"06" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/540/22
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.,
при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Дичко В.О.,
від позивача: Асташенкова О.І.,
від відповідача: Куліченко В.М.,
від третьої особи: Ярошенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ №2 "ОДЕСБУД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 241561,91 грн.
Встановив:
23.03.2022 р. Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - ОМР, Позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ №2 "ОДЕСБУД" (далі - ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД", Відповідач) (з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог) 241561,91 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 3,4666 га за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5 (кадастровий номер - 5110137300:06:001:0030) за період з 19.03.2019 р. по 20.09.2020 р.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до господарського суду Прокурор посилається на те, що ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" є власником з 22.09.2003 р. нежитлових будівель та споруд загальною площею 4960,4 кв.м., розташованих на земельній ділянці із кадастровим номером - 5110137300:06:001:0030. Вказана земельна сформована як об'єкт цивільних цивільних прав із відповідним присвоєнням кадастрового номеру 19.03.2019 р., однак відповідний договір оренди земельної ділянки між Позивачем та Відповідачем укладено тільки 21.09.2020 р.
У період з 19.03.2019 р. по 20.09.2020 р. ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" задекларовано та сплачено 1109235,26 грн земельного податку, однак за аналогічний період Відповідач відповідно до рішення ОМР від 10.06.2015 р. № 6762-VII, визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки та Закону України від 02.04.2020 р. № 540 мав сплатити 1350797,14 грн.
При цьому Прокурором ще 03.11.2021 р. проінформовано ОМР про безпідставно збереженні Відповідачем кошти, однак, з того часу, спрямованих на усунення вказаних порушень будь-яких дії з боку ОМР не вчинено.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2022 р. позовній заяві, поданої Прокурором, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/540/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2020 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/540/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.04.2022 р.
Однак, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
14.03.2022 р. Президентом України підписано Указ № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою України. Воєнний стан продовжено в Україні до 26 квітня 2022 р.
Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку” розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2022 р. відкладено розгляд справи на 24.05.2022 р.
Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який підтримано Верховною Радою України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2022 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (далі - Департамент, Третя особа), та відкладено розгляд справи на 14.06.2022 р.
14.06.2022 р. Департаментом представлено до господарського суду письмові пояснення, в яких підтримує позицію Прокурора стосовно безпідставного збереження Відповідачем коштів за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030 за період з 19.03.2019 р. по 20.09.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2022 р. відкладено розгляд справи на 30.06.2022 р.
15.06.2022 р. Прокурором представлено до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В судові засідання 27.04.2022 р., 24.05.2022 р. та 14.06.2022 р. представник відповідача не з'являвся. Ухвали суду, надіслані на адресу ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повертались неврученими із відмітками поштової установи про відсутність адресата.
З метою додаткового інформування ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД", Господарським судом Одеської області розміщено оголошення на сайті Судової влади України (https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1282540).
30.06.2022 р. ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" представлено до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку на подання відзиву та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 30.06.2022 р. судом прийнято до розгляд заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2022 р. відкладено розгляд справи на 16.08.2022 р.
16.08.2022 р. ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" реалізовано право на подачу відзиву на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для відмови у задоволенні позову, Відповідач посилається на те, що положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку після державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, 19.03.2019 р. здійснено державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030, однак станом на 19.03.2019 р. в Державному земельному кадастрі відсутня інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку, відповідне право власності на земельну ділянку зареєстровано за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради тільки 21.09.2020 р., з огляду на що, на думку Відповідача, відповідна земельна ділянка стала сформованим об'єктом цивільних прав тільки 21.09.2020 р. та в той же день між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 р., враховуючи відсутність заперечень представників інших учасників справи, з метою дотримання принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності та змагальності сторін на підставі статей 119,165 ГПК України поновлено ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" строк на подачу відзиву, долучено його до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Іншою протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 р. відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки обсяг і характер представлених як Прокурором, так і Відповідачем доказів не передбачає необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, у той же час учасниками справи не пред'явлено заяв або клопотань, розгляд яких має бути здійснено виключно у підготовчому провадженні.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 р. відкладено підготовче засідання на 06.09.2022 р.
30.08.2022 р. Прокурором представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що, на відміну від Державного земельного кадастру, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, а не дата реєстрації земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
При цьому Прокурор зазначає, що 10.03.2016 р. Відповідач звернувся до Позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, формування якої здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
19.03.2019 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області присвоєно земельній ділянці, розташованій за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, 5, кадастровий номер - 5110137300:06:001:0030, відтак саме з 19.03.2019 р. відповідна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав.
Додатково Прокурор звертає увагу на підпункт «б» пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» в підтвердження перебування земельної ділянки у комунальній власності, відповідно до якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
В судовому засіданні 06.09.2022 р. Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову, представники Позивача та Третьої особи підтримали позицію Прокурора, представник Відповідача натомість заперечував проти задоволення позову та наполягав на відмові у задоволенні позову.
06.09.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
11.03.2016 р. ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" звернулось до ОМР із заявою від 10.03.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.03.2019 р., датою державної реєстрації земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, із присвоєнням їй кадастрового номеру 5110137300:06:001:0030 визначено 19.03.2019 р.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.03.2019 р., сформованої Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030 станом на 01.01.2019 р. становить 31623445,71 грн.
Відповідно до інформаційної довідки із державного земельного кадастру, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, земельній ділянці 19.03.2019 р. присвоєно кадастровий номер 5110137300:06:001:0030. 19.03.2019 р. зазначено як дату державної реєстрації.
Рішенням ОМР від 29.04.2020 р. № 6011-VII, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:06:001:0030), площею 3,4666 га (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5; затверджено проект договору оренди землі між ОМР та ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД".
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки (зокрема із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5) від 07.08.2020 р. № 454-ДК/326/АП/09/01/-20, складеного Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, встановлено звернення ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" 10.03.2016 р. до ОМР із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5.
Право власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 4960,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, зареєстровано за ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД".
Згідно з генеральним планом м. Одеси, земельна ділянка, що проектується до відведення, знаходиться в зоні промислових підприємств, комунально-складського господарства та технологічних парків…
Встановлено, що рішенням ОМР від 14.06.2017 р. № 2192-VII надано дозвіл ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5. Листом від 24.04.2020 р. ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" надано Департаменту комунальних ресурсів на затвердження проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельною ділянки, який рішенням ОМР від 29.04.2020 р. № 6011-VII затверджено. Однак, договір оренди земельної ділянки не укладено.
Земельна ділянка, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, із кадастровим номер 5110137300:06:001:0030, відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України сформована та зареєстрована.
В ході перевірки встановлено, що ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" використовує земельну ділянку із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, без правовстановлюючих документів.
Аналогічне викладено у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.09.2020 р. № 10-15-0.4-9181/2-20 адресованому Одеській місцевій прокуратурі № 2, із змісту листа вбачається, що ОМР проінформовано про виявлені порушення листом від 01.09.2020 р.
18.11.2020 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" із вимогою № 01-13/4875 про сплату заборгованості у вигляді безпідставно збережених коштів (станом на 31.10.2020 р. 581349,63 грн).
13.07.2021 р. Малиновська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Одеської міської ради із листом № 51-3625ВИХ-21 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому посилаючись на вищенаведене повідомляє про використання ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" земельної ділянки із кадастровим номер 5110137300:06:001:0030, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, без правовстановлюючих документів.
06.08.2021 р. Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради надано відповідь № 0119/400 на лист прокуратури від 13.07.2021 р., в якому повідомляє, що на підставі рішення ОМР від 29.04.2020 р. № 6011-VII 21.09.2020 р. між ОМР та ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" укладено договір оренди відповідної земельної ділянки, за даними моніторингової бази Департаменту заборгованість по сплаті орендної плати ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" відсутня.
Відповідно до відображеної в інформаційній довідці від 07.09.2021 р. № 273586418 інформації з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" 13.04.2017 р. зареєстровано (за реєстраційний № 1226902951101) право приватної власності (номер запису 20014061) на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 4960,4 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 5. Вказано, що підставою для державної реєстрації є свідоцтво про право власності, видане 22.09.2003 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія та номер 026195.
Відповідно до відображеної в інформаційній довідці від 07.09.2021 р. № 273586205 інформації з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030 21.09.2020 р. зареєстровано за Територіальною громадою міста Одеса в особі Одеської міської ради, підставою для державної реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-VI.
Додатково зазначено про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянка: Договір оренди землі від 21.09.2020 р. № 344, укладений між ОМР як орендодавцем та ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" як орендарем строком на 15 років до 21.09.2035 р.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 07.09.2021 р. датою державної реєстрації (додатково зазначено в державному реєстрі речових прав) право власності Територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради на земельну ділянку із кадастровим номер 5110137300:06:001:0030 є 21.09.2020 р.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.09.2021 р., сформованої Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номер 5110137300:06:001:0030 становить 31623445,71 грн.
13.09.2021 р. Департаментом надіслано ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" вимогу № 01-13/823 про сплату безпідставно збережених коштів у розмірі 341661,43 грн у зв'язку із використанням земельної ділянки із кадастровим номер 5110137300:06:001:0030, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, без правовстановлюючих документів у період з 19.03.2019 р. по 20.09.2020 р.
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з березня 2019 р. по вересень 2020 р. ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" мало сплатити 1429885,78 грн, однак сплаченого 1109235,26 грн (задекларовано земельного податку).
03.11.2021 р. Малиновська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Одеської міської ради із листом № 51-6617ВИХ-21 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомляє про використання ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, без правовстановлюючих документів, та з'ясовує, чи вчинялись заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів, в тому числі в судовому порядку.
16.12.2021 р. Департаментом надано відповідь № 01-19/1101,1232 на лист Прокуратури № 51-6617ВИХ-21, в якому повідомляє, що захист прав та представництво інтересів Територіальної громади міста Одеси в особі міської ради покладено на Юридичний департамент Одеської міської ради, якому, в свою чергу, направлено матеріали для вирішення питання про стягнення безпідставно збережених коштів у судовому порядку.
Відповідно до сформованого на сайті Судової влади України запиту від 07.02.2022 р. Прокурором не виявлено судових проваджень, одним із учасників яких визначено ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД".
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).
Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення ОМР до суду з метою захисту порушеного права, проте ОМР на вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів ОМР.
Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Із уведенням у дію 01.01.2002 р. нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного кодексу України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 р. перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України .
Разом з цим 01.01.2013 р. набув чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (чинному на час звернення відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки) у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".
За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ОМР є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Одеса, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку, встановленому законом", що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.
Відповідно до статей 122,123,124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
При цьому за умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1,3,4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як зазначено в описовій частині рішення розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5, земельній ділянці 19.03.2019 р. присвоєно кадастровий номер 5110137300:06:001:0030. Вказане підтверджується як витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку наданого Відповідачем, так і наданого Прокурором.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Статтею 22 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
При цьому пунктами 271.1.1 та 271.1.1.2 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
В свою чергу пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Рішенням ОМР від 10.06.2015 р. № 6762-VI встановлено, що землекористувачі (юридичні та фізичні особи), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою сплачують 3% від нормативної грошової оцінки землі.
При цьому Законом України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-4: «Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності».
У той же час, Законом України від 02.04.2020 р. № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " пункт 52-4 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено у новій редакції: «Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності».
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Оскільки відповідач не є власником, а до 21.09.2020 р. не є постійним користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Перевіривши представлений Прокурор розрахунок безпідставно збережених ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" коштів, господарським судом встановлено, що він виконаний у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки здійснений на підставі нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2019 р. (у період з березня 2019 р. по вересень 2020 р. нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не змінювалась), з урахуванням Рішенням ОМР від 10.06.2015 р. № 6762-VI, вищенаведених Законів України та враховує задекларовані Відповідачем кошти сплаченого земельного податку, відтак стягненню з ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" на користь ОМР підлягає 241561,91 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 3,4666 га за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5 (кадастровий номер - 5110137300:06:001:0030) за період з 19.03.2019 р. по 20.09.2020 р.
Аналогічні правові позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2020 р. у справі № 922/2843/19, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 29.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.
Викладені Відповідачем у відзиві доводи спростовується вищезазначеним у мотивувальній частині рішення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Пунктом 2 частини 1 та пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ №2 "ОДЕСБУД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 241561,91 грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ №2 "ОДЕСБУД" (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 5, Код ЄДРПОУ 31768260) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 26597691) 241561/двісті сорок одну тисячу п'ятсот шістдесят одну/ грн 91 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ №2 "ОДЕСБУД" (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 5, Код ЄДРПОУ 31768260) на користь Одеської обласної прокуратури 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 3623/три тисячі шістсот двадцять три/ грн 43 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 12 вересня 2022 р.
Суддя С.Ф. Гут