ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2022Справа № 910/2503/22
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (Україна, 49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 122, літ. Д-2; ідентифікаційний код: 41162327)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 169 008,93 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 169 008,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 169 008,93 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
27.04.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений строк, подання відповідної заяви по суті справи. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У контексті забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя та вирішення питання про поновлення процесуальних строків у рішеннях Європейського суду з прав людини сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважним та об'єктивно не залежав від волі та поведінки скаржника.
Суд враховує, що закінчення строку на подання відзиву на позовну заяву припало на дію воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а відтак суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнає позовні вимоги в розмірі 44 600,82 грн та просить суд зменшити розмір штрафу на 80% до 8 920,16 грн. В іншій частині позовних вимог відповідач просить відмовити з огляду на помилковість проведених позивачем розрахунків, а також неврахування ним збільшення терміну доставки вантажів, яке відбулось не з вини залізниці, що підтверджено відповідними актами.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У вересні - грудні 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця", відповідно до залізничних накладних № 45996311 від 10.12.2021, № 46260279 від 10.12.2021, № 47313218 від 15.10.2021, № 46989828 від 06.10.2021 та № 46511630 від 22.09.2021, зі станції Передатна Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення вантаж - олія соняшника до станції призначення Львів Львівської залізниці. Одержувач вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро".
Позивач стверджує, що вантаж був доставлений із перевищенням нормативного (граничного) терміну доставки.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання та допустив прострочення доставки вантажу за вказаними залізничними накладними, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у загальному розмірі 169 008,93 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Отже, відповідач зобов'язався перевезти вантаж на підставі залізничних накладних № 45996311 від 10.12.2021, № 46260279 від 10.12.2021, № 47313218 від 15.10.2021, № 46989828 від 06.10.2021 та № 46511630 від 22.09.2021.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною першою статті 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила) визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 названих Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно з пунктом 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10 Правил).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 2, 3 статті 313 Господарського кодексу України унормовано, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
У відповідності до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною першою статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Підпунктом "в" пункту 130 Статуту передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу має - одержувач за умови пред'явлення накладної.
Згідно з пунктом 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Визначений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до залізничної накладної № 45996311 календарний штемпель відправлення графа 56 накладної) - 02.12.2021, календарний штемпель прибуття вантажу (графа 51 накладної) - 10.12.2021, відстань перевезення (графа 30 накладної) - 1160 км, відправка (графа 29 накладної) - групова/маршрутна, сума провізної плати (графа 31 накладної) - 149 862,50 грн. Термін доставки вантажу - 7 діб. Прострочення терміну доставки вантажу становить менше однієї доби, а відтак підстави для стягнення з перевізника штрафу відсутні.
Відповідно до залізничної накладної № 46260279 календарний штемпель відправлення графа 56 накладної) - 10.12.2021, календарний штемпель прибуття вантажу (графа 51 накладної) - 26.12.2021, відстань перевезення (графа 30 накладної) - 1160 км, відправка (графа 29 накладної) - групова/маршрутна, сума провізної плати (графа 31 накладної) - 167 756,40 грн. Термін доставки вантажу - 7 діб. Прострочення терміну доставки вантажу: 18.12.2021 - 25.12.2021 - 8 діб. Штраф 30% складає 50 326,92 грн (167 756,40 грн x 30 : 100).
Слід зазначити, що за прострочення доставки вантажу за цією накладною позивачем застосовано нижчу ставку штрафу у 20% від провізної плати, в той час як прострочення тривало 8 діб, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % .
Згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд розглядає позовні вимоги виходячи із заявленого розміру в сумі 33 551,28 грн.
Відповідно до залізничної накладної № 47313218 календарний штемпель відправлення графа 56 накладної) - 15.10.2021, календарний штемпель прибуття вантажу (графа 51 накладної) - 28.10.2021, відстань перевезення (графа 30 накладної) - 1160 км, відправка (графа 29 накладної) - групова/маршрутна, сума провізної плати (графа 31 накладної) - 191 913,20 грн. Відповідно до акту загальної форми № 1042а від 24.10.2021 термін доставки збільшено на 2 доби. Термін доставки вантажу - 9 діб. Прострочення терміну доставки вантажу: 25.10.2021 - 27.10.2021 - 3 доби. Штраф 20% складає 38 382,64 грн (191 913,20 грн x 20 : 100).
Відповідно до залізничної накладної № 46989828 календарний штемпель відправлення графа 56 накладної) - 06.10.2021, календарний штемпель прибуття вантажу (графа 51 накладної) - 17.10.2021, відстань перевезення (графа 30 накладної) - 1160 км, відправка (графа 29 накладної) - групова/маршрутна, сума провізної плати (графа 31 накладної) - 131 521,00 грн. Термін доставки вантажу - 7 діб. Прострочення терміну доставки вантажу: 14.10.2021 - 16.10.2021 - 3 доби. Штраф 20% складає 26 304,20 грн (131 521,00 грн x 20 : 100).
Відповідно до залізничної накладної № 46511630 календарний штемпель відправлення графа 56 накладної) - 22.09.2021, календарний штемпель прибуття вантажу (графа 51 накладної) - 02.10.2021, відстань перевезення (графа 30 накладної) - 1160 км, відправка (графа 29 накладної) - групова/маршрутна, сума провізної плати (графа 31 накладної) - 182 966,20 грн. Термін доставки вантажу - 7 діб. Прострочення терміну доставки вантажу: 30.09.2021 - 01.10.2021 - 2 доби. Штраф 10% складає 18 296,62 грн (182 966,20 грн x 20 : 100).
За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, а також в інших випадках згідно з переліком, наведеним у цьому пункті, який не є вичерпним, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, акти загальної форми складаються, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на залізницю у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
При цьому, наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє залізницю від обов'язку довести ті обставини, на які вона посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку - наявність підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі №910/3745/19.
Виходячи з вищенаведеного, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності учасника перевезення.
Судом враховано, що в залізничній накладній № 46260279 міститься відмітка про збільшення терміну доставки на 7 діб відповідно до акта № 384 від 25.12.2021, а в залізничній накладній № 47313218 міститься відмітка про збільшення терміну доставки на 2 доби відповідно до акта № 1042а від 24.10.2021 та ще на 2 доби відповідно до акта № 31318 від 26.10.2021.
В той же час, до матеріалів справи долучено лише копію акта загальної форми № 1042а від 24.10.2021.
В силу приписів частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами на іншими учасниками справи. Відсутність у матеріалах справи актів загальної форми, про які зазначив відповідач, свідчить про невиконання ним свого обов'язку щодо доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Відтак, відповідачем було доставлено вантаж за залізничними накладними № 46260279 від 10.12.2021, № 47313218 від 15.10.2021, № 46989828 від 06.10.2021 та № 46511630 від 22.09.2021 з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту та Правилами, що у відповідності до пункту 116 Статуту і пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до нього, як перевізника, відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно вищенаведеного розрахунку, відповідач повинен сплатити позивачу штраф за прострочення доставки вантажу за вказаними залізничними накладними в загальному розмірі 116 534,74 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 80% суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз вищевказаних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд виходить з того, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із змінами внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженими Законами України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 № 2263-IX та від 15.08.2022 № 2500-IX відповідно, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.
Суд враховує, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації проти України, однак наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строку перевезення вантажу мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження воєнного стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки доставки вантажу.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку доставки вантажу, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належного до стягнення з відповідача штрафу на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 58 267,37 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним з точки зору балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 748,03 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 787,11 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (Україна, 49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 122, літ. Д-2; ідентифікаційний код: 41162327) штраф у розмірі 58 267 (п'ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн 03 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 787,11 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро".
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.09.2022
Суддя О.В. Нечай