вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
12 вересня 2022 рокуСправа № 912/936/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/936
за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д
до: Фізичної особи - підприємця Гавази Ольги Петрівни, АДРЕСА_1
про стягнення 14 349,59 грн
Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Фізичної особи-підприємця Гавази Ольги Петрівни (далі - ФОП Гаваза О.П., відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 10 969,29 грн, 3% річних - 488,78 грн, втрат від інфляції - 2 891,52 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами банка, надані Фізичній особі - підприємцю Гавазі О.П. на підставі кредитного договору від 27.05.2019, що є нікчемним в силу встановлених у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 24.03.2021 обставин при розгляді справи №912/226/21.
Ухвалою від 26.07.2022 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/936/22. Згідно ухвали постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами); сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк не скористався.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
У відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 26.07.2022 про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації місцезнаходження ФОП Гавази О.П., за якою остання зареєстрована в Єдиному державному реєстрі та яка зазначена в позовній заяві.
Однак, конверт з ухвалою суду від 26.07.2022 повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" за зареєстрованою адресою місцезнаходження ФОП Гавази О.П. вважається днем вручення останній відповідної ухвали суду.
Повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення ФОП Гавази О.П. про розгляд справи судом.
Крім того, судом повідомлено особисто ФОП Гавазу О.П. про розгляд справи по телефону, номер якого значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується телефонограмою № 4587 від 11.08.2022.
Таким чином, судом вжито всіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Окрім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини.
27.05.2019 ФОП Гаваза Ольгою Петрівною, через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано, із використанням електронного цифрового підпису, Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил падання послуг "КУБ".
Відповідно до цієї заяви ФОП Гаваза О.П., що діє на підставі особистого волевиявлення (далі - Клієнт), підписанням цієї Заяви, на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України приєдналася до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк". Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Позивач на виконання умов договору перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.
У січні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Гавази Ольги Петрівни про стягнення заборгованості у розмірі 13 933,18 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 11 101,83 грн, заборгованість по відсотками за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2 347,54 грн, 397,40 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 86,41 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 27.05.2019 по своєчасному поверненню суми отриманого кредиту та своєчасній сплаті нарахованих за користування кредитними коштами відсотків (у вигляді щомісячної комісії) у встановлені договором строки, що стало підставою для нарахування неустойки (пені).
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.03.2021 у справі №912/226/21, яке залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с. 26-30).
Судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновок, що Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 27.05.2019 не підписана зі сторони Фізичної особи-підприємця Гавази Ольги Петрівни шляхом накладення електронного цифрового підпису, а позивачем не подано суду першої інстанції доказів на підтвердження належного способу укладення сторонами кредитного договору будь-яким іншим шляхом, тому судом першої інстанції здійснений правильний і обґрунтований висновок, що сторонами не досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов кредитного договору та про нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору від 27.05.2019, внаслідок чого підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем на загальну суму 50 000,00 грн позивачем надано виписку по рахунку, яка підтверджує користування грошовими коштами банка (а.с. 21-23).
Позивач стверджує, що в даному випадку з боку відповідача має місце безпідставне збереження коштів.
З урахуванням часткових погашень, станом на 04.07.2022 на рахунку відповідача залишок безпідставно набутих коштів складає 10 969,29 грн (а.с. 23).
Неповернення відповідачем позивачу безпідставно одержаних коштів в повному обсязі стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Норми права, які застосовано судом та мотивована оцінка поданих доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі N 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі N 918/47/18, від 01.04.2019 у справі N 904/2444/18.
Згідно із частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Норми цієї статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов'язання з повернення цього майна. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи викладене, у спорі, що вирішується за вимогами про повернення безпідставно набутого майна, а саме: грошових коштів, як виконаного за недійсним (нікчемним) правочином на підставі пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, сторонами цього спору: позивачем та належним відповідачем; як правило є сторони недійсного (нікчемного правочину), що здійснили односторонню або двосторонню (взаємну) передачу відповідного майна/грошових коштів.
При цьому позивач та належний відповідач у такому спорі визначається предметом вимоги, тобто предметом, повернення якого як виконаного за недійсним (нікчемним) правочином вимагається як безпідставно набуте майно/грошові кошти.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №'910/9544/19.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11,ч. ч.1, 2 ст.509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням й правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі N 6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі N 6-100цс15, від 06.02.2020 № 910/13271/18.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Для застосування зазначеної, норми, необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По- друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Суд враховує, що згідно виписки, наданої позивачем на рахунку відповідача залишок безпідставно набутих коштів складає 10 969,29 грн (а.с. 23).
Оскільки кредитний договір від 27.05.2019 визнано судом нікчемним (не укладеним) відповідач зобов'язаний повернути кошти в розмірі 10 969,29 грн, отримані від позивача на виконання умов договору.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування договірних або будь - яких інших правовідносин, повернення безпідставно набутих коштів, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 10 969,29 грн відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Разом з цим, здійсненню нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та виникнення у кредитора право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
До спірних правовідносин належить застосовувати ст. 530 ЦК України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов'язання. Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням ст. 530 ЦК України обов'язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.
Враховуючи те, що доказів направлення претензії відповідачу з вимогою повернути кошти матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що зазначений строк має відраховуватися, починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення цих грошових коштів, а саме з 18.07.2022 (дата прийняття позовної заяви поштовим відділенням), а позивачем нараховано на спірні кошти інфляційні втрати та 3% річних за період з 28.09.2020 по 24.05.2022, тобто за період до подання позову, та зважаючи на те, що суд позбавлений права вийти за межі визначеного позивачем періоду, в частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 488,78 грн та втрат від інфляції в сумі 2 891,52 грн слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інших судових витрат сторонами не заявлялось.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гавази Ольги Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 10 969,29 грн, а також 1 896,56 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" на офіційну електронну адресу через систему "Електронний суд"; Фізичній особі - підприємцю Гавазі Ользі Петрівні електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_2
Повне рішення складено 12.09.2022.
Суддя В.В.Тимошевська