Рішення від 06.09.2022 по справі 918/128/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/128/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43006, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459)

до Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код ЄДРПОУ 30132761)

про стягнення 5 980 723 грн 38 коп.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код ЄДРПОУ 30132761)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43006, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459)

про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача припинити нарахування за розподіл природного газу

у судове засідання з'явилися:

- від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз": Янкевич Л.Д;

- від Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС": Піц М.І.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ “Волиньгаз”, первісний позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (далі - ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС", первісний відповідач) про стягнення 5 980 723,38 грн.

Ухвалою від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.03.2022.

Разом з цим, 17.03.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 28.04.2022 призначено підготовче судове засідання по справі на 25.05.2022.

25.05.2022 від первісного відповідача надійшов відзив та клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою від 25.05.2022 року клопотання ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про поновлення строку на подання відзиву задоволено, поновлено первісному відповідачу процесуальний строк на подання відзиву, відзив долучено до матеріалів справи, продовжено за ініціативи суду строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 09.06.2022.

25.05.2022 від ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (далі - зустрічний позивач) надійшов зустрічний позов до АТ "Волиньгаз" (далі - зустрічний відповідач), у якому ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" просить суд визнати протиправними дії оператора ГРМ АТ "Волиньгаз" щодо нарахування з 01.01.2022 споживачу ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" оплати за розподіл природного газу та зобов'язати АТ "Волиньгаз" припинити здійснювати такі нарахування з 01.01.2022.

Ухвалою від 25.05.2022 зустрічну позовну заяву ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" залишено без руху з підстав неподання доказів доплати судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. та незазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

03.06.2022 від первісного позивача надійшла відповідь на відзив.

06.06.2022 в межах процесуального строку, встановленого судом, на поштову адресу суду від ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" надійшов лист, до якого долучено докази усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме: платіжне доручення № 3037 від 02.06.2022 про оплату судового збору на суму 2481 грн 00 коп. та зазначення, що оригінали письмових доказів, копії яких долучено до зустрічної позовної заяви знаходяться у ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС", окрім копії повідомлення № 1011 від 10.11.2021 та копії Акта від 29.12.2021, які знаходяться у АТ “Волиньгаз”.

Відтак судом встановлено, що ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" усунуло недоліки зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 09.06.2022 прийнято зустрічну позовну заяву, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, відкладено підготовче засідання на 12.07.2022.

20.06.2022 від первісного відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30.06.2022 від зустрічного відповідача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

12.07.2022 від ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" надійшла заява про долучення до матеріалів справи висновку експерта та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 12.07.2022 оголошено перерву до 27.07.2022.

25.07.2022 від АТ "Волиньгаз" надійшли пояснення по справі щодо відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

27.07.2022 представник ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить його особистий підпис на відповідній заяві від 27.07.2022.

Ухвалою від 27.07.2022 закрито підготовче провадження у справі № 918/128/22, призначено справу № 918/128/22 до судового розгляду по суті на 23.08.2022 (з урахуванням ухвали від 02.08.2022 про виправлення описки).

У судовому засіданні 23.08.2022 оголошено перерву до 06.09.2022.

06.09.2022 від ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" надійшли додаткові пояснення.

Щодо первісного позову.

У судовому засіданні 06.09.2022 присутній представник первісного позивача наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях та просила суд закрити провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 2 432 531 грн 74 коп. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок оплати даної суми первісним відповідачем.

Присутній представник первісного відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та поясненнях та надав власний контррозрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача щодо первісних позовних вимог та заперечення відповідача щодо первісних позовних вимог, аргументи позивача щодо зустрічних позовних вимог та заперечення відповідача щодо зустрічних позовних вимог, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги АТ “Волиньгаз” обґрунтовані невиконанням ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" Договору № 09420U30L5CP077 від 11.07.2017 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за 2021 рік, а саме тих, які обумовлені гарантійним листом № 5 від 20.01.2021 - у розмірі 2 432 531 грн 74 коп. У зв'язку з чим для відповідача нараховано 3 % річних у розмірі 18 886 грн 37 коп., пеню у розмірі 107 408 грн 25 коп. та інфляційні втрати у розмірі 73 537 грн 13 коп. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не проведено оплату за послугу з розподілу природного газу за січень 2022 року на суму 3 348 359 грн 89 коп.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що згідно з платіжним дорученням № 619 від 18.02.2022 ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" здійснило на рахунок АТ “Волиньгаз” 2 432 531 грн 74 коп. основного боргу за 2021 рік. Крім того, відповідач вказує, що він як споживач, 10.11.2021 повідомив АТ “Волинь газ” як оператора ГРМ про остаточне припинення користування природним газом з 30.12.2021. Підтверджуючи припинення розподілу природного газу, 29.12.2021 представниками АТ “Волинь газ” було опломбовано шляхом встановлення блинди на вводі до об'єкта споживача, до якого здійснювалося постачання газу за Договором. Відповідач, посилаючись на абз. 2 п. 10 глави 3 розділу ІV Кодексу ГРМ, стверджує, що з 01.01.2022 фактичний розподіл природного газу не проводився, відтак у ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" відсутній обов'язок здійснювати оплату послуг з розподілу природного газу за січень 2022 року, а у позивача було відсутнє право здійснювати нарахування за послуги, які не надавалися. Окрім того, відповідач вказав, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені позивач здійснювалося із порушеннями та помилками. Відповідач зауважує, що сума інфляційних втрат за деякі періоди розрахована виходячи з кількості днів у періодах прострочення, які мають менше 15 днів; а при нарахуванні 3 % річних та пені позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку день оплати, який іще не є днем прострочення. Окрім того, до розрахунку 3 % річних та пені позивач включає суму безпідставної заборгованості, що впливає на увесь розрахунок і є нічим іншим, як намаганням позивача протиправно завищити суму стягнення.

Відповідач просить суд зобов'язати позивача здійснити перерахунок суми, яку він просить стягнути, з обов'язковим відображенням вірної кількості днів прострочення та вірного періоду прострочення.

АТ “Волиньгаз” у відповіді на відзив заперечує проти аргументів відповідача та зауважує, що Договір № 09420U30L5CP077 від 11.07.2017 станом на дату подання відзиву не розірвано, а також не внесено змін до заяви-приєднання, яка є додатком до договору про вилучення об'єкта споживача. Позивач наголошує, що жодних листів-повідомлень від відповідача про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) не отримував, а посилання на ніби-то направлення повідомлення від 10.11.2021 про остаточне припинення користування природним газом з 30.12.2021 є нічим іншим, як намаганням фальсифікувати документи. Позивач вказує, що про цю обставину свідчить також факт направлення ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" на адресу АТ “Волиньгаз” листа № 202 від 28.12.2021 в якому просило “у зв'язку з завершенням роботи цукрового заводу та припинення споживання природного газу - просимо привести пломбування запірної арматури та вимірювальної системи обліку споживання природного газу, який знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, смт Мар'янівка, вул. Незалежності, 13”, проте жодним чином не повідомляло про звільнення об'єкта зі цією адресою. Позивач вказує, що на виконання даного листа 29.12.2021 у присутності представника ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" складено Акт № 594 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) у зв'язку з кінцем робочого сезону шляхом встановлення блинди на вводі. Позивач наголошує, що у разі наміру розірвати Договір, відповідач мав здійснити повний розрахунок за різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності. Позивач звертає увагу, що про відсутність факту розірвання Договору свідчить також лист відповідача № 0605 від 06.05.2022. Враховуючи бажання відповідача розірвати Договір, 13.05.2022 позивач надіслав йому лист з двома примірниками додаткової угоди від 12.05.2022 про розірвання договору.

ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" у запереченнях на відповідь на відзив надає власний контррозрахунок, та зазначає що на його переконання обґрунтований розрахунок становить: 3 % річних у розмірі 15 190 грн 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 64 672 грн 07 коп. та пені у розмірі 86 848 грн 48 коп. Відповідач зауважує, що тлумачення позивачем абз. 2 п. 10 глави 3 розділу ІV Кодексу ГРМ про те, що для остаточного припинення постачання природного газу споживачу необхідно звільнити об'єкт або приміщення, суперечить ст. 41 Конституції України, а саме що право власності є непорушним та умовам протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вказує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Тобто розподіл природного газу жодним чином не може припинятися тільки після позбавлення особи права володіння чи користування приміщенням. Здійснення чи нездійснення остаточного розрахунку за договором не залежить від обов'язку оператора ГРМ припинити розподіл природного газу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача щодо первісних позовних вимог та заперечення відповідача щодо первісних позовних вимог, аргументи позивача щодо зустрічних позовних вимог та заперечення відповідача щодо зустрічних позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Між АТ «Волиньгаз» та ПП «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» діють відносини щодо надання послуг з розподілу природного газу газорозподільними системами Позивача, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).

У відповідності із Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -Регулятор), своєю постановою від 19.06.2017 № 813 видала АТ «Волиньгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області.

Постановою Регулятора від 31.05.2019 № 914 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19.06.2017 № 813 внесено такі зміни: 1) у назві абревіатуру «ПАТ» замінити абревіатурою «АТ»; 2) у тексті постанови слова «ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ» у всіх відмінках замінити словами «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ» у відповідних відмінках.

Розділом VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ (АТ «Волиньгаз») та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання Відповідачем заяви-приєднання № 09420U30L5CP077 від 11.07.2017 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному Договором.

Згідно з п.6.1. Договору розподілу природного газу: Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. Договору).

Відповідно до пп. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятором на ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно з п. 1 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ (з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019) розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Абзацом 10 п. 2 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому, подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Постановою НКРЕКП № 3015 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Волиньгаз» відповідачу було установлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно в розмірі 0,91 грн. за 1 м куб на місяць без ПДВ, 1,092 грн. за 1 м куб. з ПДВ.

Також п. 2 ч. 1 вказаної постанови НКРНЕКП в редакції постанови НКРЕКП № 1153 від 24.06.2020 Товариству було установлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно в розмірі 0,98 грн. за 1 м куб. на місяць без ПДВ, 1,176 грн. за: 1 м куб. з ПДВ.

Постановою НКРЕКП № 2766 від 30.12.2020 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Волиньгаз»» встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.01.2021в розмірі 1,57 грн. за 1 м куб. на місяць без ПДВ, 1,884 грн. за 1 м куб. з ПДВ.

На 2021 рік Товариство (Оператор ГРМ) визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, на 2022 рік - за період з 01.10.2020 по 30.09.2021.

За період з 01.10.2019 по 30.09.2020 відповідачеві було розподілено природного газу в кількості 16 939 611,86 м. куб.

За період з 01.10.2020 по 30.09.2021 відповідачеві було розподілено природного газу в кількості 21 327 133,10 м.куб.

При цьому місячна вартість у 2021 та 2022 роках була розрахована як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для відповідача розрахована щомісячна плата за розподіл газу по періодам:

1) з січня по грудень 2021 року: у розмірі 01.10.2019 - 30.09.2020 = 16 939 611,86 м3 /12 міс. = 1 411 634,32 м3 х 1,884 грн. за 1 м =2 659 519, 06 грн. в місяць.

2) з січня 2022 року у розмірі 01.10.2020-30.09.2021 = 21 327 133,10 м3 /12 міс. = 1 777 261,09 м3 х 1,884 грн. за 1 м3 = 3 348 359,89 грн. в місяць.

Судом встановлено, що гарантійним листом від 20.01.2021 № 5 відповідачем було скориговано оплати за розподіл природного газу у 2021 році (далі - гарантійний лист).

За умовами гарантійного листа ПП «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» зобов'язалось здійснити оплату за послугу розподілу природного газу всього за 2021 рік у розмірі 30 254 146 грн 80 коп. протягом 2021 року у наступному порядку:

- січень 2021 року до 30.01.2021 - 999 437 грн 10 коп. з ПДВ;

- лютий 2021 року до 27.02.2021 - 2 659 5019 06 грн з ПДВ;

- липень 2021 року до 31.07.2021 - 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- серпень 2021 року до 31.08.2021 - 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- вересень 2021 року до 30.09.2021 - 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- жовтень 2021 року до 30.10.2021 - 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- листопад 2021 року до 31.11.2021 - 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- грудень 2021 року до 31.12.2021 - 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем підписано акти наданих послуг: від 28.02.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.03.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 30.04.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.05.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 30.06.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.07.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.08.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.09.2021 на суму 2 659 519, 08 грн з ПДВ; від 31.10.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.11.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.12.2021 на суму 2 659 519, 06 грн з ПДВ; від 31.01.2022 на суму 3 348 359, 89 коп. з ПДВ.

Позивачем для відповідача виставлялися рахунки на оплату: від 14.07.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ; від 12.08.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ; від 14.09.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ; від 18.10.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ; від 17.11.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ; від 15.12.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ; від 04.01.2022 на суму 5 4780 891 грн 63 коп. з ПДВ.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплати за спожитий газ:

- 17.03.2021 на суму 2 659 519 грн 06 грн з ПДВ;

- 11.08.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- 31.08.2021 на суму 1 000 000 грн 00 коп. з ПДВ;

- 01.09.2021 на суму 3 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- 01.10.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- 28.10.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- 30.11.2021 на суму 4 432 531 грн 78 коп. з ПДВ;

- 29.12.2021 на суму 2 000 000 грн 00 коп. з ПДВ.

Відтак станом на 14.02.2022 (дата пред'явлення даного позову) неоплаченими залишилося 2 432 531, 74 грн. за 2021 рік.

Крім того, позивач вказує, що в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату за послугу з розподілу природного газу за січень 2022 року на суму 3 348 359, 89 грн., строк виконання остаточних розрахунків за надані у звітному місяці послуги настав 10.02.2022 року згідно п. 6.4 Договору

Таким чином, на переконання позивача станом на 14.02.2022 заборгованість ПП «АГРО- ЕКСПРЕС-СЕРВІС» перед AT «Волиньгаз» за надані Товариством упродовж грудня 2021 року та січня 2022 року послуги за Договором становить 5 780 891, 63 грн. основного боргу.

АТ “Волиньгаз” направило на адресу ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" № 430-Пя-20-0122 від 04.01.2022 про сплату 5 780 891 грн 63 коп., в тому числі 3 348 359, 89 коп. з ПДВ за січень 2022 із посиланням на п. 6.6. Типового Договору, згідно з яким оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ).

У судовому засіданні 06.09.2022 присутній представник первісного позивача просила суд закрити провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 2 432 531 грн 74 коп. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок оплати даної суми первісним відповідачем.

Господарський суд, розглянувши усну заяву представника АТ “Волиньгаз”, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому суд зауважує, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК (відсутність предмету спору) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом спору у даній справі, зокрема, є вимога первісного позивача про стягнення 2 432 531 грн 74 коп. основного боргу за 2021 рік за Договором № 09420U30L5CP077 від 11.07.2017 та згідно з гарантійним листом № 5 від 20.01.2021.

Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 619 від 18.02.2022 ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" здійснило на рахунок АТ “Волиньгаз” 2 432 531 грн 74 коп. основного боргу за 2021 рік із призначенням платежу “30132761 за дог 09420U30L5CP077/42CNVL3175-17 зг рах 61026408 за розподіл природного газу, у т.ч. ПДВ 20 % = 405 421, 96 грн.

При цьому як вбачається із поштової відмітки на конверті (том 1, а.с. 68) АТ “Волинь газ” звернулося до Господарського суду Рівненської області із первісним позовом 14.02.2022.

15.02.2022 за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 918/128/22 розподілено судді Романюк Ю.Г.

Ухвалою від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відтак станом на дату відкриття провадження у справі заявлена до стягнення у справі сума основного боргу 2 432 531 грн 74 коп. за 2021 рік фактично була сплачена первісним відповідачем для АТ “Волиньгаз”, тобто предмет даного спору між сторонами не існував до відкриття провадження у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, окрім того, що на рахунок АТ “Волиньгаз” надійшли кошти від ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" у розмірі 2 432 531 грн 74 коп. згідно з платіжним дорученням № 619 від 18.02.2022, первісний відповідач повідомляв про даний факт у відзиві, на який первісний позивач надав відповідь на відзив.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10.04.2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13.05.2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09.09.2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Однак, незважаючи на відсутність існування предмету спору в частині стягнення 2 432 531 грн 74 коп. основного боргу до відкриття провадження у справі, АТ “Волиньгаз” не скористалося процесуальним правом на подання заяви про зменшення позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, про залишення позову без розгляду, відмови від позову, а навпаки під час закриття підготовчого засідання 27.07.2022 вказало на відсутність будь-яких заяв та клопотань та остаточно визначилося з предметом спору.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні усної заяви АТ “Волиньгаз” про закриття провадження у справі.

При цьому суд зауважує, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК якщо спір був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене у сукупності, господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" основної заборгованості за 2021 рік у розмірі 2 432 531 грн 74 коп., позаяк вказана сума була оплачена відповідачем до відкриття провадження у справі.

Щодо основної заборгованості у розмірі 3 348 359, 89 коп. з ПДВ, яку позивач просить суд стягнути з відповідача за січень 2022 року, суд зауважує наступне.

ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" долучено до відзиву повідомлення про остаточне припинення користування природним газом № 1011 від 10.11.2021, адресоване для АТ “Волиньгаз” (43006, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12). У даному повідомленні відповідач зазначив, що на виконання умов абзацу першого п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, як споживач, повідомляє АТ «Волиньгаз», як оператора ГРМ, про остаточне припинення користування природним газом з 30.12.2021.

Відповідач надав суду докази, які свідчать про те, що дане повідомлення направлене для АТ «Волиньгаз» засобами поштового зв'язку, а саме копію фіскального чеку відправлення рекомендованого листа за трек-номером відправлення 4302524263050.

Як вбачається із матеріалів справи, поштове відправлення за трек-номером 4302524263050 вручене адресату 15.11.2021 за адресою 43006, м. Луцьк, Україна.

Позивач у відповіді на відзив заперечує факт отримання від відповідача будь-яких листів-повідомлень про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом), а посилання відповідача на направлення повідомлення від 10.11.2021 про остаточне припинення користування природним газом позивач вважає нічим іншим, як намаганням фальсифікувати документи, що підтверджується наступним:

- В журналі реєстрації вхідної кореспонденції відсутня реєстрація (в електронному документообігу) такого листа (копія скріншот додається).

2. Нумерація листа № 1011 від 10.11.2021 не відповідає нумерації листів, які надходили у товариство упродовж 2021 року, а саме: від 20.01.2021 № 5, від 16.08.2021 № 104, від 04.10.2021 № 133, від 28.12.2021 № 202.

3. Бланк даного листа не відповідає бланку листів, які надходили на адресу АТ «Волиньгаз».

4. Така нумерація та подібний бланк почали використовуватись відповідачем з квітня 2022 року, коли було надіслано лист № 1204 від 12.04.2022 разом із з копією листа № 1011 від 10.11.2021.

5. У квитанції ПН 215600426655 від 12.11.2021, копія якої додана до зустрічної позовної заяви, вказана адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 19. Разом з тим, юридична адреса ПП «Агро-Експрес-Сервіс»: 35112, Рівненська область, Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50; поштова адреса: 35130, Рівненська область, Дубенський район, с. Новоукраїнка, вул. Дружби народів, 65-А, що викликає сумнів в достовірності такого направлення.

6. Маса відправлення, ніби-то, листа № 1011 від 10.11.2021 становить 0,050 кг., при чому за версією відповідача було відправлено повідомлення на одному аркуші, що не може становити більше, ніж 0,020 кг. (вага конверта та одного аркуша паперу).

7. Дата надіслання даного листа про остаточне припинення користування природним газом з 30.12.2021 року - 12.11.2021, причому згідно з умовами Договору та Кодексу ГРМ такий лист повинен бути надісланий не більше як за 20 днів.

Щодо заперечень позивача про неотримання від відповідача повідомлення про остаточне припинення користування природним газом № 1011 від 10.11.2021, суд зауважує наступне.

Аргументи позивача про те, що нумерація листа № 1011 від 10.11.2021 не відповідає нумерації листів, бланк листа не відповідає бланку листів, маса відправлення не могла становити більше, ніж 0,020 кг, - суд розцінює виключно як припущення позивача щодо відправлення якогось іншого листа для АТ "Волиньгаз", а не повідомлення про остаточне припинення користування природним газом № 1011 від 10.11.2021.

Як встановлено судом, позивачем не надано суду доказів того, у поштовому відправленні за трек-номером 4302524263050 (яке отримано АТ "Волиньгаз" 15.11.2021) містився якийсь інший лист, аніж повідомлення відповідача про остаточне припинення із 30.12.2021 користування природним газом № 1011 від 10.11.2021 за Договором.

Крім того, позивачем не спростовано факту отримання поштового відправлення за трек-номером 4302524263050, на яке відповідач посилається як доказ направлення повідомлення про остаточне припинення із 30.12.2021 користування природним газом.

Щодо аргументів позивача про те, що дата надіслання листа 12.11.2021, а згідно з умовами Договору та Кодексу ГРМ такий лист повинен бути надісланий не більше як за 20 днів, такі аргументи не знаходять свого підтвердження, позаяк згідно з абз. 1 п. 10 глави 3 розділу ІV Кодексу ГРМ споживач зобов'язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).

Суд погоджується із доводами, наведеними відповідачем про те, що аргумент АТ «Волиньгаз» що в журналі реєстрації вхідної кореспонденції відсутня реєстрація такого листа не може бути взятий до уваги через те, що журнал реєстрації вхідної кореспонденції є програмою самого позивача та не може бути об'єктивним доказом у справі. Зі скріншота з системи електронного документообігу AT «Волиньгаз» вбачається, що є наявні кнопки «Настройка й адміністрування», «Управління процесами», які можуть містити дію «Видалення». Крім того, дію «Видалення» можна провести використовуючи клавішу «Delete» на клавіатурі або панель завдань правої кнопки комп'ютерної мишки.

Адреса вказана у квитанції за трек-номером 4302524263050 є адресою поштового відділення, а не адресою відповідача.

Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Отже, відповідач стверджує про існування певної обставини - направлення на адресу АТ "Волиньгаз" повідомлення про остаточне припинення із 30.12.2021 користування природним газом № 1011 від 10.11.2021 за Договором та вказує, що дане повідомлення отримане позивачем 15.11.2021, - а позивач міг спростувати цю обставину, подавши власні докази.

При цьому позивач не надає жодних доказів на спростування даної обставини, обмежуючись лише посиланням на неотримання від ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" будь-яких листів-повідомлень про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) за Договором.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 916/17/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого "стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 24.09.2020 у справі №922/2665/17, від 01.10.2020 у справі №910/16586/18. Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При цьому, слід враховувати висновки Верховного Суду, зокрема, викладені в перелічених постановах, щодо необхідності співставлення судом наданих позивачем і відповідачем доказів з огляду на їх вірогідність для правильного застосування положень ст. 79 ГПК України.

Оскільки позивач у справі не надав суду жодного доказу на спростування позиції відповідача, а наявність в матеріалах справи повідомлення ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про остаточне припинення користування природним газом № 1011 від 10.11.2021 за Договором та доказів його направлення і вручення для АТ "Волиньгаз", свідчить про більшу вірогідність того, що відбулося повідомлення споживачем оператора ГРМ про остаточне припинення користування природним газом із 30.12.2021, аніж те, що позивача не було про це повідомлено.

Відтак суд дійшов висновку, що факт отримання АТ "Волиньгаз" повідомлення ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про остаточне припинення користування природним газом за Договором із 30.12.2021.

Згідно з умовами абз. 1 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГРМ), у разі звільнення займаного об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов'язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

Згідно з абз. 2 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ зобов'язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).

Відтак судом встановлено, що споживач повідомив оператора ГРМ про остаточне припинення користування природним газом за Договором із 30.12.2021, а у оператора ГРМ виник обов'язок припинити постачання.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" направило для АТ "Волиньгаз" лист № 202 від 28.12.2021, в якому просило у зв'язку з завершенням роботи цукрового заводу та припинення споживання природного газу провести пломбування запірної арматури та вимірювальної системи обліку споживання природного газу, який знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що 29.12.2021 представниками АТ «Волиньгаз» було опломбовано шляхом встановлення блинди на вводі, за адресою Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13.

29.12.2021 у присутності представника ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" Гуковської О.М. було складено Акт № 594 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) у зв'язку з кінцем робочого сезону шляхом встановлення блинди на вводі.

Таким чином, судом встановлено, що на об'єкт відповідача за адресою Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13 із 30.12.2021 було повністю припинення постачання природного газу.

Складанням даного Акту від 29.12.2021 було підтверджено факт остаточного припинення користування природним газом ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" згідно з вимогами абзацу другого п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ.

В матеріалах справи відсутні докази того, що з 01.01.2022 на об'єкт споживача відбувалася поставка природного газу.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку з оплати послуг з розподілу природного газу, позаяк АТ «Волиньгаз» не здійснювало поставку за Договором із 01.01.2022. Суд прийшов до даного висновку також виходячи з наступного.

Згідно з абз. 3 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов'язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору.

З матеріалів справи вбачається факт повідомлення споживачем Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів про остаточне припинення користування природним газом (30.12.2021).

Щодо аргументів позивача про те, що Договір № 09420U30L5CP077 від 11.07.2017 станом на дату подання відзиву не розірвано, а також не внесено змін до заяви-приєднання, яка є додатком до договору про вилучення об'єкта споживача, суд зауважує наступне.

Ні вимогами Кодексу ГРМ, ні умовами Договору не передбачено, що обмеження (припинення) розподілу природного газу є підставою для розірвання Договору, укладеного між сторонами.

Відтак суд дійшов висновку, що у спірному періоді, за який позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 3 348 359, 89 коп. з ПДВ - січень 2022 року Договір № 09420U30L5CP077 від 11.07.2017 був чинний та не розірваний.

При цьому суд не досліджує обставини листування позивача та відповідача між собою після січня 2022 року щодо розірвання Договору, а також повернення актів наданих послуг за період з лютого 2022 року та далі, позаяк такі не є предметом спору. Судом встановлено факт дії Договору у спірний період, а саме - січень 2022 року.

Крім того, суд зауважує, що із 01.01.2022 у споживача був відсутній обов'язок згідно з нормами з абз. 3 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ здійснення оплати послуг за Договором, позаяк споживачем та оператором ГРМ дотримано весь механізм припинення постачання природного газу на об'єкт.

Споживач у встановленому порядку повідомив оператора ГРМ про остаточне припинення користування газом, а не відмовився від виконання Договору чи ініціював таким способом його розірвання.

Відповідачем долучено до матеріалів справи висновок експерта № 9974 за результатами семантико-текстуальної експертизи за заявою генерального директора Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" Бордюженка Михайла Михайловича від 08.07.2022 у господарській справі № 918/128/22.

Із даного висновку вбачається, що для експерта надано витяг з Кодексу ГРМ, а саме абзац другий п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ та на вирішення експертизи поставлено питання:

1) які призначення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджувальному тексті і винесені в круглі дужки, а саме: "(остаточного припинення користування природним газом")"?

2) Яким є об'єктивний зміст досліджуваного тексту абзацу другого п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ?

3) Чи міститься в тексті інформація про обов'язок Оператора ГРМ припинити розподіл природного газу споживачу із заявленої споживачем дати остаточного припинення користування природним газом?

Семантико-текстуальну експертизу проведено експертом першого класу Фраймович Людмилою Володимирівною, яка має повну вищу філологічну освіту, кваліфікацію експерта за спеціальністю «Лінгвістичні дослідження писемного мовлення» і досвід експертної роботи з 2000 року.

Відповідно до ч.7 ст.198 ГПК України, про зміст ст. 384 КК України щодо складання завідомо неправдивого висновку експерт обізнаний.

Із висновку експерта № 9974 від 18.07.2022 вбачається, що

1. Об'єктивний зміст фрагмента тексту абзацу другого п. 10 глави З розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 року: «(остаточного припинення користування природним газом)» полягає в уточненні випадків припинення розподілу природного газу, є прикладом ситуації, в якій Оператор ГРМ зобов'язаний припинити розподіл природного газу.

2. Об'єктивний зміст тексту абзацу другого п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ означає наведені нижче варіанти зобов'язання Оператора ГРМ перед Споживачем, які залежать від змісту повідомлення надісланого Споживачем Оператору ГРМ:

- Оператор ГРМ зобов'язаний припинити розподіл природного газу споживачу із заявленого споживачем дня звільнення об'єкта або приміщення; або

- Оператор ГРМ зобов'язаний припинити розподіл природного газу споживачу із заявленого споживачем дня остаточного припинення користування природним газом; або

- Оператор ГРМ зобов'язаний припинити газопостачання природного газу споживачу із заявленого споживачем дня звільнення об'єкта або приміщення; або

- Оператор ГРМ зобов'язаний припинити газопостачання природного газу споживачу із заявленого споживачем дня остаточного припинення користування природним газом.

3. У тексті абзацу другого п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ йдеться саме про прямий обов'язок оператора ГТМ припинити розподіл природного газу споживачу із заявленого споживачем дня остаточного припинення користування природним газом.

Позивач у поясненнях вх. № 5355/22 від 25.07.2022 зазначив, що Висновок Експерта № 9974 від 08.07.2022 не містить доказової сили, а є тлумаченням «вирваних» із тексту Кодексу ГРМ (абзацу другого пункту 10 глави З розділу VI).

Задля роз'яснень словосполучень: «(остаточного припинення користування природним газом)» ПП «Агро-Експрес-Сервіс» необхідно було звернутись до державного органу - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка своєю Постановою № 2494 від 30.09.2015 затвердила Кодекс ГРМ.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Господарський суд погоджується із аргументами позивача щодо того, що висновок експерта № 9974 від 08.07.2022 не містить доказової сили щодо обставин які входять до предмета доказування у даній справі.

Семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання зі встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов'язаних зі встановленням фактичних даних.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При цьому суд зауважує, що саме до компетенції суду відноситься оцінка доказів, які суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас процес правозастосування полягає у діяльності суду з підготовки і прийняття індивідуального юридичного рішення у справі на основі оцінки доказів і конкретних правових норм.

Щодо аргументів позивача про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази звільнення об'єкта або приміщення, відтак у відповідача існує обов'язок здійснити оплату за поставку природного газу за січень 2022 року у розмірі 3 348 359, 89 коп. з ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності передбачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

Суд зазначає, що умова позивача про те, що для остаточного припинення користування природним газом відповідач повинен був надати повідомлення про звільнення об'єкта або приміщення та відповідно звільнити об'єкт і лише в такому випадку для відповідача не будуть проводити нарахування з надання послуг природного газу, - є надуманою та суперечить нормам закону про непорушність права власності.

Згідно з п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ у разі звільнення займаного об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов'язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

Оператор ГРМ зобов'язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов'язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору.

Пункт 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ передбачає випадки, у разі настання яких споживач зобов'язаний повідомити Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх настання про необхідність припинення розподілу (газопостачання) природного газу.

Серед таких випадків зазначено звільнення об'єкта або приміщення, однак це не є виключним і єдиним випадком, позаяк у абз. 1 п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ законодавець для їх уточнення у круглих дужках зазначив (остаточного припинення користування природним газом), що полягає у наведенні в якості прикладу випадку за наявності якого оператор ГРМ повинен припинити газопостачання об'єкта.

При цьому суд зауважує, що за правилами Українського правопису, схваленого постановою Кабінету Міністрів України "№ 437 від 22.05.2019 (параграф 163) у спеціальних випадках (звичайно в текстах наукового та офіційно ділового стилів) - там, де потрібна особлива точність і однозначність розуміння, - уживаємо квадратні дужки.

Позивач трактує абзац 1 п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ буквально, а не в сукупності із іншими нормами кодексу ГРМ та вважає, що для того, щоб відбулося остаточне припинення користування природним газом, необхідною та передумовою є виключно звільнення займаного об'єкта або приміщення.

При цьому суд зауважує, що звільнення об'єкта або приміщення виходячи із сукупного аналізу Кодексу ГРМ стосується випадків, коли йде мова про правовідносини зі мною споживача.

Так, у відповідності з абзацом 4 п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об'єкт або приміщення.

При цьому випадки, коли споживач не змінюється, як у даній справі, а подав для оператора ГРМ повідомлення про остаточне припинення користування природним газом, бувають різні, зокрема та не виключно як у даному випадку - у зв'язку з завершенням роботи цукрового заводу та припинення споживання природного газу.

Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

При цьому суд зауважує, що із 01.01.2022 у споживача був відсутній обов'язок згідно з нормами з абз. 3 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ здійснення оплати послуг за Договором, позаяк споживачем та оператором ГРМ дотримано весь механізм припинення постачання природного газу на об'єкт. Допоки постачання природного газу на об'єкт споживача не буде відновлено у порядку, встановленому кодексом ГРМ - у відповідача не буде обов'язку сплачувати за Договором.

Докази відновлення постачання природного газу на об'єкт споживача у січні 2022 року в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивачем на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 920/1114/20 в якості того, що для остаточного припинення користування природним газом споживачу необхідно саме звільнити приміщення та повністю розрахуватися за Договором до вказаного споживачем дня звільнення, позаяк Верховний суд вважає, що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 10 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, оскільки зазначена норма Кодексу газорозподільних систем регулює порядок припинення Оператором ГРМ розподілу (газопостачання) природного газу споживачу у разі звільнення займаного об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживачем, при цьому обставини щодо припинення Оператором ГРМ розподілу (газопостачання) природного газу споживачу у зв'язку із звільненням займаного об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживачем не є предметом розгляду даної справи. Обставини спору у справі № 920/1114/20 та 918/128/22 не тотожні, а висновки викладенні в постанові Верховного Суду, про які зазначає позивач, не є релевантними для справи № 918/128/22.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що відповідно до абз. 2 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ споживач зобов'язаний остаточно розрахуватись за Договором до вказаного споживачем дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно, що не було здійснено ПП «Агро-Експрес-Сервіс». Як наголошувалось раніше, у разі наміру відповідача розірвати з 30.12.2021 Договір, підприємство мало здійснити повний розрахунок за різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності.

Щодо даного аргументу позивач суд зауважує, що здійснення чи нездійснення остаточного розрахунку за Договором не залежить від обов'язку оператора ГРМ припинити розподіл газу.

За невиконання споживачем зобов'язань за Договором для нього настають певні негативні наслідки, зокрема у вигляді нарахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, чим і скористався позивач, заявляючи до стягнення 3 % річних у розмірі 18 886 грн 37 коп., пеню у розмірі 107 408 грн 25 коп. та інфляційні втрати у розмірі 73 537 грн 13 коп.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

За результатами з'ясування обставин по первісному позову, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача оплати за послугу з розподілу природного газу за січень 2022 року на суму 3 348 359, 89 грн.

Господарський суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 18 886 грн 37 коп., пені у розмірі 107 408 грн 25 коп. та інфляційних втрат у розмірі 73 537 грн 13 коп., зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 8.2. Договору, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання споживачем зобов'язань по оплаті за поставлений газ у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних та пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат складає 64 672 грн. 07 коп., 3 % річних - 15 836 грн. 88 коп. та пені - 90 417 грн. 61 коп.

Розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому зауважує, що позивачем безпідставно здійснювалося нарахування інфляційних втрат за періоди у яких мало місце прострочення виконання зобов'язання складало менше 15 днів; а при нарахуванні 3 % річних та пені позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку день оплати, який іще не є днем прострочення.

Оскільки господарський суд відмовляє у задоволенні первісного позову в частині стягнення оплати за послугу з розподілу природного газу за січень 2022 року на суму 3 348 359, 89 грн., відповідно розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат дану суму заборгованості суд не перевіряє.

За результатами з'ясування обставин по первісному позову, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність наявність підстав для часткового задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача 170 926 грн. 56 коп. (з яких - 64 672 грн. 07 коп. - інфляційні втрати, 15 836 грн. 88 коп. - 3 % річних, 90 417 грн. 61 коп. - пеня).

В решті первісних позовних вимог, а саме про стягнення 5 780 891 грн 63 коп. основного боргу, 8 865 грн 06 коп. інфляційних втрат, 3 049 грн 49 коп. - 3 % річних та 16 990 грн 64 коп. пені суд відмовляє.

Щодо зустрічного позову.

У судовому засіданні 06.09.2022 присутній представник зустрічного позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях та просив суд визнати протиправними дії оператора ГРМ АТ "Волиньгаз" щодо нарахування з 01.01.2022 споживачу ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" оплати за розподіл природного газу та зобов'язати АТ "Волиньгаз" припинити здійснювати такі нарахування з 01.01.2022.

Присутній представник зустрічного відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача щодо зустрічних позовних вимог та заперечення відповідача щодо зустрічних позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Аргументи позивача зводяться до того, що ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" як споживач повідомило АТ "Волиньгаз" як оператор ГРМ про остаточне припинення користування природнім газом з 30.11.2021, представниками відповідача було опломбовано шляхом встановлення блинди на вводі об'єкта споживача, а відтак відбувся факт остаточного припинення користування природнім газом. Відповідно з 01.01.2022 відповідач не здійснював розподіл природного газу на об'єкт позивача, тому позивач вважає дії відповідача з нарахування оплати за розподіл газу у розмірі 3 348 359, 89 грн. за січень 2022 року протиправними.

Заперечення відповідача полягають у тому, що АТ "Волиньгаз" жодних листів-повідомлень від "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) не отримувало, а посилання на нібито-то направлення повідомлення № 1011 від 10.11.2021 про остаточне припинення користування природним газом з 30.12.2021, є нічим іншим, як намаганням фальсифікувати документи. Відповідач вважає, що нарахування оплати за розподіл газу у розмірі 3 348 359, 89 грн. за січень 2022 року є правомірним, позаяк не відбулося ані звільнення об'єкта або приміщення, ані остаточного припинення постачання газу. Крім того, позивач не здійснив повний розрахунок за попередні періоди та не здійснив повний розрахунок за різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності.

Господарський суд зазначає, що даним обставинам та аргументам була надана оцінка при вирішенні первісного позову.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі № 3-649гс15.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 372/2238/17.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом встановлення обставини, що на об'єкт позивача за зустрічним позовом за адресою Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13 із 30.12.2021 було повністю припинення постачання природного газу; складанням Акту від 29.12.2021 було підтверджено факт остаточного припинення користування природним газом ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" згідно з вимогами абзацу другого п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ; в матеріалах справи відсутні докази того, що з 01.01.2022 на об'єкт споживача відбувалася поставка природного газу; обставини відсутності у відповідача обов'язку з оплати послуг з розподілу природного газу, позаяк АТ «Волиньгаз» не здійснювало поставку за Договором із 01.01.2022, - а ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" не надав належного мотивування та не обґрунтував, яким чином обраний ним спосіб захисту відновить його права та які саме права порушено, - у задоволенні зустрічного позову про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування з 01.01.2022 споживачу оплати за розподіл природного газу та зобов'язання АТ "Волиньгаз" припинити здійснювати такі нарахування з 01.01.2022 - слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з первісного відповідача на користь первісного позивача підлягає 170 926 грн. 56 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 563 грн 90 коп., який покладається на ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС".

Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 87 146 грн 95 коп. залишається за АТ "Волиньгаз".

За приписами ст. 129 ГПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог, судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп. залишається за ПП "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС".

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" до Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про стягнення 5 980 723 грн 38 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43006, м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 170 926 (сто сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 56 коп. (з яких - 64 672 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 07 коп. - інфляційні втрати, 15 836 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 88 коп. - 3 % річних, 90 417 (дев'яносто тисяч чотириста сімнадцять) грн. 61 коп. - пеня).

3. В решті первісних позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43006, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 2 563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) грн 90 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача припинити нарахування за розподіл природного газу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "12" вересня 2022 року.

Суддя Романюк Ю.Г.