провадження №К/9901/17313/18), обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Окрім того, суд враховує правові висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 04.03.2014 р. у справі №21-8а14, від 27.05.2014 р. у справі №21-108а14, у яких Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Судом встановлено, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1.
Так, у Додатку 1 зазначено, зокрема Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідовуються як юридична особа публічного права.
Наказом Держгеокадастру від 24.11.2020 р. №504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з додатком 1, зокрема Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та утворено територіальні органи Держгеокадастру як структурні підрозділи апарату Держгеокадастру згідно з додатком 3, зокрема Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Таким чином, держава в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не відмовилася від функцій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що повноваження Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повинені були перейти до Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що свідчить про те, що фактично відбувалася не ліквідація, а реорганізація юридичної особи - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Більш того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 р. №301 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.
Так, відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 р. №301 Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 р. №301 до Переліку територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, рішення про ліквідацію яких відміняється включено Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 р. №301 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».
Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» та наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 р. №504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» відбулися зміни у штатній чисельності органу.
Також відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_1 не пропонувалися всі наявні вакантні посади як станом на дату ознайомлення із попередженням про вивільнення, так і перед самим звільненням.
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 здійснено з порушенням процедури, визначеної КЗпП України, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01.04.2021 р. №149-к «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Зважаючи на висновок щодо протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01.04.2021 р. №149-к «Про звільнення ОСОБА_1 », обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує приписи ч.1 ст.235 КЗпП України, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У постанові від 30.09.2020 р. у справі №826/12050/15 (провадження №К/9901/9714/20) Верховний Суд зазначив, що враховуючи приписи ч.1 ст.235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений у частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Таким чином ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з 03 квітня 2021 року.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп.«л» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі за текстом - Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 (далі за текстом - Порядок №100) у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
Відповідно до п.5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Зі змісту довідки про середній заробіток від 27.08.2021 р. №21-11-0.52-5072/2-21 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню становить 335,71 грн (а.с.91).
Згідно з роз'ясненням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 14.08.2020 р. кількість робочих днів у з 03 квітня 2021 року - 20 днів, у травні 2021 - 18 днів, у червні 2021 року - 20 днів, у липні 2021 року - 22 дні, у серпні 2021 року - 21 день, у вересні 2021 року - 22 дні, у жовтні 2022 року - 20 днів, у листопаді 2022 року - 22 дні, у грудні 2022 року - 22 дні.
Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-ІХ, який набрав чинності з 24.03.2022 р, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п'ятої статті 67 та статей 71 - 73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 р. №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 18.04.2022 р. №2212-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 р. №2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Отже, із 24.03.2022 р. та упродовж дії воєнного стану офіційних святкових та неробочих днів в Україні немає.
Відповідно до листа Міністерства економіки України від 12.08.2021 р. №47-03/520 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік» кількість робочих днів у січні 2022 року становить 19 днів, у лютому 2022 року - 20 днів, у березні 2022 року - 22 дні, у квітні 2022 року - 21 день, у травні 2022 року - 22 дні, у червні 2022 року - 22 дні, у липні 2022 року - 21 день, у серпні 2022 року - 23 дні, у вересні по 12 вересня 2022 року - 10 днів.
Таким чином, кількість робочих днів за період з 03 квітні 2021 року по 12 вересня 2022 року, за який позивачу підлягає нарахуванню середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 375.
Отже, зважаючи на середньоденну заробітну плату, визначену за два місяця до звільнення, в розмірі 335,71 грн та загальну кількість робочих днів вимушеного прогулу у кількості 375 робочих днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 125 891,25 грн (335,71 грн х 375), який підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.
Відповідно до п.п.2, 3 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі - 7 050,00 грн (а.с.91), підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01 квітня 2021 року №149-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Світловодському, Онуфріївському, Олександрійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з 03 квітня 2021 року.
4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 125 891,25 грн (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна грн 25 коп.).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - у сумі 7 050,00 грн (сім тисяч п'ятдесят грн 00 коп.), підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Дата складання повного рішення суду - 12 вересня 2022 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт