"31" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/753/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/753/22
за позовом Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905)
до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)
про стягнення 291 910,50грн.
Представники:
Від позивача: Муходінов М.Л., за довіреністю № 14/8472 від 30.12.2021р.
Від відповідача: Гамарц О.С., за ордером № 1103884 від 18.01.2022р.
Приватне акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” про стягнення 291 910,50грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час здійснення перевезень відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, у зв'язку з чим нараховано штраф у сумі 291 910,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2022р. провадження по справі №916/753/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 11.07.2022р. підготовче провадження було закрито, справу було призначено до розгляду по суті в засіданні суду.
30.05.2022р. за вх.№9095/22 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач часткове визнав прострочення доставки вантажу, однак зазначає про невірно здійсненний позивачем розрахунок розміру штрафу за деякими залізничними накладним та надає власний контррозрахунок, відповідно до якого розмір штрафу становить 147 345,30 грн.
Крім того у поданому відзиві відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від суми яка підлягає стягненню.
Так в обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, на думку відповідача, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. На думку відповідача норми законодавства дозволяють суду реалізувати свої дискреційні повноваження та зменшити розмір штрафу, який заявлений позивачем до стягнення;
Відповідач вказує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
За посиланнями відповідача Акціонерне товариство “Українська залізниця” є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів, крім того, починаючи з 24.02.2022 Акціонерне товариство “Українська залізниця” несе мільйонні збитки щоденно в зв'язку з військовою агресією російської федерації;
Також відповідач стверджує, що стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, перевезенню гуманітарних вантажів, для забезпечення медикаментами та продовольством цивільного населення в окремих регіонах України, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави Україна.
16.06.2022р. за вх.№10582/22 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, в період 15,21 та 29 жовтня 2021 рр. приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на адресу ТОВ «ТИС (станція Чорноморська Одеської залізниці) за залізничними накладними №№ 47295951, 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 були відправлені вагони з вантажем - концентратом залізорудним.
Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Отже, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється виходячи з кількості повних прострочених діб.
Терміни доставки вантажів збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу (п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів).
В залізничних накладних №№ 47295951, 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 зазначена відстань перевезення між станцією відправлення Інгулець та станціями призначення Чорноморська - 605 км. Відстань перевезення зазначена у графі № 30 накладних.
У графі № 20 накладних зазначено, що вантаж відправлявся маршрутною відправкою. Також у графі № 29 зроблена відмітка про маршрутну відправку.
За посиланнями позивача за залізничними накладними №№ 47295951, 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 ним відправлявся вантаж маршрутними відправками, а відстань перевезення складала 605 км.
З урахуванням наведеного, як вказує позивач нормативний час доставки вантажу складає 3 доби (1 доба на повні 320 км., одна доба на неповні 320 км. та одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу).
Як вказує позивач, з зазначених вище залізничних накладних вбачається, що вагони з концентратом залізорудним були доставлені Відповідачем з порушенням встановлених строків, і це підтверджується відмітками про дату прийняття до перевезення та про дату прибуття і видачу вантажу в залізничних накладних, що є підставою для стягнення з Відповідача штрафу за прострочення доставки.
Розмір штрафу за несвоєчасну доставку залізницею вантажу на адресу ТОВ «ТИС» за залізничними накладними №№ 47295951, 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 відповідно до розрахунку позивача становить 291 910,50 грн.
Також позивачем було зазначено, що в залізничних №№ 47295951, 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 одержувачем вантажу - ТОВ «Трансінвестсервіс» було зроблено переуступні написи та право на пред'явлення до залізниці претензії та позову з приводу несвоєчасної доставка вантажу було передано Приватному акціонерному товариству „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Приватне акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, статтею 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (пункт 3 Статуту).
Відповідно до пункту 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Положеннями пункту 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Господарським судом встановлено, що ПРАТ "ІНГЗК" на адресу ТОВ «ТИС» (станція Чорноморська Одеської залізниці) у жовтні 2021 р. за залізничними накладними №№ 47295951, 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 були відправлені вагони з вантажем - концентратом залізорудним. Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Отже, враховуючи наведене, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Наявні в матеріалах справи спірні залізничні накладні свідчать про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як вантажовідправником, було передано відповідачу, як перевізнику, для перевезення вантаж у залізничних вагонах на адресу одержувача - ТОВ «ТИС», що оформлено залізничними накладними.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем вантажу до перевезення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором та законодавством.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 313 Господарського кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320. 200 та 150 км. відповідно.
Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.
Згідно з Правилами видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1 збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Строки доставки вантажу, встановлені п.1.1. Правил, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі регіональної філії „ Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу.
Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
За наявним на кожній із зазначених накладних переступним підписом ТОВ ТОВ «Трансінвестсервіс» передано право на пред'явлення претензій Приватному акціонерному товариству „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до роз'яснень, наведених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Приймаючи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача щодо заявленого штрафу у розмірі 291 910,50грн. суд вважає його вірним, а вимоги обґрунтованими та правомірними.
При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Так частково заперечуючи проти позову, відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову тим, що позивачем безпідставно нараховано штраф за залізничними накладними №№ 47527361, 47527387, 47527338, 47527379, в зв'язку з відсутністю прострочки, а також за залізничними накладними №№ 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934, в зв'язку з тим, що прострочка в доставці складає 1 добу і, відповідно, штраф не повинен нараховуватись. За твердженням Відповідача, перевезення здійснено вагонними та груповими відправками, ані маршрутним як вказує Позивач.
Разом з тим суд зазначає, щодо залізничних накладних №№ 47527361, 47527387, 47527338, 47527379. У графі № 20 вказаних залізничних накладних зазначено, що вантаж відправлявся маршрутною відправкою. При цьому в графі № 20 кожної накладної зазначено «Маршрут № 38». Також у графі № 29 зроблена відмітка про маршрутну відправку. Загальна кількість вагонів за вказаними накладними складає 53 вагони.
Крім того свідченням того, що вказані вагони фактично відправлялись маршрутною відправкою та прямували на адресу одержувача є наступне: вагони відправлялись на одну і ту ж станцію та на адресу одного одержувача (графа № 10); вагони відправлялись та прибули одночасно, час електронного підпису прийомоздавальника в графі № 55 на всіх накладних - 21.10.2021 17:30-17:32; у графі 7 кожної залізничної накладної міститься відмітка - Маршрутний поїзд № 102111.
Щодо залізничних накладних №№ 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 у графі № 20 вказаних залізничних накладних зазначено, що вантаж відправлявся маршрутною відправкою. При цьому в графі № 20 кожної накладної зазначено «Маршрут № 55». Також у графі № 29 зроблена відмітка про маршрутну відправку. Загальна кількість вагонів за вказаними накладними складає 53 вагони.
Свідченням того, що вказані вагони фактично відправлялись маршрутною відправкою та прямували на адресу одержувача є наступне: вагони відправлялись на одну і ту ж станцію та на адресу одного одержувача (графу № 10); вагони відправлялись та прибули одночасно, час електронного підпису прийомоздавальника в графі 55 на всіх накладних - 29.10.2021 11:54-11:56; у графі 7 кожної залізничної накладної міститься відмітка - Маршрутний поїзд № 102907.
Отже, з наведеного вбачається що всі вагони за залізничними накладними №№ 47809900, 47809884, 47809892, 47809942, 47809868, 47809934 фактично відправлялись та прямували одним маршрутом.
Крім того, відповідно до Додатку 3 «Пояснення щодо заповнення накладної» до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644 в графі 63 накладної вказуються відомості про код типу маршруту, поїзда (прямий відправника, з розпиленням, ступінчатий, контейнерний поїзд тощо). Вказана графа заповнюється залізницею.
Тобто, графа 63 залізничної накладної заповнюється у випадку відправлення вагонів маршрутними нормами.
У всіх спірних залізничних накладних, за якими, як вважає Відповідач, відсутнє порушення строків доставки, в графі № 63 стоїть відмітка - 1001. Що свідчить, що вагони за вказаними накладними відправлялись саме маршрутами.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 95 %, господарський суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
Слід зазначити, що з моменту введення в Україні воєнного стану АТ „Українська залізниця” було призначено значну кількість евакуаційних рейсів, проїзд у яких був безкоштовним. Вказані обставини є загальновідомими, а, отже, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доведення.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що АТ “Українська залізниця” доставлено вантажі в пункт призначення, те, що ПрАТ“Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків доставки вантажів, те, що відповідач, маючи в умовах воєнного стану для країни вкрай суттєве значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат, усунення яких потребує суттєвих ресурсів, господарський суд з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін вважає за необхідне зменшити розмір нарахованого штрафу на 50 % до суми 145 955,25грн.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення пені, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Є Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 400812000) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Є Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 400812000) на Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 145 955 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять)грн. 25коп., судовий збір в сумі 4 378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім)грн. 70клп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 вересня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна