12 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 922/6658/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
розглянув матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Мкртчяна Сергія Артушевича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022
у складі колегії суддів: Мартюхіної Н. О. (головуючої), Здоровко Л. М., Фоміна В. О.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.11.2021
у складі судді Усатого В. О.
у справі за заявою боржника Фізичної особи-підприємця Мкртчяна Сергія Артушевича
про визнання банкрутом
05.09.2022 Фізична особа-підприємець Мкртчян Сергій Артушевич звернувся до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.02.2021 у справі № 922/6658/15.
Одночасно, у касаційній скарзі скаржником порушено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/6658/15 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Васьковський О. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.09.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Об'єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 922/6658/15, прийняті за результатом розгляду заяви боржника про витребування майна із чужого незаконного володіння (в тому числі з вимогами про визнання права власності), а саме витребування нежитлових приміщень цокольного поверху: № 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21а, 23а, 24а, 25а, 28, 29, 30, 32, 32а загальною площею 234,2 кв.м та нежитлових приміщень підвалу № 1-7 загальною площею 221,3 кв.м літ. "А-4", загальною площею 455,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 14 з підстав встановлення в судовому порядку факту того, що продаж спірного майна в ліквідаційній процедурі проведено ліквідатором банкрута та організатором аукціону з порушеннями, а також з підстав визнання судом недійсними правовстановлюючих документів, укладених між арбітражним керуючим і переможцем за результатами проведеного аукціону.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 905/1818/19 зроблено висновок, що за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.02.2021 у справі № 922/6658/15 скаржнику належало сплатити судовий збір у відсотковому співвідношенні до вартості спірного майна (вартість спірного майна * 1,5 % * 200%).
Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано.
Разом з тим, до касаційної скарги не додано документів, за якими визначено вартість спірного майна.
Крім того, відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, N 3236/03, § 41)).
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Оскаржена постанова Східного апеляційного господарського суду прийнята 21.02.2022 (повний текст складено 11.08.2022), отже останній день строку, встановленого для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 31.08.2022.
Однак, касаційну скаргу подано 05.09.2022, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст постанови не отримував, про його наявність дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 18.08.2022.
Зазначені обставини, на думку скаржника підтверджують наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 та частини одинадцятої статті 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Аналіз наведених норм процесуального закону у сукупності свідчить, що у разі звернення скаржником із касаційною скаргою на судове рішення протягом двадцяти днів із дня його вручення (за умови доведення дати вручення) його право на поновлення строку презюмується, оскільки таку причину поважною визначено в силу закону.
У частині третій статті 288 ГПК України унормовано право позивача доводити інші, ніж встановлені у частині другій наведеної норми, поважні причини пропуску строку при звернення з касаційною скаргою.
Отже строк на касаційне оскарження за будь яких обставин починає свій перебіг, і саме скаржник має доводити дату початку перебігу строку та поважні причини його (процесуального строку) пропуску.
Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Зважаючи на викладене суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, скаржником не наведено, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду доказів отримання/неотримання оскарженої постанови, а також доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, скаржник має довести, діючи на виконання вимог частини третьої статті 288 ГПК України, за яких обставин і коли саме йому стало відомо про судове рішення, яке ним все ж таки оскаржене, з метою доведення того, що з касаційною скаргою він звернувся у передбачений для всіх без винятку двадцятиденний процесуальний строк.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 288 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, доводи якого підтверджені відповідними доказами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, позаяк скаржником не обґрунтовано підстави для поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги та не долучено належні докази наявності таких підстав, зокрема на підтвердження отримання/неотримання оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Також, відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
Касаційну скаргу від імені Фізичної особи-підприємця Мкртчяна Сергія Артушевича підписано Селівановим М. В. із зазначенням його представником скаржника та вказано, що довіреність на підтвердження його повноважень була надана до суду першої інстанції.
Водночас, у даному випадку, касаційну скаргу подано безпосередньо до Верховного Суду, а матеріали справи № 922/6658/15 в суді відсутні.
За таких обставин, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити повноваження представника скаржника.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Мкртчян Сергія Артушевича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.02.2021 у справі № 922/6658/15 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання:
- документів, за якими визначено вартість спірного майна та доказів сплати судового збору у співвідношенні до вартості спірного майна;
- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку, зокрема доказів на підтвердження отримання/неотримання оскарженої постанови суд апеляційної інстанції (копія поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв'язку, довідка суду апеляційної інстанції про надсилання та вручення/невручення оскарженої постанови тощо);
- документів, що підтверджують повноваження представника скаржника на підписання та подання зазначеної касаційної скарги.
Крім того, положеннями статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Згідно положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
Однак до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Мкртчян Сергія Артушевича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.02.2021 у справі № 922/6658/15, не додано належних доказів надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні.
Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.
Оскільки зазначені недоліки не можуть бути підставою для залишення касаційної скарги без руху відповідно до статті 292 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зобов'язати скаржника надати такі докази протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
1. Визнати неповажними причини пропуску строку Фізичної особи-підприємця Мкртчян Сергія Артушевича на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та ухвали Господарського суду Харківської області від 21.02.2021 у справі № 922/6658/15.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мкртчян Сергія Артушевича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.02.2021 у справі № 922/6658/15 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
В. Г. Пєсков