"07" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1282/22
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Король Тетяни Федорівни до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” про стягнення 22 451,35 грн., -
Фізична особа-підприємець Король Тетяна Федорівна (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулась до господарського суду із позовною заявою до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” (далі по тексту - ДП „Одеський авіаційний завод”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22 451,35 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 18 000,00 грн., 3% річних у розмірі 492,66 грн., пені у розмірі 775,97 грн., збитків від інфляції у розмірі 3 182,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.
ДП „Одеський авіаційний завод” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі, відзиву на позовну заяву до господарського суду також не надходило. Разом з тим, ДП „Одеський авіаційний завод” було подано до суду клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені.
19.08.2022р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої позивачем із посиланням на сплату відповідачем основного боргу у розмірі 18 000,00 грн. було повідомлено, що вона підтримує позовні вимоги до ДП „Одеський авіаційний завод” в частині стягнення 3% річних у розмірі 492,66 грн., пені у розмірі 775,97 грн., збитків від інфляції у розмірі 3182,72 грн.
Крім того, 19.08.2022р. до господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
23.08.2022р. до суду від ДП „Одеський авіаційний завод” надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 000,00 грн. з посиланням на сплату боргу в процесі вирішення судом даного спору.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
24.05.2021р. між ДП „Одеський авіаційний завод” (Покупець) та ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договір поставки №153/МТЗ-21, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 «Частини повітряних літальних апаратів». Конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначені на підставі конкурсу № 10255445 від 22.03.2021 року, що проводиться через електронну систему закупівель і вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару Покупцю здійснюється на умовах СРТ, за адресою: 65121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 32-А, підприємство Покупця.
Згідно з п. п. 2.4, 2.5 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортних накладної, видаткової накладної) Покупцю, але в будь-якому разі виключно після проходження товару вхідного контролю за якістю, комплектністю, кількістю та відповідною супровідною документацією. Датою поставки товару за кількістю є дата підписання накладної про приймання товару на склад Покупця. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця. При відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації, товар вважається прийнятим Покупцем.
Умовами п. 3.2 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. передбачено, що загальна вартість договору складає 18 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, згідно рахунку-фактури. Оплата за договором здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 100% вартості товару, які Покупець перерахує впродовж 30 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролі, що здійснюється на підприємстві Покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації.
Відповідно до п. 7.4 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.4 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань за даним договором.
У специфікації №1 (додаток №1) до договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. сторонами було передбачено, що Король Т.Ф. має поставити ДП „Одеський авіаційний завод” товар, загальною вартістю 18 000,00 грн., протягом 14 календарних днів від дати підписання специфікації; оплата здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 100% вартості товару, які Покупець перерахує впродовж 30 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві Покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації.
07.06.2021р. ОСОБА_1 виставила ДП „Одеський авіаційний завод” рахунок фактуру №0002269 на суму 18 000,00 грн.
07.06.2021р. ОСОБА_1 поставила ДП „Одеський авіаційний завод” товар, загальною вартістю 18 000,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №0000466. Крім того, 07.06.2021р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі ТМЦ №466, з якого вбачається, що позивачем також було передано первинні документи на товар.
23.04.2022р. згідно даних з витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань до реєстру було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, а саме: влучення ракети в завод ДП „Одеський авіаційний завод”, який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні, буд. 32-а.
07.05.2022р. згідно даних з витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань до реєстру було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, а саме: влучення ракети в завод ДП „Одеський авіаційний завод”, який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні, буд. 32-а.
На підставі платіжного доручення №2462 від 18.08.2022р. ДП „Одеський авіаційний завод” було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за договором поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. ОСОБА_1 було поставлено ДП „Одеський авіаційний завод” товар, вартість якого складає 18 000,00 грн. Проте, вартість поставленого позивачем товару не була своєчасно оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.
При цьому, в процесі вирішення судом даного спору ДП „Одеський авіаційний завод” було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2462 від 18.08.2022р.
Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявне в матеріалах справи платіжне доручення на суму 18 000,00 грн., господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору у даній частині вимог, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ДП „Одеський авіаційний завод” про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 000,00 грн.
З посиланням на умови п. 7.4 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р., а також приписи чинного законодавства позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 775,97 грн., 3% річних у розмірі 492,66 грн. та збитки від інфляції у розмірі 3182,72 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд звертає увагу ОСОБА_1 , що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, а також нарахування відповідачу пені, крім обставин наявності несвоєчасно виконаного боржником грошового зобов'язання, є правильність визначення позивачем періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.
Згідно з п. 4.2 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. оплата за договором здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 100% вартості товару, які Покупець перерахує впродовж 30 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві Покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації.
Специфікацією №1 до договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р. також передбачено, що вартість товару має бути оплачена Покупцем протягом 30 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві Покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації.
Для визначення строк оплати товару необхідно встановити дату проходження товаром вхідного контролю. Враховуючи положення п. 2.5 договору поставки №153/МТЗ-21 від 24.05.2021р., яким передбачено, що датою поставки товару за кількістю є дата підписання накладної про приймання товару на склад Покупця; датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, господарський суд доходить висновку, що для визначення дати провадження вхідного контролю товар має бути прийнятий Покупцем за якістю.
Підпунктом «а» п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996р. за № П-7 (із змінами) приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться на складі одержувача у наступні терміни: при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту або надходження її на склад отримувача під час доставки продукції постачальником або при вивезенні продукції отримувачем.
Таким чином, кінцевим строком оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №0000466 від 07.06.2021р., є 09.08.2021р. (07.06.2021р. + 20 календарних днів + 30 банківських днів), а, отже, першим днем прострочення оплати товару є 10.08.2021р.
З огляду на викладене вище, судом було самостійно розраховано 3% річних (за період з 10.08.2021р. по 20.06.2022р.), розмір яких складає 466,03 грн., та пені (за період з 10.08.2021р. по 23.01.2022р.), розмір якої складає 704,96 грн.
Господарський суд зазначає, що згідно розрахунку позивача збитки він інфляції були нараховані по 20.06.2022р., але оскільки позовна заява була подана до суду 23.06.2022р., що свідчить про відсутність опублікованих показників інфляції за червень 2022р. на дату подання позову, збитки мають бути розраховані по травень 2022р. включно. Судом було розраховано збитки від інфляції за період з серпня 2021р. по травень 2022р. включно та встановлено, що їх розмір складає 3 182,72 грн., що свідчить про правильність здійсненого позивачем розрахунку.
З викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП „Одеський авіаційний завод” підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 466,03 грн., пені у розмірі 704,96 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3 182,72 грн.
При наданні оцінки клопотанню ДП „Одеський авіаційний завод” про зменшення 3% річних, збитків від інфляції та пені, господарський суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
Як вбачається з наданих відповідачем витягів з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань в завод ДП „Одеський авіаційний завод” влучали ракети, що не могло не завдати підприємству збитків.
Проте, господарський суд зазначає, що розмір заявленої позивачем до стягнення пені не є надмірним, а, отже, підстави для вирішення питання про його зменшення, в даному випадку, відсутні незважаючи на надані позивачем докази пошкодження заводу в результаті влучання ракет.
При цьому, господарським судом відхиляється клопотання ДП „Одеський авіаційний завод” про зменшення нарахованих позивачем трьох відсотків річних та збитків від інфляції із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18, з огляду на наступне.
Так, у постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
З огляду на викладене вище, господарський суд, по-перше, зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 питання про наявність у суду права зменшувати збитки від інфляції не було предметом оцінки. За таких обставин, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру збитків від інфляції. Крім того, господарський суд, враховуючи обставини даної справи, приймаючи до уваги нарахування ОСОБА_1 3% річних, розмір яких є справедливим та пропорційним до простроченої відповідачем суми заборгованості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення трьох відсотків річних.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених фізичною особою-підприємцем Король Тетяною Федорівною до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 466,03 грн., пені у розмірі 704,96 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3 182,72 грн. В решті позову необхідно відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця Король Тетяни Федорівни до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” про стягнення 18 000,00 грн. необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 1 989,10 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали згідно приписів п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., клопотання про розподіл яких заявлено позивачем у позовній заяві, господарський суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження отримання правової допомоги позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 05.01.2022р., укладений між позивачем та адвокатським бюро; акт приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2022р., з якого вбачається, що вартість наданої правової допомоги з підготування позовної заяви складає 5 000,00 грн.; платіжне доручення від 04.08.2022р. на підтвердження перерахування на рахунок адвокатського бюро грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.
В процесі вирішення судом даного спору державним підприємством „Одеський авіаційний завод” було заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, відповідного до якого відповідач просив зменшити розмір витрат до 2 000,00 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем було наголошено, що справа не є складаною, а, отже, підготування позовної заяви, вартість якої була оцінена у розмірі 5 000,00 грн., є завищеною, а, отже, наявні підстави для зменшення витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу адвоката, який має бути присуджений до стягнення на користь позивача, господарським судом було враховано, що дана справа є малозначною, підготування позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості нормативно-правових актів та судової практики, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за договором, на виконання якого сторонами із дотримання вимог чинного законодавства підписано всю первинну документацію, яка підтверджує поставку товару.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що розумним та співмірним із складністю справи є розмір витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., який і підлягає присудженню до стягнення із державного підприємства „Одеський авіаційний завод” на користь фізичної особи-підприємця Король Тетяни Федорівни. При цьому, судом також враховано, що згідно зі ст. 129 ГПК України у випадку часткового задоволення заявлених позовних вимог витрати на правову допомогу розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі №916/1282/22 в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця Король Тетяни Федорівни до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” про стягнення 18 000,00 грн. - закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з державного підприємства „Одеський авіаційний завод” /65121, м. Одеса, проспект Небесної сотні, буд. 32-а; ідентифікаційний код 07756801/ на користь фізичної особи-підприємця Король Тетяни Федорівни / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 2322608368/ 3% річних у розмірі 466,03 грн. /чотириста шістдесят шість грн. 03 коп./, пеню у розмірі 704,96 грн. /сімсот чотири грн. 96 коп./, збитки від інфляції у розмірі 3 182,72 грн. /три тисячі сто вісімдесят дві грн. 72 коп./, судовий збір у розмірі 481,11 грн. /чотириста вісімдесят одна грн. 11 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. /дві тисячі грн. 00 коп./.
4. В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 12 вересня 2022 р.
Суддя С.П. Желєзна