ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2022Справа № 910/19540/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (вул. Дмитрівська 48-г, літ. А, м. Київ, 01054)
про стягнення 37 122,58 грн.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про стягнення 37 122,58 грн. в порядку суброгації.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" Оферта № 715577а0хм від 10.11.2020 року, в зв'язку чим на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Nissan Juke, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини якого трапилось ДТП, на дату ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Омега", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 37 122,58 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19540/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію щодо Полісу АР №5040554.
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі № 910/19540/21 через відділ діловодства суду 15.12.2021 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація № 9-02/45494 від 15.12.2021 року щодо Полісу АР № 5040554, яка судом долучена до матеріалів справи.
В свою чергу від відповідача 30.12.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву № 1269 від 28.12.2021 року, в якому останній заперечує щодо наявності у нього обов'язку з виплати страхового відшкодування в сумі 37 122,58 грн. у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують вину водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом Nissan Juke, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та цивільно-правову відповідальність якої застраховано відповідачем на підставі полісу АР №5040554, додатково вказуючи на те, що
позивачем не було надано суд належних доказів на підтвердження розміру заподіяного збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Поряд з цим від позивача 27.01.2021 року через канцелярію суду надійшли пояснення б/н від 21.01.2022, відповідно до яких останнім, зокрема, було здійснено розрахунок вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розмір якого становить 22 011,63 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст.13 та ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язів, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
В свою чергу, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Суд наголошує, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, оскільки згідно ст. 14 ГПК України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, проте у будь-якому випадку позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.
Натомість, як встановлено судом, позивач в поясненнях від 21.01.2022 не зазначає про зменшення розміру позовних вимог згідно ст. 46 ГПК України, посилаючись виключно на п.3 ч.1 ст. 42 ГПК України, яка передбачає загальні права учасників справи щодо подання заяв та клопотань, відтак вказане зазначення вартості матеріального збитку з урахуванням зносу в загальному розмірі 22011,63 грн. не розцінються судом в якості відповідного зменшення розміру заявленої до стягнення суми та позовні вимоги розглядаються судом у первісно заявленому розмірі.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на пояснення на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано заперечень на пояснення на відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 10.11.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (страховик, позивач у справі) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», оферта №71577а0хм (Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), повязані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, визначеним у цьому договорі.
Відповідно до розділів 5, 11 Договору страхування застрахованим транспортним засобом є автомобіль Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб); страхова сума становить 262 000,00 грн. грн.
Строк дії Договору страхування для застрахованого транспортного засобу з 26.11.2020 року по 25.11.2021 року (розділ 18 Договору страхування).
Відповідно до пункту 10.2 Договору страхування безумовна франшиза по збиткам внаслідок ДТП - 0,75 % від страхової суми.
При цьому згідно п. 10.2.5 Договору страхування якщо застрахованим транспортним засобом є легковий автомобіль та немає підстав для застосування франшизи згідно п.п.10.2.1, 10.2.3 договору, страховик не застосовує франшизу за ризиком «Збитки внаслідок ДТП», вказану в п. 10.2, у випадку зіткнення застрахованого транспортного засобу з іншим транспортним засобом - учасником ДТП, яке сталося за відсутності вини страхувальника. Умови даного пункту застосовуються, зокрема, у разі…надання повідомлення про ДТП встановленого зразка («Європротокол»), складеного з іншим учасником ДТП (окрім застрахованого).
Відповідно до пункту 8.2 Договору страхування допущені до управління транспортним засобом особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що укладений Договір добровільного страхування №71577а0хм від 10.11.2020 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, за Повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, що 27.08.2021 року близько 18-55 год. на перехресті вул. С. Ковпака та вул. Т. Шевченко у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , яким керувала гр. ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , яким керувала гр. ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність за шкоду майну перед третіми особами якої була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Омега» за полісом АР №5040554. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до пункту 9.2 Договору страхування страховим ризиком за цим договором є збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).
Під збитками внаслідок ДТП згідно з пунктом 24.2.2 Договору страхування слід розуміти будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пункту 26.1.3 Договору страхування у разі настання передбаченого договором страхової події страхувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту настання події сповістити про це страховика шляхом надання Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 27.1.1.1 Договору страхування Заява про подію та на виплату надається страхувальником шляхом телефонного звернення до контакт-центру страховика за тел. 0 800 30 27 23 (при настанні страхового випадку на території України), тел. НОМЕР_3 (при настанні страхового випадку поза межами України) або шляхом подання заяви через офіційний сайт Страховика (https://myarx.arx.com.ua/). Сторони погодили, що належне виконання страхувальником цього пункту є повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та не потребує додаткового письмового підтвердження, окрім випадків, передбачених пунктом 27.1.1.5 договору.
Згідно з пунктом 27.1.1.2 Договору страхування страховик здійснює фіксацію Заяви про подію та на виплату відповідно до інформації, отриманої від страхувальника (його представника) під час телефонної розмови.
Так, пунктом 27.1.1.5 Договору страхування передбачено, що для підтвердження настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний надати письмову Заяву про подію та на виплату, за формою визначеною страховиком протягом 3 (трьох) робочих днів (незалежно від фіксації Заяви через контакт-центр страховика, у телефонному режимі) виключно у випадках: викрадення застрахованого ТЗ; якщо після фіксації телефонної заяви про подію та на виплату страховиком прийняте рішення про відмову у визнанні події страховим випадком та/або відмову у виплаті страхового відшкодування та страхувальник не згоден із зазначеним рішенням; на вимогу страховика.
Як вбачається з матеріалів справи, страховий випадок настав у зв'язку з дорожньо- транспортною пригодою, що сталася 27.08.2021 року. За фактом останньої, страхувальник здійснив дзвінок до контакт-центру страховика для повідомлення про настання страхового випадку. За фактом телефонного дзвінка страховиком було сформовано заяву №1.003.21.0020804 від 27.08.2021 року, яку, зокрема, відображено у страховому акті та розрахунку страхового відшкодування, та номер якої співпадає з номером страхової справи.
Згідно з пунктом 28.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі Заяви про подію та на виплату і Страхового акта, який складається страховиком, якщо страховиком не буде визначено інакше за конкретною подією.
Відповідно до умов пункту 28.3 Договору страхування страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів, починаючи з моменту отримання Заяви про подію та на виплату та інших документів та/або Інформації згідно з розділами 25 і 27 Договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до пункту 28.4 та пункту 28.15 Договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком СТО - фізичної особи-підприємця Ярмін Дениса Олександровича №229 від 02.09.2021 року та ремонтною калькуляцією системи AUDATEX №1.003.21.0 від 02.09.2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , визначена у розмірі 37 122,58 грн. без ПДВ.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхової події від 27.08.2021 року, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 37 122,58 грн., про що складено відповідний страховий акт №ARX2916436 від 20.09.2021 року з розрахунком до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , склала 37 122,58 грн. та становить вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком СТО № 229 від 02.09.2021 року.
У відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 37 122,58 грн. була виплачена безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 - ФОП Ярмін Денису Олександровичу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 820208 від 21.09.2021 року на суму 37 122,58 грн.
В свою чергу заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу № №71577а0хм від 10.11.2020 року, а також перебування отриманих автомобілем марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 27.08.2021 року, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ «Страхова компанія «АРКС» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 37 122,58 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ФОП Ярмін Д.О. як СТО, що здійснював відновлювальний ремонт транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16 невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, наявність рахунку СТО - Фізичної особи-підприємця Ярмін Дениса Олександровича №229 від 02.09.2021 року, а також платіжного доручення №820208 від 21.09.2021 року на суму 37 122,58 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у загальній сумі 37 122,58 грн.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 27.08.2021 року за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування.
Наразі, з матеріалів справи вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода від 27.08.2021 оформлена Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 27.08.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Таким чином, вищевказаною нормою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений вичерпний перелік умов, за наявності яких учасники дорожньо-транспортної пригоди можуть скористатись європротоколом, а саме: водії-учасники ДТП мають поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відсутність травмованих (загиблих) людей; згода водіїв транспортних засобів, учасників ДТП щодо її обставин; у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
У разі невиконання хоча б однієї з обов'язкових для європротоколу умов, матеріали ДТП мають бути оформлені уповноваженими на те працівниками відповідних підрозділів Національної поліції.
На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Так, у відповідності до зазначеної Інструкції у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
З відомостей, що містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 27.08.2021 вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , на перехресті вул. С. Ковпака та вул. Т. Шевченко здійснила наїзд на задню частину транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , під час його зупинки (стоянки), тобто ДТП сталось під час стояння (зупинки) транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок наїзду на нього транспортним засобом Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого сталося зіткнення передньої частини автомобіля Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 із задньою частиною автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 .
Окрім цього у вказаному Повідомленні учасниками ДТП було складено «Схему пригоди» з відображенням назв вулиць, перехрестя, розмітки смуг дороги та напрямку руху автомобілів (пункт 13 Повідомлення), а також стрілкою вказано напрямок та місце початкового удару для кожного автомобіля (пункт 10 Повідомлення).
Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та з урахуванням приписів чинного законодавства, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 27.08.2021 повністю відповідає вимогам, встановленим вищевказаною інструкцією, відтак приймається судом як належний доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , та транспортного засобу Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає доведеним, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , є саме водій автомобіля Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , гр-ка ОСОБА_1 .
При цьому суд зазначає про те, що зі змісту Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та Інструкції про її заповнення слідує, що учасники ДТП не мають визначати особу, винну у такій пригоді.
При оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.
Водночас суд зазначає, що у пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Наразі, відсутність постанови (ухвали) або вироку суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, відповідні документи, що стосуються ДТП є доказами, які повинні досліджуватися та оцінюватися судом у справі у порядку, передбаченому ГПК.
Тобто, суд при розгляді справи не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія транспортного засобу Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
З наведеної в Європротоколі схеми ДТП вбачається, що ДТП сталась внаслідок того, що водій транспортного засобу Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 під час стояння (зупинки) транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , наїхав на нього, внаслідок чого сталося зіткнення
Відтак, з урахуванням викладених в Європротоколі від 27.08.2021 обставин ДТП, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у спірній дорожньо-транспортній пригоді, відтак, дійшов висновку про навність вини водія транспортного засобу Nissan Juke, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у ДТП 27.08.2021 року.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного окдексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 27.08.2021 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Nissan Juke, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Омега» відповідно до договору (полісу) АР №5040554 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 27.08.2021 року був чинний.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки Nissan Juke, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлена судом на підставі дослідження обставин, зазначених в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 27.08.2021 року.
Отже, враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля Nissan Juke, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
При цьому з урахуванням наявності полісу АР №5040554 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу Nissan Juke, державний номерний знак НОМЕР_1 , та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», до якого правомірно заявлено позов.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 36.6. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
В силу статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору страхування та Полісу франшиза становить 0,00 грн., то розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, на суму франшизи не зменшувався.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як зазначає позивач та вбачається з позовної заяви, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» заходів досудового врегулювання спору не проводились.
Разом з цим суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Отже,, позивач, користуючись своїм правом кредитора, звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 37 122,58 грн. в порядку суброгації.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту, оферта №71577а0хм від 10.11.2020 року та Полісу АР №5040554 та/або їх окремих положень суду не надано.
В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заперечував проти позовних вимог у визначеному позивачем розмірі, посилаючись на неврахування під час визначення вартості матеріального збитку коефіцієнт фізичного зносу.
Так, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).
Згідно п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Водночас, відповідно до пункту 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
З наданої позивачем ремонтної калькуляції №1.003.21.0 від 02.09.2021 року вбачається, що ремонт пошкодженого автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 мав здійснюватися як методом відновлення, так і заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові.
Суд звертає увагу на те, що дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування" та умовами п. 10.2.5 Договору добровільного страхування, яким позивач з страхувальником узгодили не враховувати експлуатаційний знос при визначенні суми страхового відшкодування, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.
Аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині , яка є предметом спору в цій справі, та яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.
Сама по собі виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування без урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не має наслідком автоматичного виникнення у страховика за договором обов'язкового страхування обов'язку відшкодувати виплачену суму, якщо така розрахована без урахування фізичного зносу транспортного засобу.
Зокрема, за матеріалами справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , автомобіль 2010 року випуску, відтак на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 27.08.2021 року строк експлуатації вказаного транспортного засобу перевищував 7 років, а тому наявні підстави для вирахування зносу відповідно до вимог пункту 7.38 вказаної Методики.
Разом з тим, як вбачається з пункту 7.41. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви та ремонтної калькуляції №1.003.21.0 від 02.09.2021 року, загальна сума вартості ремонту транспортного засобу «Volkswagen Golf», становить 37 122, 58 грн., в тому числі: загальна сума вартості ремонтних робіт становить 4 653,00 грн.; загальна сума додаткових витрат становить 300,00 грн.; загальна сума фарбування - 9 379,29 (10 421,43 грн. - 1 042,12 грн.); загальна сума запасних частин - 22 294,85 (25 267,50 грн. - 2 477,21 грн.); малоцінні деталі - 495,44 грн.
Згідно з розрахунком, проведеним на підставі пунктів 7.38, 8.3 Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ та величин ВТВ складає:
У = 4 653, 00 + 300, 00 + 9 379,29 + 22 294,85 х (1 - 0,7) = 21 516,19 грн., де:
4 653,00 - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
300,00 - загальна сума додаткових витрат;
9 379,29 - вартість необхідних для ремонту матеріалів;
22 294,85 - величина втрати товарної вартості;
0,7- коефіцієнт фізичного зносу.
Також, згідно ремонтної калькуляції №1.003.21.0 від 02.09.2021 року визначено вартість малоцінних деталей, сума яких становить - 495,44 грн.
Відтак, вартість матеріального збитку (сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ) транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 становить 22 011,63 грн. (21 516,19 грн. + 495,44 грн.).
Поряд із цим відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, в тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу.
Отже виходячи з фактичних обставин справи та наданих доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,7 з огляду на наявність передбачених пунктом 7.39 Методики підстав для застосування коефіцієнту зносу до складників автомобіля, пошкоджених вищевказаною ДТП, та які підлягали заміні під час ремонту, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 22 011,63 грн., позаяк правомірним є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку суброгації саме у вказаному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню в сумі 22 011,63 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 48-Г, літера А; код ЄДРПОУ 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 22 011 (двадцять дві тисячі одинадцять) грн. 63 коп. страхового відшкодування та 1 345 (одна тисяча триста сорок п'ять) грн. 98 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2022 року.
Суддя А.М. Селівон