08 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/227/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Могил С.К., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Скіф-96"
до Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,
про стягнення 4 399 322,08 грн,
21.02.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фонд державного майна України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що скаржником до Суду не надані належні докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 131 979,66 грн та надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
06.06.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фондом державного майна України, на виконання ухвали Суду, подано клопотання про поновлення строку на усунення недоліків касаційної скарги, заяву про відстрочку сплати судового збору в сумі 131 979,66 грн до ухвалення остаточного судового рішення та заяву про зупинення вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження в цій справі до скасування або припинення дії воєнного стану на території України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотань Фонду державного майна України про: поновлення строків для усунення недоліків касаційної скарги, відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та зупинення вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження в цій справі до скасування або припинення дії воєнного стану на території України; повернуто касаційну скаргу з тих підстав, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги у строк, визначений приписами ГПК України.
18.08.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фонд державного майна України вдруге звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (повний текст складено 31.01.2022) та рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2021 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), №3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від самого скаржника і їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок про визнання їх неповажними.
У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що у зв'язку зі скрутним майновим станом через воєнний стан, Фонд державного майна України був позбавлений можливості сплатити судовий збір.
Разом з тим, як зазначено вище, вперше з касаційною скаргою Фонд державного майна України звернувся 21.02.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті), тобто ще до запровадження на всій території України воєнного стану, проте до касаційної скарги не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, тому ухвалою Суду від 04.05.2022 у розумний строк, з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 ?Про введення воєнного стану в Україні?, зазначену касаційну скаргу залишено без руху підставі частини другої статті 292 ГПК України.
У подальшому, 06.06.2022 скаржник звернувся до Суду з клопотанням про відстрочку сплати судового збору в задоволенні якої було відмовлено ухвалою від 27.06.2022, оскільки скаржником у клопотанні не було наведено наявність умов, передбачених статтею 8 Закону України ?Про судовий збір?, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчив про можливість їх поширення на дані правовідносини.
Звертаючись повторно 18.08.2022 з касаційною скаргою, Фонд державного майна України повідомив Суд, що 05.08.2022 ним сплачено судовий збір у встановленому розмірі, проте доказів неможливості сплати судового збору за подання касаційної скарги раніше, ніж 05.08.2022 скаржником не надано.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості подання першої касаційної скарги у відповідності до вимог статті 290 ГПК України, а також усунення недоліків вперше поданої касаційної скарги, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили їх усунути до касаційної скарги не надано.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без руху до 08.10.2022.
2. Встановити Фонду державного майна України строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. Фонду державного майна України надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді С.К. Могил
Є.В. Краснов